Постанова 4850 № 264/1844/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року справа №264/1844/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 02 серпня 2021 р. (повний текст рішення складено 2 серпня 2021 у м. Маріуполь) у справі № 264/1844/21 (головуючий І інстанції суддя Кузнецов Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) у березні 2021 року звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовною заявою до відповідача про визнання постанови останнього від 12.03.2021 № 8 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП незаконною і скасувати її; провадження закрити (а.с. 3-5). Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 2 серпня 2021 р. у справі № 264/1844/21 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову № 8 у справі про адміністративне правопорушення від 12.03.2021 року винесену начальником управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КпАП України, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито. Вирішено питання судових витрат (а.с. 92-95). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування доводів вказує на те, що головним спеціалістом відповідача було проведено позапланову перевірку на об`єкті «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил. За результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП та винесено два Приписи. Позапланова перевірка була проведена на підставі абз. 8 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, згідно якої підставою для проведення перевірки стало звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Стосовно приписів від 16.03.2020, термін виконання яких був 16.04.2020, то позивач повинен був повідомити відповідача про їх виконання. Від позивача на адресу відповідача не надходило жодних документів про підтвердження факту виконання приписів. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. 10 березня 2021 року заступником начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на підставі наказу начальника управління та звернення до контакт-центру від 11.02.2021 року було видано направлення № 10 для здійснення позапланової перевірки на «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 7). 10 березня 2021 року Головним спеціалістом відділу контролю управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради Воронковим Ю.Ф. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 96 КУпАП, за те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 » виявлено порушення. Під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на земельній ділянці (кадастровий № 1412336300:01:006:1178) по АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2019 року № 661, виконуються роботи з «Будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 . Роботи виконуються на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта від 11.06.2019 року № ДЦ 061191620449. За змістом цього протоколу на земельній ділянці станом на 10.03.2021 року побудовано двоповерховий будинок з піноблоків, який має наступні геометричні розміри: висота до гребня даху - 12 500 мм, ширина 12500 мм, довжина - 14600 мм. У ході перевірки встановлено, що будівництво житлового будинку виконується з відхиленням від затверджених вихідних даних, а саме будівельного паспорту забудови земельної ділянки № 24 від 23.05.2019 року, виданого Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради. На аркуші 2 генерального плану ескізу замірів забудови земельної ділянки геометричні розміри запроектованого житлового будинку складають: ширина - 10200мм, довжина - 12000 мм, висота до гребня даху - 9700 мм, фактично побудований житловий будинок має наступні геометричні розміри: ширина - 12500 мм, довжина - 14600 мм, висота до гребня даху - 12500 мм, що є істотним відхиленням від затверджених вихідних даних, а саме будівельного паспорту забудови земельної ділянки № 24 від 23.05.2019 року. Таким чином позивачем, як замовником будівництва, порушено вимоги статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно якої будівництво об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил. В протоколі відбито, що розгляд справи було призначено на 12 березня 2021 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: вул. Куїнджі, 92, м. Маріуполь (а.с. 10-11). 12 березня 2021 року начальником управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради було винесено постанову № 8 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с. 8). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 96 КУпАП порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ніхто не може бути підданий заходу впливу за правилами ст. 7 КУпАП в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Унормуванням ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП занотовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності 12 березня 2021 року за ч.1 ст.96 КУпАП за геометричні відхилення від затвердженого будівельного паспорту забудови під час будівництва будинку по АДРЕСА_1 . Також за рік перед цим 16 березня 2020 року відповідачем було видано направлення для проведення аналогічної позапланової перевірки на будівництві цього ж домоволодіння позивача за заявою, яка надійшла від фізичної особи до контакт-центру, так само як і в березні 2021 року. За результатами позапланової перевірки відповідачем було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.96 КУпАП. На підставі цього протоколу 19.03.2020 року відносно позивача винесено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП, за те, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на земельній ділянці (кадастровий № 1412336300:01:006:1178) по АДРЕСА_1 виявлено відхилення від затверджених вихідних даних, а саме будівельного паспорту забудови земельної ділянки № 24 від 23.05.2019 року, виданого Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради. Відповідно до аркушу 2 генерального плану ескізу замірів забудови земельної ділянки геометричні розміри запроектованого житлового будинку складають: ширина - 10200мм, довжина - 12000 мм, фактично побудований житловий будинок має наступні геометричні розміри: ширина - 12,5 м, довжина - 14,7 м, висота до гребня даху - 10,8 м, що є істотним відхиленням від затверджених вихідних даних, а саме будівельного паспорту забудови земельної ділянки № 24 від 23.05.2019 року. Таким чином ОСОБА_1 , як замовником будівництва, порушено вимоги статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно якої будівництво об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил. Згідно з банківською квитанцією від 19.03.2020 року позивач сплатив штраф в розмірі 850 грн. Порівнюючи два адміністративних матеріали, які були складені відповідачем відносно позивача в березні 2020 року та в березні 2021 року, суд враховує, що як в 2020, так і в 2021 роках на підставі двох заяв від фізичної особи до контакт-центру відповідачем було двічі видано направлення на проведення позапланової перевірки за одним і тим же об`єктом щодо дотримання позивачем вимог будівельного паспорту. Тобто, як первинна підстава перевірки, об`єкт перевірки, так і подальші дії відповідача щодо предмету перевірки та зафіксованих порушень були ідентичні та стосувалися виявлення в ході позапланової перевірки недотримання позивачем вихідних даних від затвердженого будівельного паспорту при будівництві домоволодіння по АДРЕСА_1 . Суть виявлених порушень стосувалась виключно геометричних розмірів будинку, який був збудований в березні 2020 року та залишився незмінним до березня 2021 року. Ширина та довжина як в 2020 році, так і в 2021 році залишилась незмінною, а висота будинку до гребня даху, попри відмінність від замірів 2020 року, в 2021 залишилась такою самою, виходячи із наданих до справи фотознімків домоволодіння та не підлягала добудові в порівнянні між собою зовнішнього стану будинку річної давнини. Наявність в 2021 році облицювання будинку не свідчить про зміну розмірів будинку в 2021 році по відношенню до 2020 року. Тобто з описових частин двох протоколів та постанов, вбачається, що об`єкт будівництва та його розміри залишились однаковими, а підставами для притягнення позивача до адміністративної відповідальності були однакові правові норми та ідентичні дані і обставини, які зазначені в протоколах і постановах 2020 року та 2021 року. Суд зазначає, що ч. 2 ст. 96 КУпАП встановлено, що особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, але відповідач не скористався наявністю правових підстав для вирішення питання щодо оцінки дій позивача. Суд при розгляді справи також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі «Чернов проти України» (заява №16432/10) констатовано порушення щодо особи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а саме - ст. 4 Протоколу № 7, у зв`язку з тим, що заявника двічі було пригнуто до суду та покарано за одне і те саме правопорушення. Відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ поняття «те саме правопорушення» - елемент idem принципу non bis in idem, у ст.4 Протоколу N 7 до Конвенції, належить розуміти як заборону кримінального (адміністративного) переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або, по суті, одних і тих самих фактів. З урахуванням цього, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивача фактично було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і теж саме правопорушення, що, в свою чергу, суперечить діючому законодавству, а саме статті 61 Конституції України, згідно якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогічні положення містяться і в ст.4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, обидва протоколи та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були складені за результатами проведення позапланових перевірок об`єкта будівництва позивача, які були призначені на підставі звернення невідомої фізичної особи до кол-центру. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Водночас цією ж частиною статті Закону встановлено, що повторне проведення позапланової перевірки за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва чи суб`єктів містобудування, забороняється. Отже відповідно до вказаних норм забороняється проводити повторні позапланові перевірки щодо однакових фактів порушення та за тими ж підставами. Проте відповідачем вказаних положень дотримано не було та після проведення в березні 2020 року позапланової перевірки об`єкта позивача на підставі звернення невідомої фізичної особи до кол-центру, в березні 2021 року відповідачем повторно за тими ж підставами (за зверненням фіз.особи до кол-центру) призначено та проведено повторну позапланову перевірку того ж об`єкту та виявлено ті самі порушення, які вже були зафіксовані раніше в 2020 році та за які позивач вже поніс відповідальність. Таким чином відповідачем неправомірно всупереч частини 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в березні 2021 року призначено та проведено повторну позапланову перевірку на об`єкті позивача за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва в березні 2020 року. Виходячи із цього, докази, отримані в результаті такої перевірки є недопустимими, а подальші дії відповідача по складанню повторного протоколу та постанови не можна вважати правомірними. Крім того, із вступної частини оскаржуваної постанови № 8 у справі про адміністративне правопорушення від 12.03.2021 року вбачається, що позивач був присутній під час розгляду справи відносно нього. Водночас постанова не містить його підпису. Проте позивач стверджує, що він разом із свої адвокатом Темір І.В., з яким заздалегідь уклав договір про надання правової допомоги, прибув у призначений йому час та місце 12.03.2021 рок о 10:00 годині, проте керівника відповідача не було на місці та справа не була розглянута в їх присутності та вони не давали жодних пояснень. Статтею 279 КУпАП закріплено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно з якою розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Статтею 268 КУпАП передбачено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine). У відповідності до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході судового розгляду відповідачем жодними належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом факту дотримання процесуальних прав позивача на участь у розгляді справи із можливістю користуватися правовою допомогою власного адвоката, зокрема, не представлено будь-яких доказів дотримання передбаченої статтею 279 та 268 КУпАП процедури розгляду справи в присутності позивача із правом бути вислуханою та надати власні докази у підтвердження своєї невинуватості. Попри відсутність в діючому законодавстві чіткого порядку проведення та фіксації розгляду справи про адміністративне правопорушення, належним доказом її проведення за участю присутніх осіб із дотриманням встановленої процедури могло б бути: письмовий протокол чи журнал, де був би підпис присутніх осіб при розгляді справи, або фото, аудіофіксація, відеофіксація розгляду справи, що в подальшому послугували доказом дотримання суб`єктом владних повноважень (автором постанови) встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. За відсутності вказаних доказів дотримання процедури розгляду справи, всі сумніви щодо дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за загальним правилом, передбаченим ст.62 Конституції України, трактуються на користь позивача та суд вважає, що відповідач не довів жодними доказами факт дотримання, передбаченої статтями 268, 279 КУпАП процедури розгляду справи відносно позивача із забезпеченням можливості реалізації особою процесуальних прав, в тому числі права на захист. А позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказаних процесуальних прав, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і підставою для скасування винесеної відносно нього постанови. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. За вимогами ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. На підставі наведеного, керуючись статями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 02 серпня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 02 серпня 2021 р. у справі № 264/1844/21- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв