Постанова КАС ВС № 607/14316/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 20 лютого 2020 року Київ справа №607/14316/16-а адміністративне провадження №К/9901/18454/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій за касаційною скаргою Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 червня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Ромазана В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Глушка І.В., суддів Коваля Р.Й., Макарика В.Я.), В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому з урахування уточнених позовних вимог просив: визнати протиправним і скасувати рішення №8 комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 8 листопада 2016 року; визнати протиправним і скасувати протокол №31 засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням та перерахунком пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 28 листопада 2016 року; зобов`язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10 липня 2016 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди з 1 вересня 1976 року по 16 серпня 1977 року, з 19 серпня 1977 року по 30 жовтня 1979 року, з 31 жовтня 1979 року по 3 листопада 1982 року, з 4 листопада 1982 року по 30 березня 2000 року, з 1 квітня 2000 року по 1 жовтня 2002 року, з 20 листопада 2002 року по 21 грудня 2003 року. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано частково протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з питань підтвердження стажу роботи за період з 1 серпня 1977 року по 1 вересня 1993 року та з 1 січня 2000 року по 21 грудня 2003 року на посаді тракториста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 8 листопада 2016 року №8; визнано частково протиправними дії Тернопільського об`єднаного Управляння Пенсійного фонду України Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи на посаді тракториста до пільгового стажу роботи з 1 серпня 1977 року по 1 серпня 1993 року та з 1 січня 2000 року по 21 грудня 2003 року, що дає підставу призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язано Тернопільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи трактористом з 1 серпня 1977 року по 1 вересня 1993 року в колгоспі «Вперед» та з 1 січня 2000 року по 21 грудня 2003 року у ТОВ «Агросвіт», а також навчання в Буданівському СПТУ з 1 вересня 1976 року по 31 липня 1977 року по спеціальності тракторист-машиніст та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10 липня 2016 року. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про часткову протиправність дій та рішень відповідачів щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах та зобов`язанні призначити пільгову пенсію позивачу. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли помилкових висновків про наявність у позивача пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку із тим, що із наданих позивачем до пенсійного органу документів неможливо встановити мінімум відпрацьованих позивачем трудових днів за період з 1975 по 2000 роки. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що у позивача відсутній стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позиція інших учасників справи Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №607/14316/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду. Суддя-доповідач ухвалою від 19 лютого 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №607/14316/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 лютого 2020 року. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 із 1 вересня 1976 року по 1 серпня 1977 року навчався у Буданівському СПТУ №8 за спеціальністю «тракторист-машиніст» та із 1 серпня 1977 року прийнятий на роботу трактористом-машиністом у колгоспі «Вперед», який відповідно до Протоколу загальних зборів членів колгоспу «Вперед» №1 від 26 лютого 1997 року перейменовано у с/г ТОВ «Вперед», в якому позивач продовжував працювати трактористом-машиністом до 30 березня 2000 року. Із 1 квітня 2000 року по 1 жовтня 2002 року позивач працював на посаді тракториста с/г в ТОВ «Агросвіт». Із 20 листопада 2002 року по 21 грудня 2003 року позивач працював трактористом в ТОВ «Агроград». Із 30 січня 2007 року позивач працює трактористом в ПАП «Агропродсервіс». Факт роботи позивача у місцевому господарстві «Вперед» підтверджується архівною довідкою №397 від 10 серпня 2016 року, виданою архівним сектором Тернопільської районної державної адміністрації. У період з 31 грудня 1979 року по 9 листопада 1982 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах, що підтверджується військовим квитком НК НОМЕР_3, у якому зазначена основна цивільна професія - тракторист. Період навчання позивача у Буданівському СПТУ №8 підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та копією атестата НОМЕР_4. З наведеного судами встановлено, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції і його загальний стаж роботи становить більше 30 років, з них стаж тракториста-машиніста складає більше 20 років. 7 жовтня 2016 року позивач звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На час звернення позивач досяг передбаченого законом пенсійного віку. Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №8 від 8 листопада 2016 року підтверджено ОСОБА_1 період роботи з 2 вересня 1993 року по 31 грудня 1999 року, в тому числі роки, в яких не відпрацьовано встановленого мінімуму трудової участі в господарстві за фактичною тривалістю, до пільгового стажу для призначення пенсії згідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно протоколу засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області по розгляду спірних питань щодо призначення та перерахунку пенсій в Тернопільському районі, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №31 від 28 листопада 2016 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по віку на пільгових умовах як трактористу-машиністу згідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відмова мотивована тим, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років становить 5 років 10 місяців 18 днів, тому відповідач дійшов висновку, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи 20 років на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, зі змісту спірного рішення судами встановлено, що відповідно до записів трудової книжки, заповненої після 2001 року, ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом колгоспу «Вперед» з 1 серпня 1977 по 30 березня 2000 року. Записи про роботу завірені ТОВ "Вперед". Із 14 лютого 2005 року в Єдиний державний реєстр внесені запис щодо проведення державної реєстрації припинення СГ TOB «Вперед» за рішенням засновників. Згідно інформації, наданої відділом з питань державної реєстрації, ТОВ «Вперед» було створено внаслідок реорганізації КСП «Вперед» і є його правонаступником. Відомості про правонаступництво колгоспу «Вперед» відсутні. Довідкою Головного управління статистики підтверджено перереєстрацію господарства, згідно якої КСП зареєстровано 2 вересня 1993 року. Факт роботи ОСОБА_1 трактористом за 1977-2000 роки підтверджено архівною довідкою про стаж, в якій посада не вказана, містяться відомості про встановлений мінімум трудоднів та відпрацьовані трудодні. В окремих роках не вироблено встановленого господарством мінімуму трудоднів. За 2000 рік зазначено, що заявником відпрацьовано 322 трудодні, мінімум не вказано (не відповідає даті звільнення в березні 2000 року). В копії книги обліку трудового стажу заявник значиться трактористом з 1983 року. Відомості про роботу за попередні роки внесені не в хронологічному порядку, посада не зазначалась, стажова не завірена. Спеціалістом Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області проведено перевірку первинних документів (книг обліку трудового стажу та книг обліку розрахунків по оплаті праці), які знаходяться на зберіганні в архівному відділі Тернопільської районної державної адміністрації. Перевіркою встановлено, що в книзі обліку трудового стажу посада тракторист вказана з 1983 року. Облік заробітку проводився в книгах під загальною назвою, посада не зазначалась. Враховуючи те, що пільговий стаж роботи ОСОБА_1 підтверджений Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області на посаді тракториста-машиніста становить 5 років, 10 місяців 18 днів, що є меншим за необхідний - 20 років, комісія прийняла рішення відмовити ОСОБА_1 в підтвердженні пільгового стажу для призначення пенсії згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач, вважаючи відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства - чоловіки після досягнення 55 років і за загального стажу роботи не менше як 30 років, з них не менш як 20 років на такій роботі. Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7, відповідно до якого до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Відповідно до пунктів 2, 3, 20 даного Порядку, у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Так, на підставі наявних у справі доказів (трудової книжки серії НОМЕР_1 , архівної довідки №397 від 10 серпня 2016 року, військового квитка НОМЕР_2 , шкільного атестата НОМЕР_4) судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції і його загальний стаж роботи становить більше 30 років, з них стаж тракториста-машиніста складає більше 20 років. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які частково задовольняючи позов, дійшли висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у ОСОБА_1 був наявний 20-річний стаж роботи на посаді тракториста-машиніста, та загальний страховий стаж більше 30 років. Зазначені висновки суду у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі №513/1261/16-а. Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зокрема щодо кількості трудоднів відпрацьованих позивачем на посаді тракториста протягом 1975-2000 років. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка, зокрема з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що цей суд дійшов висновку про те, що такі доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та жодним чином чи доказом не аргументовані. Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Висновки щодо розподілу судових витрат Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Я.О. Берназюк Судді: Н.В. Коваленко І.В. Саприкіна