Постанова КАС ВС № 814/334/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 814/334/17 адміністративне провадження № К/9901/337/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Шевцової Н.В., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 814/334/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимошин Юрій Володимирович, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В., УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП) (перейменованого з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НП України) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи - 40108646), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ДПП НП України від 13 січня 2017 року № 50 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; 1.2. визнати протиправним та скасувати ДПП НП України від 25 січня 2017 року № 24 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції; 1.3. поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Миколаєві ДПП); 1.4. стягнути з ДПП НП України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначив, що службове розслідування відносно нього проведено з численними порушеннями, без відібрання пояснень. Звільнення позивача зі служби відбулося поза межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом ДПП НП України від 10 грудня 2015 року № 21 о/с позивач прийнятий на службу до УПП у м. Миколаєві ДПП НП України на посаду інспектора роти № 3 батальйону № 4.

4. Наказом ДПП НП України від 29 грудня 2016 року № 5091 з метою встановлення причин оголошення про підозру інспектору роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 5. 11 січня 2017 року інспектором УПП у м. Миколаєві Ярошенком В.В., який входив до складу комісії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 (далі - комісія), було відібрано пояснення у позивача, однак останній відмовився від надання пояснень відповідно до статті 63 Конституції України. 6. 12 січня 2017 року затверджено висновок службового розслідування. У висновку службового розслідування зазначено, що від ОСОБА_1 11 січня 2017 року відібрано пояснення, де останній відмовився від надання будь-яких пояснень на підставі статті 63 Конституції України. Службовим розслідуванням встановлено наступне: 6.1. До Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 червня 2016 року внесено відомості про вчинення інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. 6.2. 05 серпня 2016 року о 09.00 годині після отримання табельної вогнепальної зброї та проведеного інструктажу, екіпаж «КАНТ-0603» на службовому автомобілі номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) у складі інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського роти № 3 батальйону № 2 УПП у м. Миколаєві ДПП сержанта поліції ОСОБА_2 заступили на маршрут патрулювання в с. Коблеве, Березанського району, Миколаївської області. О 18 год 15 хв працівниками прокуратури Миколаївської області та Управління внутрішньої безпеки у Миколаївській області в рамках кримінального провадження ЄРДР №42016150000000160 задокументовано факт отримання інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 500,00 (п`ятсот) грн за непритягнення до адміністративної відповідальності правопорушника 6.3. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2016 року у справі № 490/7926/16-к до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 06 жовтня 2016 року. 6.4. Наказом ДПП НП України від 19 серпня 2016 року № 209 о/с інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції станом на час виникнення співних правовідносин) зараховано у розпорядження ДПП. 6.5. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.10.2016 у справі № 490/792/16-к ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 06 грудня 2016 року. 6.6. Наказом ДПП НП України від 15 грудня 2016 року № 350 о/с інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до частини сьомої статті 70 Закону № 580-VIII допущено до виконання службових обов`язків за займаною посадою. 6.7. Ухвалою Центрального суду м. Миколаєва від 22 грудня 2016 року у справі № 490/11794/16-к у задоволенні клопотання слідчого Прокуратури Миколаївської області про відсторонення від посади інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 відмовлено. 6.8. Відповідно до листа Прокуратури Миколаївської області від 28 грудня 2016 року № 117/1-1433вих-16 досудове розслідування кримінального провадження №420116150000000160 закінчено. ОСОБА_1 оголошено про підозру у тому, що він у період з 27 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року, знаходячись при виконанні службових обов`язків, одержав від 21 (двадцять одного) водія неправомірну вигоду в загальній сумі 6743 (шість тисяч сімсот сорок три) грн, двічі поєднуючи свої дії з вимаганням неправомірної вигоди під погрозою незаконного вилучення транспортних засобів, чим вчинив злочин, передбачений частиною третьою статті 368 КК України. 6.9. На адресу УПП у м. Миколаєві ДПП направлено копію повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри від 22.12.2016. Також, прокуратурою Миколаївської області направлено на адресу УПП у м. Миколаєві ДПП аудіовідеозаписи, які у ході проведення службового розслідування переглянуто. На аудіовідеозаписах зафіксовано факти отримання інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1 неправомірної вимоги під час виконання своїх службових обов`язків.

7. За результатами службового розслідування наказом ДПП НП України наказом від 13 січня 2017 року № 50 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1, 2, 6, 9 частини першої, частини другої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 8, 11 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону № 580-VIII, статей 222, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), підпунктів 6, 7 пункту 2.1, підпунктів 2, 7 пункту 2.2 розділу ІІ, підпунктів 1, 6, 10, 11, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в НП України. 7.1. З цим наказом позивач ознайомився 31 січня 2017 року (т. 1, а.с. 14 зворотна частина).

8. Наказом начальника ДПП НП України від 25 січня 2017 року №24 о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), пункту 9 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, позивача звільнено зі служби в поліції з 31 січня 2017 року. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач зобов`язаний був припинити виявлені адміністративні правопорушення, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження працівника поліції. Однак позивач допустив вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у невиконанні належного обов`язку, який повинен був і міг виконати в силу покладених на нього обов`язків відповідно до вимог Закону № 580-VIII, також порушив вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, посадової інструкції, Присяги працівника поліції.

11. Постановою Верховного Суду від 31березня 2020 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд указав на те, що висновок службового розслідування за фактом можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни ґрунтується на повідомленні прокуратури Миколаївської області про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. До висновку про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни відповідач дійшов, посилаючись лише на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні та повідомлення про підозру, без вчинення дій щодо перевірки обґрунтованості підстав для службового розслідування та його висновків. 12.1. Верховний Суд указав на те, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не перевірив дотримання відповідачем вимог розділу VІІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230, у редакції станом на час виникнення співних правовідносин) при складанні висновку службового розслідування, а також дотримання процедури проведення такого розслідування, зокрема, чи відбиралися від позивача пояснення. 12.2. Також Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку тому, що в ході проведення службового розслідування управлінням патрульної поліції було переглянуто аудіо-відеозаписи, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та надіслані прокуратурою області. Такі дії прокуратури не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а надіслані матеріали не можуть використовуватися як докази під час проведення службового розслідування.

13. За результатами повторного розгляду справи рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПП НП України від 13 січня 2017 року № 50 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПП НП України від 25 січня 2017 року № 24 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП. Поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП з 01 лютого 2017 року. Стягнуто з ДПП НП України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 січня 2017 року по 03 вересня 2020 року у сумі 174121,77 грн, а також заробіток за один місяць в розмірі 4 280,79 грн.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що комісія дійшла висновку про підтвердження відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування, посилаючись виключно на матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016150000000160, в якому ОСОБА_1 оголошено підозру. При цьому, висновок службового розслідування від 12 січня 2017 року не містить відомостей про вчинення безпосередньо комісією перевірки обґрунтованості підстав для службового розслідування та його висновків. 14.1. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПП НП України не проведено ретельного службового розслідування, не обґрунтовано підстав його призначення, а висновок про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку здійснено лише з посиланням на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000160.

15. Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

16. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу ДПП задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання вимог Інструкції № 230 висновок службового розслідування від 12 січня 2017 року містить обставини, за яких позивач скоїв дисциплінарний проступок та які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб вчинення дисциплінарного проступку; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані позивача; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено. Висновок службового розслідування містить виклад вимог законів та інших нормативно-правових актів, порушення яких стало підставою для висновку комісії про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Відсутність у мотивувальній частині висновку аналізу обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальність позивача, аналізу наслідків вчинення дисциплінарного проступку, на переконання суду апеляційної інстанції, не спростовують факту його вчинення ОСОБА_1 , вини останнього та не свідчить про неадекватність запропонованого покарання. 17.1. Крім того, в ході службового розслідування комісія переглянула аудіовідеозапис, надісланий Прокуратурою Миколаївської області, яким зафіксовано факти отримання інспектором роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків за період з 27 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року неправомірної вигоди за нескладання матеріалів про адміністративні правопорушення від 21 водія. Суд апеляційної інстанції указав, що жодних заборон щодо можливості використання матеріалів кримінального провадження в ході проведення службового розслідування Інструкція № 230 не містить, тому комісією обґрунтовано використано вказаний аудіовідеозапис. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не заперечується його зображення у цьому аудіовідеозаписі та не надано доказів, які б вказували на помилковість висновків комісії. 17.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що невиконання позивачем повноважень інспектора патрульної поліції стало наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився в тому, що внаслідок отримання неправомірної винагороди позивач не склав жодного адміністративного матеріалу відносно правопорушників. 17.3. Суд апеляційної інстанції також врахував, що з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, комісія намагалася отримати в ході службового розслідування пояснення від ОСОБА_1 , але останній відмовився від надання пояснень в силу статті 63 Конституції України, що підтверджується власноручно викладеними поясненнями позивача від 11 січня 2017 року, відібраними інспектором УПП у м. Миколаєві Ярошенком В.В., який входив до складу комісії. На думку суду апеляційної інстанції, факт відмови надавати пояснення свідчить про самоусунення ОСОБА_1 від з`ясування дійсних обставин справи. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції 18. 04 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимошин Ю.В., в якій скаржник просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року.

19. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права щодо надання оцінки доказам з точки зору їх належності та допустимості. 19.1. В заявах по суті справи позивач наголошує на порушенні комісією з службового розслідування вимог Конституції України, Закону № 580-VIII, а також положень КПК України, в частині використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій під час проведення службового розслідування, невжиття заходів щодо встановлення кола осіб відносно яких ОСОБА_1 , нібито, вчинено дисциплінарне правопорушення. Скаржник також звертає увагу на порушення відповідачем вимог Кодексу законів про праці України (далі - КЗпП України) щодо отримання пояснень від порушника до застосування дисциплінарного стягнення. 19.2. Так, скаржник наголошує, що відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відтак, на переконання скаржника, для вирішення спірних правовідносин у цій справі, а також для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, наявна необхідність у викладенні Верховним Судом правового висновку щодо можливості використання під час дисциплінарного провадження (службового розслідування), в якості доказів провини порушника, матеріалів кримінального провадження та спосіб їх отримання, акцентуючи увагу на матеріалах НСРД, адже нормативно-правовими актами України прямо не заборонено використання матеріалів НСРД в доказуванні наявності дисциплінарного проступку особи. 19.3. Також скаржник доводить, що за правилами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли до уваги наявність письмових пояснень ОСОБА_1 датованих 11 січня 2017 року та зауважили, що саме ці пояснення є такими, що відібрав уповноважений орган від порушника трудової дисципліни. Однак, на думку скаржника, пояснення підчас службового розслідування та пояснення порушника трудової дисципліни надані до застосування дисциплінарного стягнення є різними за своєю суттю. Тому скаржник наполягає, що уповноважений орган повинен був запропонувати ОСОБА_1 надати пояснення з приводу вчинення інкримінованого йому дисциплінарного проступку до винесення спірних наказів та у будь-якому випадку після складання висновку службового розслідування та ознайомлення порушника з таким. 19.4. Крім того, скаржник звертає увагу, що висновок службового розслідування не містить в собі конкретних фактів невиконання позивачем своїх обов`язків поліцейського. Окрім як з тексту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є неможливим дізнатися чи порушив хтось правила дорожнього руху, якщо порушив, то які саме. Тобто відсутні фактичні дані, що переконають стороннього спостерігача в тому, що ОСОБА_1 не склав жодного адміністративного матеріалу відносно правопорушників, як зазначено судом апеляційної інстанції. 19.5. Також скаржник полягає на порушенні судом апеляційної інстанції частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки, зазначаючи про те, що ОСОБА_1 не заперечується його зображення на аудіовідеозаписі, який доданий до матеріалів службового розслідування, суд апеляційної інстанції не врахував, що суд першої інстанції не висловлювався щодо зображення ОСОБА_1 на аудіовідеозаписі НСРД, наданому прокуратурою до УПП 29 грудня 2016 року. Такі відеозаписи підчас судового розгляду в суді першої інстанції не досліджувалися, питання про встановлення особи, зображеної на них не підіймалося. Аналогічно й суд апеляційної інстанції підчас розгляду справи за участі сторін питання про ідентифікацію особи, зображеної на відеозаписах НСРД, не ставив. 20. 04 січня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Загороднюк А.Г., Шевцова Н.В.,

21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України. Позиція інших учасників справи 22. 10 лютого 2021 року від ДПП надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти доводів та вимог такої заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 22.1. Зокрема, наполягає, що комісія цілком правовірно використала під час проведення службового розслідування матеріали кримінального провадження, а саме повідомлення про зміну раніше повідомленої позивачу підозри та диск із аудіовідеозаписом. При цьому, на виконання вимог Інструкції № 230 позивачу запропоновано надати пояснення, а факт відмови позивача від надання таких пояснень відповідно до вимог пункту 6.2.2. Інструкції № 230 задокументовано шляхом проставлення підпису на бланку пояснення. Джерела права й акти їх застосування

23. Правові засади організації та діяльності НП України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.

24. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

25. Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

26. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

27. Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами) (далі - Дисциплінарний статут).

28. За приписами пунктів 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

29. Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

30. Частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

31. Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

32. Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

33. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначено Інструкцією № 230 .

34. Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 230 - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

35. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

36. Підпунктами 2.2.1., 2.2.2. пункту 2.2. Інструкції № 230 встановлено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

37. Відповідно до пункту 2.5. Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

38. Відповідно до пункту 5.4. Інструкції № 230 якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ <…>.

39. Згідно з пунктом 6.2.1. Інструкції № 230 виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, серед іншого, ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб.

40. Пунктом 6.2.2. Інструкції № 230 встановлено обов`язки виконавця (голови, членів комісії), зокрема: у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування. У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.

41. Пунктом 6.3 Інструкції № 230 визначено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять). Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

42. Розділ VІІІ № 230 Інструкції містить вимоги щодо оформлення матеріалів службового розслідування. Зокрема, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа РНС скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Позиція Верховного Суду Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

43. Відповідно до частини першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1, 2, 6, 9 частини першої, частини другої статті 7 Дисциплінарного статуту, частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 8, 11 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону № 580-VIII, статей 222, 255 КУпАП, підпунктів 6, 7 пункту 2.1, підпунктів 2, 7 пункту 2.2 розділу ІІ, підпунктів 1, 6, 10, 11, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції.

45. За доводами касаційної скарги скаржник наполягає на порушенні комісією вимог Конституції України, Закону № 580-VIII, а також положень КПК України, в частині використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій підчас проведення службового розслідування.

46. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

47. Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

48. Колегія суддів звертає увагу на те, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

49. Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення.

50. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

51. В аспекті спірних правовідносин треба зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

52. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі 802/1969/17-а.

53. Визначена приписами Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та Інструкції № 230 правова процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських встановлює межі вчинення повноважень учасниками процедур службового розслідування щодо виконання ними установленого законом порядку і, у разі його неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких рішень (дій чи бездіяльності) особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

54. З метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, пункт 4 розділу V Інструкції № 343 надає право голові та членам комісії, з-поміж іншого, отримувати і збирати у встановленому законодавством порядку матеріали, що стосуються службового розслідування.

55. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

56. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

57. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.

58. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року, переглядаючи у касаційному порядку постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, звернув увагу на те, що висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни позивачем ґрунтується виключно на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні. При цьому, суди попередніх інстанцій не перевірили дотримання відповідачем при складанні висновку службового розслідування вимог розділу VІІІ Інструкції щодо викладення усіх встановлених при проведенні службового розслідування відомостей. Окремо Верховний Суд закцентував увагу на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку тому, що в ході проведення службового розслідування управлінням патрульної поліції було переглянуто аудіовідеозаписи, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та надіслані прокуратурою області.

59. Таким чином, в рамках розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій повинні були дослідити та надати оцінку висновку службового розслідування та зібраним в ході цього службового розслідування доказам і оцінити доведеність матеріалами службового розслідування наявність складу дисциплінарного проступку у діях позивача, які одночасно стали підставою відкриття кримінального провадження у відношенні позивача та повідомлення йому про підозру.

60. Як слідує із змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, аналізуючи можливість використання комісією наведених аудіовідеозаписів, суд апеляційної інстанції зазнав, що жодних заборон щодо можливості використання матеріалів кримінального провадження в ході проведення службового розслідування Інструкція № 230 не містить, тому комісією обґрунтовано використаний аудіовідеозапис, надісланий прокуратурою Миколаївської області, в якості доказу вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.

61. Однак колегія суддів уважає цей висновок суду апеляційної інстанції передчасним, з огляду на таке.

62. Колегія суддів погоджується, що відомості, необхідні комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел, зокрема і з матеріалів кримінальних проваджень, водночас обов`язковою умовою їх використання для цілей службового розслідування є отримання таких матеріалів у встановленому Законом порядку.

63. Так, доступ до матеріалів кримінальних проваджень, речових доказів, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється виключно з дотриманням порядку, визначеного КПК України.

64. За правилами частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

65. Отже, вирішуючи спір по суті, судам попередніх інстанцій належало встановити, чи були використані у службовому розслідуванні аудіовідеозаписи, такими, що отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) та отримані комісією у законний спосіб.

66. Однак, судячи зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою питання про те, чи досліджував відповідач в рамках службового розслідування ще інші документи/докази, окрім письмового повідомлення про підозру з посиланням на матеріали, зібрані в рамках кримінального провадження (без документального підтвердження) і які в своїй сукупності доводять наявність в діях позивача складу саме дисциплінарного проступку. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили лише обставини використання комісією у службовому розслідуванні наведених аудіовідеозаписів, однак фактично не досліджували, яка інформація зафіксована у цих аудіовідеозаписах. А суд апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, обмежившись лише вказівкою на відсутність у Інструкції № 230 заборон щодо можливості використання матеріалів кримінального провадження в ході проведення службового розслідування, знову не надав належну оцінку допустимості використання таких матеріалів у контексті дотримання порядку їх отримання. Без з`ясування цих обставин висновки суду апеляційної інформації про винуватість позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не можуть вважатися обґрунтованими.

67. Викладене у сукупності свідчить про невиконання судом апеляційної інстанції вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 31 березня 2020 року у цій справі.

68. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

69. В свою чергу, положення КАС України не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині по суті спору.

70. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

71. Водночас, реагуючи на доводи касаційної скарги про порушення відповідачем вимог статті 149 КЗпП України щодо отримання пояснень від порушника до застосування дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає таке.

72. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції врахував, що з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, комісія намагалася отримати в ході службового розслідування пояснення від ОСОБА_1 , але останній відмовився від надання пояснень в силу статті 63 Конституції України, що підтверджується власноручно викладеними поясненнями позивача від 11 січня 2017 року, відібраними інспектором УПП у м. Миколаєві Ярошенком В.В., який входив до складу комісії.

73. Поряд із цим, у касаційній скарзі позивач фактично не спростовує факт відмови від надання пояснень в ході службового розслідування, проте доводить, що уповноважені особи відповідача повинні були запропонувати позивачу надати пояснення як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення на підставі статті 149 КЗпП України.

74. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

75. Отже, з огляду на те, що порядок отримання від особи РНС письмових пояснень у процедурі службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності охоплюється спеціальними нормами частин четвертої та п`ятої статті 14 Дисциплінарного статуту, а також пункту 6.3. Інструкції №230, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 149 КЗпП України.

76. Аналіз положень підпункту 6.2.2. пункту 6.2, пункту 6.3., Інструкції № 230 у взаємозв`язку із положеннями частини п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту свідчить про те, що особу РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, наділено безумовним правом брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, або відмовитись від вчинення таких дій. Таке право забезпечено забороною затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Водночас, небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

77. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21січня 2021 року у справі № 826/4681/18. Підстави для відступу від цієї позиції у цій справі відсутні.

78. Таким чином відповідач дотримався зазначених вимог Інструкції № 230 і Дисциплінарного статуту та запропоновав позивачу надати письмові пояснення. Однак від надання пояснень позивач відмовився, а отже не скористався своїм правом на захист у процедурі службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення.

79. Тож у цій частині доводи касаційної скарги не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

80. У контексті обставин цієї справи, зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах розглянутих судами попередніх інстанцій позовних вимог. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

82. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

83. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

84. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

85. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, зокрема, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи дослідити зміст наявних у матеріалах справи аудіовідеозаписів, а також на підставі належних та допустимих доказів встановити, чи були указані аудіовідеозаписи такими, що отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) та згодом отримані комісією у законний спосіб. В залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Висновки щодо розподілу судових витрат.

86. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимошин Юрій Володимирович, задовольнити частково.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 814/334/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк Н.В. Шевцова