Постанова 4824 № 760/25949/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/25949/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/12529/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», поданою через представника Крилову Олену Леонідівну, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 576,12 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг 20.03.2018 підписав заяву № б/н. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладенні на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання, внаслідок чого станом на 26.10.2020 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 67 576,12 грн, з яких 51 543,61 грн заборгованість за кредитом, 16 032,51 грн заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.05.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що відповідач особистим підписом засвідчив, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку та згоден, що заява разом з цими документами складає договір. Підписанням анкети - заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, які разом з заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася. На картку також встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн, який в подальшому збільшено до 21 000 грн. Крім того, відповідачу окрім кредитного ліміту, надано споживчий кредит «Оплата частинами». Відповідач самостійно не вносив кошти на погашення заборгованості за сервісом «Миттєва розстрочка», а тому заборгованість за даною послугою погашалася банком за рахунок овердрафту встановленого на кредитну картку, внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту є більшою, ніж сума встановленого кредитного ліміту. Суд не врахував, що позичальник користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі і відсотки, пеню та комісію, а отже визнавав свої зобов`язання за угодою у розмірі встановлених обов`язкових платежів. Судом не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2019 по справі № 572/1169/17. Відповідач не оспорює факту укладення договору, з позовом про визнання недійсним кредитного договору не звертався, не оспорює наявності у нього заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2018 ОСОБА_2 підписав анкету - заяву без номера про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, станом на 26.10.2020 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 67 576,12 грн, з яких 51 543,61 грн заборгованість за кредитом, 16 032,51 грн заборгованість за простроченими відсотками. Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на умовах, які заявлені у позові, у тому числі розміру відсотків за користування кредитом, строку дії договору. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови). Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мали на увазі сторони, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. У анкеті - заяві не вказано яку платіжну картку мав отримати відповідач. Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, та виписка з карткового рахунку про рух коштів на рахунку не вказують на те, на яких умовах було передбачено надання кредитних коштів. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод коженмає право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не надав доказів про те, що відповідач на час підписання анкети - заяви достовірно знав про розмір процентів за користування кредитом. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був обізнаний про розмір процентів не підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, встановлені у даній справі відповідають обставинам, встановленим у справі № 342/180/17. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав кредит, то достовірно знав про необхідність сплати процентів за користування кредитом та їх розмір грунтуються на припущеннях. Саме по собі користування кредитними коштами не свідчить про обізнаність відповідача про розмір процентів за користування кредитом. Для проведення розрахунку процентів за користування кредитом є необхідним надання доказів про те, який розмір процентів сторони договору узгодили. За відсутності доказів про те, на яких умовах надавалися кредитні кошти, які штрафні санкції мали застосовуватися у разі невиконання умов договору ні суд, ні експерт, ні будь хто інших не в змозі провести відповідні розрахунки. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Разом з тим, відмовляючи у стягненні тіла кредиту суд не звернув уваги на те, що отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується випискою по рахунку (а.с. 71- 77). Відповідач будь - яких заперечень щодо отримання грошових коштів від позивача за кредитною карткою не надав, доказів сплати отриманих коштів у повному обсязі також не надав, розмір заборгованості не спростовував та своїх контррозрахунків не зазначив. Оскільки згідно зі ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повернути кредит, висновки суду про відсутність правових підстав для стягнення суми кредиту є помилковими. Відтак рішення суду в частині відмови у стягненні тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до розрахунку банк зарахував на погашення відсотків 16 032, 51 грн. Оскільки позивачем не надано доказів про погодження з відповідачем розміру процентів за користування кредитом зарахування сплачених відповідачем сум не на погашення кредиту є неправомірним. Відтак заборгованість відповідача перед позивачем складає 39 150,81 грн (51 543,61- 12 392,80) та саме ця сума підлягає стягненню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір за подачу позову та за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у мінімальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». А саме судовий збір у сумі 2102 грн, сплачений при подачі позову та судовий збір у сумі 3 153 грн, сплачений при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 39 150,81 грнзаборгованості за кредитом та 5 255 грн судового збору. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 29.09.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук