LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4854540/2319/21

від 29.09.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2319/21 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Місце та час укладення судового рішення « 14:58», м. Херсон Повний текст судового рішення складений 12.07.2021р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: 25.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу від 21.04.2021р. №510-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення його на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на вантажному транспорті Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з 26.04.2021р.; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2021р. по день прийняття рішення суду. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2021р. закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 02.11.2020р. ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, попереджено про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням займаної ним посади. /а.с.12/ Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.04.2021р. №510-к, на підставі ст.44 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», звільнено старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на вантажному транспорті Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дементьєва М.П. із займаної посади 26.04.2021р., у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. /а.с.11/ Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Пунктом 1, 2, ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій. За ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 17 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї. Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу». Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був державним службовцем, а посада, з якої його було звільнено, не відноситься до державної служби. ОСОБА_1 не складав Присягу державного службовця, і йому не присвоювався ранг державного службовця, що й не заперечується самим позивачем. Крім того, згідно оскаржуваного наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.04.2021р. №510-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено на підставі Кодексу законів про працю України. Тобто, його посада не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження, а є виключно трудовим спором, у зв`язку з чим повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах. Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №815/6096/17. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року про закриття провадження у справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»