Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/5086/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7936/21 Справа № 205/5086/20 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Деркач Н.М., суддів Макарова М.О., Ткаченко І.Ю. за участю секретаря - Усик А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна та Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ КБ «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., державний виконавець Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Барзіон О.І. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 13 квітня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних за користування кредитними коштами. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 13 квітня 2006 року у розмірі 23 158 гривень 85 коп. З метою виконання рішення суду від 26 березня 2015 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 12 травня 2015 року було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС м. Дніпропетровська від 19 липня 2016 року було відкрито виконавче провадження. 14 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 327, про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 у розмірі 39 838 гривень 13 коп., а також витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700 гривень. При цьому, відповідач не повідомив нотаріуса, а нотаріус не перевірив, що заборгованість не є безспірною. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2016 року було скасовано, у задоволенні позовних вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 було відмовлено. У липні 2019 року позивачеві стало відомо про наявність в Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі виконавчого провадження № 56557105 про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості у розмірі 41 538 гривень 13 коп. Зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року було стягнуто заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 489 гривень 66 коп., а виконавчим написом запропоновано стягнути з неї заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27 881 гривні 16 коп., проте, кредитними коштами вона не користувалася. Зазначила, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, оскільки його вчинено на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написі нотаріусів. Вважає, що дії відповідача про звернення стягнення на суму заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса є незаконним, тому що виконавчий напис може бути вчинено лише у разі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер заборгованості. Вважає, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не відносяться до переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Просила суд скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 327 14 січня 2016 року про стягнення зі ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 41 538 гривень 13 коп. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги не безспірність вимог банку, що не було перевірено нотаріусом. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Судом встановлено, що 04 березня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якої банк надав позивачеві кредит у розмірі 29 171 гривні 07 коп., строком до 31 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % щомісячно. Також, згідно з п. 2.2 генеральної угоди від 04 березня 2015 року, у разі порушення умов угоди, ОСОБА_1 сплачує банкові штраф у розмірі 5 059 гривень 15 коп. (а.с. 14-15). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість у розмірі 23 158 гривень 85 коп. (а.с. 26-27), яке було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року і у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено (а.с. 30-36). 14 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 327, яким запропоновано стягнути зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за генеральною угодою № б/н від 04 березня 2015 року за період з 04 березня 2015 року по 15 грудня 2015 року у розмірі 39 838 гривень 13 коп., плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700 гривень 00 коп., а всього 41 538 гривень 13 коп. (а.с. 13). Постановою державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Барзіон О.І. від 07 червня 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 56557105 з примусового виконання виконавчого напису № 327 від 14 січня 2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (а.с. 21). Постановою державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Барзіон О.І. ВП № 56557105 від 07 червня 2018 року було накладено арешт на майно, що належить боржникові (а.с. 22). Постановою державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Барзіон О.І. ВП № 56557105 від 07 червня 2018 року було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 23). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів, що АТ КБ «ПриватБанк» для вчинення виконавчого напису не надано документів, які не відносяться до переліку, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Позивачка не спростувала належними і допустимими доказами того, що у відповідача за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису було відсутнє право стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. за №1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно п.3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують спірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (п. 3.5. Порядку). Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Проте, безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Велика Палата Верховного Суду, у Постанові від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19). Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі». Між тим, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка посилалася на те, що її не було повідомлено про вчинення напису, що вона не отримувала вимоги відповідача про необхідність погашення заборгованості, тобто що в даному випадку існує спір щодо заборгованості, а також, що судом першої інстанції не встановлено, які ж саме документи на підтвердження безспірності заборгованості було надано та досліджено при постановленні оскаржуваного рішення. Вказані доводи позивача є слушними. Так, судом першої інстанції не було з`ясовано які саме докази були надані нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості позивачки ОСОБА_1 , не були спростовані доводи позивачки щодо неотримання нею вимоги відповідача про усунення порушень за кредитним договором. ОСОБА_1 посилалася на те, що оскільки їй не було відомо про вчинення виконавчого напису, то вона не могла повідомити нотаріуса про наявність спору щодо заборгованості. Крім того, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 23 158 гривень 85 коп., яке скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, було ухвалено судом щодо заборгованості по кредитному договору позивачки б/н від 13.04.2006 року. Натомість, генеральна угода № б/н від 04 березня 2015 року, стосувалась реструктуризації виконання зобов`язань саме за кредитним договором позивачки та відповідача б/н від 13.04.2006 року (картковий рахунок відкрито 21.04.2006 року). Між тим, банк не повідомив нотаріуса, що за вказаним кредитним договором існує спір, тобто, нотаріусом вчинено нотаріальну дію з порушенням вимог законодавства. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано обставини справи щодо наявності безспірної заборгованості позивачки. Так, згідно ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, необхідно не обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряти доводи боржника в повному обсязі й встановити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у справі №6-887цс17. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, належним чином не перевірив доведеності безспірності заборгованості позивачки перед АТ КБ ПриватБанк, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 420,40 грн. сплаченого судового збору за подачу заяви про забезпечення позову та 1261 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2 522,40 грн. судового збору. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна та Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Визнати виконавчий напис нотаріуса від 14.01.2016 року зареєстрований в реєстрі за №327, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570), таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 420,40 грн. сплаченого судового збору за подачу заяви про забезпечення позову та 1261 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 2 522,40 грн. судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач М.О. Макаров І.Ю. Ткаченко