Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/2693/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2693/20 Номер провадження 22-ц/814/1338/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді: Кривчун Т.О. Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І. Секретар Яковенко В.С. За участю представника позивача адв. ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню В С Т А Н О В И В : У грудні2020 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що внаслідок блокування рахунків позивача, йому стало відомо про стягнення з нього в примусовому порядку заборгованості за кредитним договором та накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №63586085, відкритого Приватним виконавцем Щигарцевим І.В. Зазначає, що під час ознайомлення з виконавчим провадженням він дізнався, що воно відкрито на виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №4042, відповідно до якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь АТ "АЛЬФА-БАНК" заборгованість за період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року за Кредитним договором № 42/03-7 від 17.04.2007 року, укладеним позивачем з АКБ "УКРСОЦБАНК", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ "АЛЬФА-БАНК", в загальному розмірі 24403,50 дол. США (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют 28,33, становить: 691351,15грн. і 1500,00грн), що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11540,22 дол. США, прострочена заборгованість за відсотками та комісією - 12863,28 дол. СІІІА. Вказує, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням ЗУ "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки при його видачі нотаріус не перевірив факт безспірності суми, яка була запропонована до стягнення, факт укладення Кредитного договору, факт видачі грошей позивачу, факт існування прострочення та заборгованості, вірність розрахунків боргу тощо. Зауважує, що спірність стягнутої суми підтверджується рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року, яким в задоволенні позову ПАТ "УКРСОЦБАНК" про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №42/03-7 від 17.04.2007 року було відмовлено у зв`язку з застосуванням строків позовної давності, а приватний нотаріус Личук Т.В., грубо порушуючи приписи ст.ст. 87, 88 ЗУ "Про нотаріат", п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 22.12.2012 року №296/5, а також встановлені вказаним судовим рішенням обставини, проігнорував факт пропущення стягувачем трьох років з дня виникнення права вимоги. Окрім того, позивач не визнає існування боргових зобов`язань перед відповідачами, оскільки кредит він не отримував, а відповідних належних і допустимих доказів зворотного відповідачі не надали, в період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року, за який стягнуто заборгованість за спірним виконавчим написом, між ОСОБА_2 та відповідачами жодних правовідносин не виникало, в порушення вимог чинного законодавства нотаріусом не перевірено, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженому постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року та не враховано відсутність серед таких документів оригіналу кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ "АЛЬФА-БАНК", що посвідчений нотаріально. Також, зауважує, що спірний виконавчий напис, виданий АТ "Альфа-Банк", та стягнення на його підставі повинно виконуватись саме на користь вказаного Товариства, проте до виконання він, з незрозумілих підстав, був пред`явлений ТОВ "Кредитні ініціативи". З урахуванням наведеного прохав: визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4042, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. 03.10.2020 року, за Кредитним договором №42/03-7 від 17.04.2007 року, таким, що не підлягає виконанню; вирішити питання судових витрат. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2021 року позов адвоката Ліфлянчика Станіслава Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В`ячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано виконавчий напис від 03.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №4042, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором № 42/03-7 від 17.04.2007 року в розмірі 24403,50 доларів США, що на день вчинення цього напису згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют еквівалентно 691351,15грн, плати за вчинення виконавчого напису в сумі 1500,00грн, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі по 630,60грн з кожного. Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржило АТ «Альфа-Банк», яке, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, прохало його скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що, виконавче провадження на підставі спірного виконавчого напису було помилково відкрито з визначенням стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи». При цьому, така помилка, на думку апелянта, жодним чином не вказує та не впливає на правильність вчинення відповідного виконавчого напису №4042 від 03.10.2020 року. Вказують, що відповідачем у поданому відзиві на позов наводились норми закону, в силу яких, він набув право на вчинення спірного напису нотаріуса. Зауважують, що неналежне повідомлення боржника (позивача) про направлення йому вимоги про виконання основного зобов`язання за кредитним договором №42/03-7 від 17.04.2007 року, мало місце саме з вини ОСОБА_2 оскільки він, в порушення п.3.3.12 цього договору, не повідомив кредитора про зміну місця свого проживання. Вважають, що сплив строків давності, встановлених ЦК України, позбавляє кредитора виключного права на судовий захист своїх порушених прав, проте жодним чином не позбавляє права кредитора захистити свої порушені права іншим, передбаченим законом, способом, зокрема, в порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом. У судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав та прохав її задовольнити. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 03 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4042, про звернення стягнення з ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором № 42/03-7 від 17.04.2007 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (правонаступник АТ "УКРСОЦБАНК") та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником усіх прав та обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК" за вказаним кредитним договором є АТ "АЛЬФА-БАНК" на підставі рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ "УКРСОЦБАНК" від 15.10.2019 року про реорганізацію АТ "УКРСОЦБАНК" шляхом приєднання до АТ "АЛЬФА-БАНК" на користь стягувача АТ "АЛЬФА-БАНК". Стягнення заборгованості проводитьсяза період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року, сума заборгованості складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 11540 доларів США 22 центи, прострочена заборгованість за відсотками та комісією 12863 доларів США 28 центів, строкова заборгованість за сумою кредиту 0 доларів США 00 центів, строкова заборгованість за відсотками та комісією 0 доларів США 00 центів, штрафні санкції 0 доларів США 00 центів, суми плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису - 1500грн 00 коп. Загальна сума заборгованості 24403 доларів США 50 центів, що на день вчинення цього напису згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют становить 691351грн 15 коп. і 1500грн 00 коп. (а.с.10). 11.11.2020 року представник ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" адвокат Мартиненко В.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження на підстав виконавчого напису № 4042 від 03.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ"заборгованості в розмірі 24403 доларів США 50 центів і 1500 грн. 00 коп. за вчинення виконавчого напису (а.с.11-13). Разом з вищевказаною заявою стягувачем надано приватному виконавцю наступні документи: оригінал виконавчого напису № 4042 від 03.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., та копію довіреності на представника ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ". Вподальшому, 12.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63586085 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. № 4042 від 03.10.2020 року (а.с.26-28). Також, в рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено: постанову від 12.11.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої вирішено стягнути з боржника ОСОБА_2 на користь Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. основну винагороду в сумі 2440 доларів США 35 центів та 150 грн. 00 коп. (а.с.30-32); постанову від 12.11.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначених в сумі 579,00грн (а.с.34-36); постанову від 12.11.2020 року про арешт майна боржника, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахування основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 26843 доларів США 85 центів та 2229 грн. 00 коп. (а.с.38-40); постанову про арешт коштів боржника від 12.11.2020 року, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.57-59); постанову від 09.12.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,згідно з якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 у Приватному підприємстві будівельній компанії "Асоль", за адресою: Полтавська, обл. Полтавський р-н, с. Розсошенці, у розмірі 20 % від суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, до виплати загальної суми боргу за виконавчим провадженням, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, в сумі 26843 доларів США 85 центів, що еквівалентно 753775,30грн та 2229,00грн (а.с.61-64,66-69). Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 69239794 від 13.11.2020 року, виданого приватним виконавцем Щигарцевим І.В., на все рухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця від 12.11.2020 року (а.с.43). Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55115237 від 12.11.2020 року, виданим державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним виконавцем Дніпропетровської області Щигарцевим І.В., вирішено провести державну реєстрацію обтяження, арешту нерухомого майна боржника (а.с.47).. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень № 232374378 від 13.11.2020 року, сформованого приватним виконавцем Щигарцевим І.В., 12.11.2020 року на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.11.2020 року (а.с.48). Задовольняючи позов місцевий суд виходив із того, що заборгованість, яка виникла у зв`язку з порушенням позивачем умов кредитного договору № 42/03-7 від 17 квітня 2007 року, щодо якої нотаріусом вчинено оспорюваний виконавчий напис, не може вважатися безспірною і такою, що не потребує додаткового доказування, а відтак і не може стягуватися шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує. Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком документів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. (Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17, також зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованому у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).). Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд вірно визначив, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 року в справі № 196/335/17 за позовом ПАТ "УКРСОЦБАНК" (правонаступником прав та обов`язків якого є АТ "АЛЬФА-БАНК") до ОСОБА_2 . ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в задоволенні позову. Відмовлено (а.с.76-79). Так, предметом розгляду в справі № 196/335/17 була заборгованість за кредитним договором №42/03-7 від 17.04.2007 року станом на 04.04.2016 року в загальному розмірі 20093,13 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом 11540,22 дол. США; заборгованості за відсотками 8552,91 дол. США. При цьому, підставою для відмови в позові, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, стало сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі. Так, місцевим судом в оскаржуваному рішенні вірно вказано, що ОСОБА_2 , вважаючи, що вимоги ПАТ "УКРСОЦБАНК" (правонаступником прав та обов`язків якого є АТ "АЛЬФА-БАНК") до нього є припиненими у зв`язку з відмовою в задоволенні позову у справі №196/335/17, об`єктивно не міг знати про стягнення з нього коштів за цим же договором в іншому порядку, тобто був позбавлений можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості (а.с.123-124). При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що стягувачем боржника ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про наявність письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, шляхом направлення відповідного повідомлення за вих. № L31AB-20200807-68 від 01.06.2020 року. Твердження АТ "Альфа-Банк" про направлення 14.08.2020 року відповідного листа на ім`я ОСОБА_2 та його отримання адресатом 21.08.2020 року, що вбачається з витягу трекінгу з офіційного веб-сайту "Укрпошта" № 0231724453386, колегія суддів оцінює критично за відсутності належних та допустимих доказів того, що відповідне поштове відправлення від АТ "АЛЬФА-БАНК" було вручене саме позивачу ОСОБА_2 , як і доказів того, що 14.08.2020 року на його адресу направлялась саме вимога № L31AB-20200807-68 від 01.06.2020 року (тобто через 2,5 місяця після створення документу) (а.с.121-122). Доводи апеляційної скарги стосовно того, що боржнику (позивачу) направлялась вимога про виконання основного зобов`язання за кредитним договором №42/03-7 від 17.04.2007 року, а її неотримання ОСОБА_2 відбулось саме з його вини, оскільки він, в порушення п.3.3.12 цього договору, не повідомив кредитора про зміну місця свого проживання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Повідомлення про порушення основного зобов`язання датовано 01.06.2020 року, та його було направлено боржнику (як стверджує апелянт) у серпні 2020 року, при цьому, згідно з відомостей з паспорту ОСОБА_2 , ним було змінено місце свого проживання 01.12.2020 року (а.с.74), тобто після складення та направлення такого повідомлення. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що боржник не погоджується як з самим фактом існування будь якої заборгованості перед Банком, так і з її розміром. Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3). Так, зазначене спростовує доводи банку про безспірність заборгованості боржника, яка стягнута з ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В від 03.10.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №4042, що і є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, до якого висновку вірно і прийшов районний суд. Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт в силу закону набув обґрунтованого права на вчинення спірного напису нотаріуса, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки при вчиненні такого, безспірність заборгованості не була належним чином встановлена та доведена, а боржник взагалі не був обізнаний про наявність у нього невиконаних зобов`язань перед апелянтом. Твердження в поданій апеляційній скарзі про те, що виконавче провадження на підставі спірного виконавчого напису було помилково відкрито з визначенням стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи», при цьому, така помилка, жодним чином не вказує на впливає на правильність вчинення відповідного виконавчого напису №4042 від 03.10.2020 року, колегія суддів оцінює критично, оскільки заяву від 11.11.2020 року про примусове виконання рішення - виконавчого напису № 4042 від 03.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" заборгованості в розмірі 24403 доларів США 50 центів і 1500 грн. 00 коп., було подано приватному виконавцю саме представником ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" адвокатом Мартиненко В.В., що вказує на відсутність помилки в оформленні виконавчих документів (а.с.11-13). При цьому, доказів того, що належним стягувачем за виконавчим написом № 4042 від 03.10.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ"заборгованості в розмірі 24403 доларів США 50 центів і 1500 грн. 00 коп. є саме ТОВ "КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ" матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, місцевим судом вірно встановлено, що, оскільки заборгованість позивача перед Банком не є безспірною, то відповідний виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином ,суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» , - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 22 березня 2021 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун СУДДІ: С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук