Ухвала КАС ВС № 620/3201/19

УХВАЛА 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 620/3201/19 адміністративне провадження № К/9901/33859/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №620/3201/19 за позовом ОСОБА_2 до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: 10 вересня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №620/3201/19 є пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Також, Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку застосовано судами попередньої інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Верховний Суд зазначає, що скаржник у касаційній скарзі цитує окремі абзаци з постанов Верховного Суду у справах №667/1580/16-а, 826/14300/17, 809/1087/17, 815/91/18, 473/2236/17, 810/641/18, 605/568/17, 536/2248/17, 823/2363/18, 9901/405/19, 826/5165/18, 817/1352/17, однак не наводить обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою, що не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Так, у тексті касаційної скарги заявник, серед іншого, зазначає про необхідність відступлення касаційною інстанцією від таких висновків: 1) «Доводи касаційної скарги відносно того, що боржник не виконала судове рішення 01 грудня 2018 року, так як побачення з дитиною тривало лише 10 хвилин, замість визначеної тривалості у три години, не може бути підставою визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця, оскільки в судовому засіданні 10 квітня 2019 року зі слів ОСОБА_2 (матері дитини) було встановлено причину короткої тривалості вказаного побачення, через особисте бажання дитини залишити місце побачення» (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №404/8677/13-ц); 2) «Тому передчасне закінчення побачення малолітньої ОСОБА_3 зі своїм батьком ОСОБА_1 (стягувачем) з ініціативи дитини, не може слугувати підставою для накладення штрафу на ОСОБА_2 (боржник) за невиконання рішення суду в частині тривалості такої зустрічі відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №620/3201/19). Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга). Так, постановою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №620/3201/19 (у цій же справі) скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій у зв`язку із недотриманням ними норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин у справі. Тобто, Верховний Суд не надавав оцінки обставинам справи, не висловлював висновку щодо застосування норм права, а лише констатував порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у зв`язку із чим направив справу №620/3201/19 на новий розгляд до суду першої інстанції. З огляду на викладене, посилання скаржника на необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №620/3201/19, є безпідставним. Суд, також, звертає увагу, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить прямих посилань на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №404/8677/13-ц, а тому Суд не бере такі доводи до уваги. З огляду на відсутність належних обґрунтувань, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Щодо посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає, що за змістом указаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У тексті касаційної скарги заявник указує, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено його клопотання: про часткове відтворення у судовому засіданні технічного звукозапису одного з попередніх судових засідань; про допит свідка; про витребування доказів; про участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції. Однак, заявником не надано Суду доказів подання указаних клопотань судам попередніх інстанцій. Суд зазначає, що з огляду на те, що матеріали справи витребовуються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (за змістом частини третьої статті 334 КАС України), Суд позбавлений можливості перевірити наявність у матеріалах справи відомостей щодо подання скаржником до суду указаних клопотань. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №620/3201/19. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №620/3201/19 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду