Постанова 4856 № 560/2517/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2517/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 29 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 09.03.2021 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (рішення №220950001674 від 03.11.2020) щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними; зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи з 29.08.1984 по 31.12.1998 в колгоспі ім.Куйбишева (КСП "Вперед", в СГК "Вперед") до стажу роботи для призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з 15.05.2020. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 908 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.11.2020 №220950001674 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки страховий стаж позивача періоду роботи з 29.08.1984 по 31.12.1998 в СГК"Вперед" підтверджений належними та допустимими доказами та відповідач зобов`язаний був його зарахувати. При цьому враховуючи те, що ОСОБА_1 досягнула пенсійного віку в 59 років 6 місяців, а саме: 17.04.2020, а з відповідною заявою про призначення пенсії звернулась 21.10.2020 тобто поза межами трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то датою призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є 21.10.2020. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що спірний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки дата заповнення трудової книжки 20.04.2021 не співпадає з датою прийняття вперше на роботу 14.05.1984, також в трудовій книжці відсутні записи про кількість відпрацьованих вихододнів і встановлений мінімум. Крім того, в архівній довідці від 14.08.2019 №03-01/655 за період х 1984 по 2004 рік, вказано особу ОСОБА_1 , тобто неповністю зазначено по-батькові. Таким чином страховий стаж позивача становить 14 років 8 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Також відповідачем вказано про те, що визначаючи дату, з якої має бути призначено позивачу пенсію, суд втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 10.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 06.08.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 22.06.2021. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач звернулась до відповідача із заявою від 21.10.2020 про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.11.2020 №220950001674 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 27 років згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 05.01.2021 №2200-0304-8/571 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії. Зазначив, що у трудовій книжці позивача не вказано відпрацьовані вихододні. Згідно архівної довідки №03-01/655 від 14.08.2019 виданої Красилівським районним трудовим архівом Красилівської районної ради значиться ОСОБА_2 (по батькові не зазначено). Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 8 місяців 26 днів. Не погоджуючись з такими діями відповідача, щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV). Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах. Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція). Згідно з п. 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно пункту п.п. б п. 2.17 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів. Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637). Пунктом 1 даного Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку). Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 містяться наступні записи: - 14.05.1984 прийнята на роботу в колгосп ім.Куйбишева с.М.-Пузирки в дитячі ясла; - 17.03.1990 переведена з дитячих ясел в столову ім.Куйбишева с.Малі-Пузирки; - 04.03.1994 в зв`язку з реорганізацією переведена з колгоспу ім.Куйбишева в КСП "Вперед" с.Малі-Пузирки згідно ст.36 п.5 КЗпП в столову поваром; - 29.01.1995 переведена з КСП "Вперед" с.Малі-Пузирки з роботи повара на ферму доглядачем свиней; - 15.03.2000 в зв`язку із реорганізацією підприємства переведена з КСП "Вперед" в сільськогосподарський кооператив "Вперед" доглядачем свиней. З копії трудової книжки позивача чітко вбачаються періоди роботи з 1984 по 1998 роки в колгоспі ім.Куйбишева (реорганізовано в КСП "Вперед". Як встановлено із архівної довідки Красилівського районного трудового архіву від 14.08.2019 №03-01/655, позивач працювала у СГК "Вперед" нянею, свинаркою, різноробочою, 1984 по 2004 роки, а зазначена у довідці кількість відпрацьованих людиноднів повністю збігаються із записами у трудовій книжці позивача. Відтак відсутні підстави вважати, що видана архівна довідка стосується іншої особи. Крім того у довідці вказано, що іншої особи з цим ім`ям у документах за 1984-2004 не знайдено. Судом першої інстанції вірно встановлено, що трудова книжка, а також архівна довідка від 14.08.2019 №03-01/655 містять відомості про трудову участь позивача за період 1984-2000 роки, а саме встановлений мінімум людиноднів, кількість відпрацьованих людиноднів та заробітну плату. Таким чином колегія суддів вважає, що страховий стаж позивача періоду роботи з 29.08.1984 по 31.12.1998 в СГК"Вперед" підтверджений належними та допустимими доказами та відповідач зобов`язаний був його зарахувати. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що дата заповнення трудової книжки 20.04.2021 не співпадає з датою прийняття вперше на роботу 14.05.1984, також в трудовій книжці відсутні записи про кількість відпрацьованих вихододнів і встановлений мінімум, а в архівній довідці від 14.08.2019 №03-01/655 за період х 1984 по 2004 рік, вказано особу ОСОБА_1 , тобто неповністю зазначено по-батькові. Стосовно таких доводів колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17 за змістом якої недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи. З урахуванням наведеного колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 у справі № 672/455/17, у постановах від 12.12.2019 у справі № 674/1579/16-а, 20.02.2020 у справі № 607/14316/16-а, №171/1900/16-а, від 27.04.2020 у справі №648/1613/17. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.11.2020 №220950001674 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки страховий стаж позивача періоду роботи з 29.08.1984 по 31.12.1998 в СГК "Вперед" підтверджений належними та допустимими доказами та відповідач зобов`язаний був його зарахувати. Стосовно дати призначення ОСОБА_1 пенсії за віком колегія суддів вказує на таке. Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно матеріалів справи датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на призначення пенсії за віком позивач набула в 59 років 6 місяців, тобто 17.04.2020. Враховуючи те, що ОСОБА_1 досягнула пенсійного віку в 59 років 6 місяців, а саме: 17.04.2020, а з відповідною заявою про призначення пенсії звернулась 21.10.2020 тобто поза межами трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що датою призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є 21.10.2020. Таким чином з 21.10.2020 ОСОБА_1 має бути призначена пенсія з урахуванням статті 45 Закону № 1058-ІV. Стосовно доводів апеляційної скарги про дискреційні повноважень пенсійного органу при призначенні пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Така позиція суду згоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.11.2020 №220950001674 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.10.2020, враховуючи період роботи з 29.08.1984 по 31.12.1998. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.