Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1542/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1542/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання: Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (суддя Бойченко Ю.П., повний текст складено 01.07.2021р.) у справі №280/1542/21 за позовом Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В : Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо опису майна Акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат у податкову заставу, оформленого Актом опису майна від 24.12.2019 №53 - незаконними; скасувати Акт опису майна Акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат від 24.12.2019 №53 Головного управління ДПС у Запорізькій області. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що згідно п.11 Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 податковий керуючий (або інша посадова (службова) особа контролюючого органу) здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 глави 9 розділу II Кодексу у разі, якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків. При цьому, як звертав увагу позивач, Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області та ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області вже було описано майно комбінату у податкову заставу актами від 21.04.2016 №14 та від 31.08.2016 №1, від 18.08.2015 №26 та від 11.07.2016 №1/2131. Однак, всупереч зазначеного пункту 11 Порядку застосування податкової застави податковими органами, продажу описаного вказаними актами майна в рахунок погашення податкового боргу АТ ЗАлК не проведено. Отже, як зазначав позивач, з урахуванням факту відсутності продажу описаного у податкову заставу майна комбінату та у зв`язку з відсутністю відомостей щодо недостатності отриманих від такого продажу грошових коштів для погашення податкового боргу позивача у податкової відсутнє право на опис майна у податкову заставу Актом від 24.12.2019 №53. Також позивач звертав увагу на те, спірний акт підписано І.В. Поталовою, яка у період з 01.07.2019 по 03.02.2020 обіймала посаду головного бухгалтера АТ ЗАлК. Водночас, з урахуванням приписів статуту товариства, уповноваженою особою комбінату, яка має право підписувати акти опису (доопису) майна у податкову заставу є саме керівник підприємства. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права чи законного інтересу. Такі висновки, з посиланням на правову позицію Верховного Суду (постанова від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 20.08.2020 у справі №808/2726/16), суд першої інстанції обґрунтував тим, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт, як і дії по його складенню, не породжують для позивача негативних наслідків, не створюють для нього будь-яких обов`язків. У спірній ситуації, як зазначив суд першої інстанції, належним способом захисту може бути визначено зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач фактично посилається на ті обставини, які визначені ним, як підстави заявленого позову. Позивач, зокрема, зазначає, що основною передумовою опису майна платника податків у податкову заставу є недостатність коштів для погашення податкового боргу платника податків, отриманих з продажу раніше описаного майна у податкову заставу. З приводу висновків суду першої інстанції, які фактично стали підставою для відмови у задоволенні позову, позивач вказує на помилковість застосування судом першої інстанції вищенаведених правових позицій Верховного Суду, оскільки вони: по-перше, стосуються саме Актів опису майна у податкову заставу (а не доопису, як у даному разі), по-друге, в постановах Верховного Суду йдеться мова про застосування такого способу захисту відносно описаного у податкову заставу саме нерухомого майна, в той час як у спірному випадку Актом було описано рухоме майно, факт чого згідно чинного законодавства України не підлягає внесенню відповідного запису в державний реєстр щодо встановлення обмеження. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. У судове засідання представник позивача не з`явився, від підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю прибуття представника через технічні причини та територіальної віддаленості. Дослідивши вказане клопотання суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1, 2 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, підставою для відкладення розгляду справи, зокрема, є повідомлені стороною причин неможливості явки, які визнані судом поважними. У поданому позивачем клопотанні не наведено причин неявки, які б могли бути визнані поважними. Так, зазначаючи про технічні причини неможливості явки представника, позивач не наводить у чому полягають такі причини, а також пов`язаність цих причин з об`єктивною неможливістю явки представника у судове засідання. З цих підстав справу розглянуто за відсутності сторони позивача. Представник відповідача у судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим керуючим ОСОБА_1 , призначеним наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.12.2019 №1029, на підставі рішення в.о. начальника Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.04.2016 №41 про опис майна у податкову заставу платника податків АТ ЗАлК проведено опис майна позивача, за результатами якого складено Акт опису майна від 24.12.2019 №53 на загальну суму 68 626 279,15 грн. (усього 1356 одиниць). Вказаний акт підписано податковим керуючим та представником платника податків Поталовою І.В., затверджено уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області Оленою Михайличенко та скріплено печатками контролюючого органу та підприємства. Не погодившись із вказаним актом, АТ ЗАлК звернулося до суду з даною позовною заявою. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції, з аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначено поняття податкової застави, підстави виникнення права податкової застави, зроблено правильний висновок про те, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна. Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, позивачем не спростовуються. Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України. Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. Отже підставою для звільнення майна з податкової застави, як правильно зазначив суд першої інстанції, є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави. Проаналізувавши законодавчо визначені підстави виникнення права податкової застави та підстави звільнення майна з податкової застави, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив те, що належним способом захисту права у спірних відносинах є зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт, як і дії по його складенню, не породжують для позивача негативних наслідків, не створюють для нього будь-яких обов`язків. Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, яка сформована Верховним Судом у справах №560/495/19 (постанова від 13.02.2020), №808/2726/16 (постанова від 20.08.2020). З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування Акту опису майна Акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат від 24.12.2019 №53 Головного управління ДПС у Запорізькій області відсутні і, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо опису майна Акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат у податкову заставу, оформленого Актом опису майна від 24.12.2019 №53, оскільки такі вимоги є похідними. Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, які фактично стали підставою для відмови у задоволенні позову, позивач вказує на помилковість застосування судом першої інстанції вищенаведених правових позицій Верховного Суду, оскільки вони: по-перше, стосуються саме Актів опису майна у податкову заставу (а не доопису, як у даному разі), по-друге, в постановах Верховного Суду йдеться мова про застосування такого способу захисту відносно описаного у податкову заставу саме нерухомого майна, в той час як у спірному випадку Актом було описано рухоме майно, факт чого згідно чинного законодавства України не підлягає внесенню відповідного запису в державний реєстр щодо встановлення обмеження. З приводу таких аргументів позивача слід зазначити, те, що таке поняття як «доопис» у податкову заставу взагалі Податковим кодексом України не визначається. У разі виникнення права податкової застави проводиться опис майна внаслідок чого складається Акт опису, який і фіксує певний факт та перелік майна, що перебуває у податковій заставі. Посилання позивача на те, що у разі складення Акту в якому описано рухоме майно, то факт опису такого майна не підлягає державній реєстрації, також є необґрунтованими. Так, відповідно до п.1-2 розділу ІV Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом №586 від 16.06.2017 (в редакції, на час складення Акту опису №53) контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна. Така реєстрація здійснюється: щодо рухомого майна - відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" , Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541 (із змінами). Отже, у разі опису у податкову заставу рухомого майна, така податкова застава також реєструється у відповідних державних реєстрах. Таким чином, наведені позивачем аргументи щодо неправомірності застосування судом першої інстанції відповідних правових позицій Верховного Суду, є безпідставними. При цьому, слід зазначити і те, що про належний спосіб захисту прав та інтересів позивач обізнаний, звертався до суду із заявою про зміну позовних вимог (а.с.212), яку судом першої інстанції не було прийнято до розгляду, з підстав порушення порядку її подання. Отже, дослідивши встановлені обставини справи, підстави, з яких судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, аргументи позивача, з якими він пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №280/1542/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30.09.2021 Повне судове рішення складено 01.10.2021 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк