Ухвала КАС ВС № 440/147/20

УХВАЛА 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 440/147/20 адміністративне провадження № К/9901/34556/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №440/147/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому з урахуванням уточнення вимог просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 20 листопада 2019 року № 715 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 , лейтенанта міліції - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Полтавській області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; - зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області працевлаштувати, з урахуванням переважного права передбаченого пунктом 13 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ОСОБА_1 на рівнозначну або вищу посаду з 21 листопада 2019 року; - зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 806/1914/17, з 21 листопада 2019 року по день працевлаштування; - стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4 000 000 (чотири мільйони) гривень; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії - в частині вимог стосовно стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 20 листопада 2019 року № 715 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 , лейтенанта міліції - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України . Визнано ОСОБА_1 таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (скорочення штатів). Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, з урахуванням висновків суду. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2019 року по 26 січня 2021 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 90,00 (дев`яносто) гривень. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі №21-8а14, від 27.05.2014 року у справі №21-108а14, від 28.10.2014 року у справі №21-484а14, від 17.10.2011 року у справі №21-237а11, від 16.10.2012 року у справі №21-267а12, а також на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.01.2013 року у справі №К-15714/10 є безпідставними, оскільки згідно пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є застосування судом норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №440/147/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська