Постанова 4824 № 361/89/21

справа № 361/89/21 головуючий у суді І інстанції Василишин В.О. провадження № 22-ц/824/11902/2021 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в цивільній справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , дочірнього підприємства «Меблевик» товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба», комунального підприємства «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення коштів за цим правочином, зобов`язання внести зміни у реєстр прав власності на нерухоме майно (справа № 22ц-0825/09), В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, в якій просив поновити пропущений ним строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення із дочірнього підприємства «Меблевик» товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» (далі - ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба») на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі - 137 001 грн 60 коп. В обґрунтування заяви вказував, що 25 травня 2009 року рішенням Апеляційного суду Київської області у справі № 22ц-0825/09 скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2008 року та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу 12/100 часток гуртожитку по АДРЕСА_1 , укладений 05 травня 2006 року між ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., зареєстрований у реєстрі № 1790; повернуто 12/100 частку у гуртожитку за вказаною адресою у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області; стягнуто із ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» на користь ОСОБА_1 - 137 001 грн. 60 коп. Заявник не був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції та не був повідомлений про дату та час судового засідання, зі змістом судового рішення також ознайомлений не був. Фактично про постановлене судове рішення від 25 травня 2009 року дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень у липні 2020 року. 16 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу виконавчого листа. Вважав, що встановлений частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений ним з поважних причин, тому підлягає поновленню. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у поданій заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в порядку ст. 433 ЦПК України заявник пояснив, що не був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, не був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином, про результат судового розгляду - про постановлене судом рішення обізнаний не був. Окрім цього, про те, що таке рішення було оскаржене регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області тим більше не знав, присутнім під час розгляду такої апеляційної скарги не був, належним чином про перегляд справи судом апеляційної інстанції повідомлений не був. Про постановлене рішення від 25 травня 2009 року дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень, а в липні 2020 року заявником було вперше отримано рішення суду у архіві Броварського міськрайонного суду Київської області, а про отримання копії рішення суду заявник поставив свій підпис. Зазначає, що у матеріалах справи містяться супровідні листи про направлення судового рішення, однак зворотніх повідомлень немає. Вказує, що 16 липня 2020 року звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу виконавчого листа, який було видано 17 липня 2020 року. Звертає увагу суду, що виконавчий лист отримав вже після закінчення строку для його пред`явлення до виконання, та на те, що не отримав виконавчий лист, тобто фактично не мав можливості вимагати виконання судового рішення, тому строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з поважних причин. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Щиголь В.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Представник ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» - адвокат Хоменко І.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші сторони у справі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що наведені заявником причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, оскільки йому було відомо про наявність на розгляді у суді вищевказаної цивільної справи та про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції 25 травня 2009 року о 10 год. 15 хв. ОСОБА_1 був повідомлений належним чином завчасно. Колегія апеляційного суду такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими враховуючи наступне. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, у травні 2007 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2008 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2009 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу 12/100 часток гуртожитку по АДРЕСА_1 , укладений 05 травня 2006 року між ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою. В.П. по реєстру № 1790; повернуто 12/100 часток гуртожитку по АДРЕСА_1 у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області; стягнуто солідарно із ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» на користь ОСОБА_1 137 001 грн 60 коп.; зобов`язано комунальне підприємство «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» внести відповідні зміни у реєстр прав власності на нерухоме майно. 16 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа. 17 липня 2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області на підставі рішення Апеляційного суду Київської області видано виконавчий лист. Перевіряючи наявність підстав для задоволення заяви колегія апеляційного суду не може погодитись із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання лише з тих підстав, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з урахуванням наступного. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина друга статті 433 ЦПК України). У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 не отримав копію апеляційної скарги регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2008 року та копію ухвали про відкриття провадження від 16 лютого 2009 року, що підтверджується конвертом та рекомендованим повідомлення про не вручення поштового відправлення, а саме «за закінченням терміну зберігання» (Т. 1, а.с.103-105). Колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином завчасно, оскільки 11 квітня 2009 року, за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 отримав судову повістку. Як убачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на яке вказав суд першої інстанції (а.с.116), воно не містить підпису саме ОСОБА_1 про вручення, а лише містить підпис керівника поштампу, вузлу зв`язку, що не дає підстав стверджувати про факт отримання саме ОСОБА_1 судової повістки. За таких обставин рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 11 квітня 2009 року не може бути достовірним доказом отримання ОСОБА_1 судової повістки, а тому не може свідчити про його обізнаність щодо наявності на розгляді у суді вищевказаної цивільної справи. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно зі статтею 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 набув право власності на частку гуртожитку на підставі договору, який в подальшому за рішенням суду було визнано недійсним та застосовано реституцію, за якою належне йому майно підлягало поверненню у власність держави, а на його користь підлягала відшкодуванню солідарно за рахунок ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» вартість належної йому частки у сумі 137 001 грн 60 коп. Таким чином, в результаті розгляду судом справи про визнання недійсним правочину, ОСОБА_1 був позбавлений права власності на майно, однак відшкодування не отримав. Таким чином, не поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання для отримання грошових коштів за позбавлення ОСОБА_1 майна за відсутності беззаперечних доказів того, що він був повідомлений про розгляд справи, колегія апеляційного суду не може визнати таким, що буде відповідати справедливості та дотриманню балансу інтересів. У судовому засіданні представник ДП «Меблевик» ТОВ «БМФ «Дружба» - адвокат Хоменко І.М. усно зазначив, що ОСОБА_1 отримав компенсацію шляхом отримання іншого житла, однак жодних доказів у підтвердження цих обставин він не надав. У справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду". У справі "Soering vs UK" від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного: 1) мета цивільного судочинства, закріплена у ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України в редакції 2004 року та у ст. 2 в редакції 2017 року (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання; 2) провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію. З висновком суду про те, що стягувач повинен цікавитися станом виконавчого провадження в межах розумних строків, колегія апеляційного суду у повній мірі погодитись не може, оскільки саме на боржникові лежить обов`язок виконання рішення суду і саме боржник повинен бути зацікавлений у якнайшвидшому його виконанні. З урахуванням наведеного колегія апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-68/2008 про стягнення з дочірнього підприємства «Меблевик», товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 137 001,60 грн. Керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити. Поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 2-68/2008 про стягнення з дочірнього підприємства «Меблевик», товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська меблева фабрика «Дружба» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 137 001,60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Текст постанови складено 30 вересня 2021 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба