Постанова 4803 № 201/4705/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5825/21 Справа № 201/4705/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Верховецька Валерія Едуардівна про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги ,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року ПрАТ «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків в вигляді заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та судових витрат. Позов мотивований тим, що з відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території, були додаткові угоди, на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок і встановлені фактичні відносини з приводу надання вказаних послуг до його об`єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , під час планової перевірки стану виконання умов цього договору за вказаною адресою, абонентом по якій є відповідач, було виявлено, що надані житлово-комунальні послуги відповідачу надавалися: опалення, гаряче водопостачання, електроенергія та інш., він їх використовує, але повної оплати за вказані спожиті послуги немає, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди, про що був складений акт, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитих послуг. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування вказаними послугами відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків станом на 01 квітня 2020 року складає 66 901 грн. 71 коп.. Позовну давність не пропустили, оскільки ставлять питання про борг в межах трьох років станом на час подання позову - 2020 рік, в якому вони і звернулися до суду, правовідносини триваючі, була досудова вимога. На час розгляду справи в суді відповідач погодився з боргом, але не погасив основну заборгованість, тому позивач уточнив позов в сторону збільшення суми стягнення. Представник позивача просив суд стягнути з відповідача вказану не сплачену суму збитків з урахуванням штрафних санкцій по їх розрахунку, а також витрати на оплату судового збору, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» збитки в вигляді заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 01 квітня 2020 року в сумі: заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги 66 901 грн. 71 коп., інфляційні втрати 47 202 грн. 20 коп., 3% річних 7 773 грн., а всього 121 876 грн. 91 коп.; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків, згідно розрахунку кількості спожитих відповідачем послуг і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цими послугами з урахуванням часу користування відповідачем, сезонності та наявних показників складає з урахуванням уточнень 66 901 грн. 71 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що позивач ПрАТ НВО «Созидатель» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 і відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у теплопостачанні, електропостачанні, водопостачанні і водовідведенні та інш. за його місцем проживання. Зазначені правовідносини є складовою частиною правочину найму житлового приміщення, передбаченого нормами ЖК України, що виникли з дій боржника та ПрАТ НВО «Созидатель», спрямованих на набуття цивільних прав та обов`язків щодо житлово-комунальних послуг та їх оплати. Відповідач ОСОБА_1 є власником житла за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , є абонентом послуг позивача (за місцем мешкання) є саме цей відповідач, що користується житлово-комунальними послугами до його будинку і квартири, з ним не укладено договір і додаткові угоди, встановилися відносини з приводу цих послуг шляхом відкриття особового рахунку та видана розрахункова книжка, цей відповідач частково виконував умови укладеного договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків в вигляді боргу і після цього). При цьому позивачем відповідачу роз`яснено порядок користування та оплати за спожиті послуги, відповідач зобов`язався споживати і сплачувати ці послуги у вказаному ним об`єкті нерухомості. Але за спожиту послугу теплопостачання, освітлення, утримання прибудинкової території відповідач повністю не розраховувався з позивачем, мається заборгованість. Під час планової перевірки представниками позивача за місцем фактичного мешкання відповідача виявлена заборгованість: ця заборгованість була з урахуванням часу користування вказаними послугами відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за період станом на 01 квітня 2020 року (борг, втрати і інш.) складає всього 66 901 грн. 71 коп., внаслідок чого позивачу на той час як балансоутримувачу і надавачу вказаних послуг завдано збитки, про що був складений акт і розрахунок боргу. В зв`язку з тим, що відповідачем фактично визнано позов і на час винесення рішення судом основна сума заборгованості не погашена, позивачем було уточнено позов. В добровільному порядку це питання вирішене не було, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду. Крім того, як вбачається з доданого до позовної заяви виписки з особового рахунку відповідача, ПрАТ «НВО «Созидатель» виставляло вартість обслуговування як і передбачено рішенням міської ради. Враховуючи те, що вартість енергоресурсів, заробітних плат, та інших витрат, які впливають на формування тарифу на комунальні послуги постійно зростало, виникла необхідність у підвищенні тарифу. З метою коригування тарифів, починаючи з 2016 року, АТ «НВО «Созидатель» неодноразово зверталось до Дніпропетровської міської з даним питанням (вартість послуг, тарифи). 20 березня 2017 року ПрАТ «НВО «Созидатель» отримав першу відповідь від Дніпровської міської ради від 17 березня 2017 року за вихідним № 3/3-1243 (вхідний до АТ «НВО «Созидатель» 129) на заяви від 07 листопада 2016 року за вихідним № 998 та від 15 грудня 2016 року за вхідним № 1163-2016, відповідно до якої Дніпровська міська рада відмовила позивачу щодо встановлення/затвердження коригування тарифів на послугу утримання будинку та прибудинкової території, посилаючись на те, що «наразі Законом не передбачено механізмів державного регулювання ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком. Відтак, порядок формування ціни на цю послугу Кабінетом Міністрів України не затверджується, розрахунок ціни уповноваженим органом (органами місцевого самоврядування) управителем для встановлення (погодження) не подається. Так як, в управління будинком входить послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій її затверджувати виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не потрібно». 10 листопада 2017 року ПрАТ «НВО «Созидатель» отримало другу відповідь від Дніпровської міської ради від 10 листопада 2017 року вихідний № 3/5-4723 (вхідний до АТ «НВО «Созидатель» № 402) на їх заяву від 25 жовтня 2017 року за вихідним № 1275-2017, відповідно до якої Дніпровська міська рада вдруге відмовила підприємству позивача щодо встановлення/затвердження коригування тарифів на послугу утримання будинку та прибудинкової території, та повернула подані розрахунки нового розміру тарифу, посилаючись на те, що «Законом не передбачено механізмів державного регулювання ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком. Відтак, порядок формування ціни на цю послугу Кабінетом Міністрів України не затверджується, розрахунок ціни уповноваженим органом (органами місцевого самоврядування) управителем для встановлення (погодження) не подається. Так як, в управління будинком входить послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій її затверджувати виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не потрібно. Зазначені вище норми законодавства поширюються на відносини, щодо надання житлово-комунальних послуг з мешканцями житлових будинків з якими не укладено договір на управління...». Тобто, Дніпропетровська міська рада встановила, що встановлення /затвердження ціни/ тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій як і регулювання ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком - не відбувається. Враховуючи те, що тариф встановлений рішенням 2012 року був економічно необґрунтованим, оскільки минуло п`ять років з моменту його встановлення, позивач ПрАТ «НВО «Созидатель» збільшило вартість послуги з обслуговування, довівши її до економічно обґрунтованої. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків, згідно розрахунку кількості спожитих відповідачем послуг і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цими послугами з урахуванням часу користування відповідачем, сезонності та наявних показників складає з урахуванням уточнень 66 901 грн. 71 коп. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Отже, позивач взяв на себе зобов`язання щодо належного комунального та експлуатаційного обслуговування будинку, а власники приміщень, в свою чергу зобов`язані укласти відповідний договір з постачальником таких послуг. Відповідно до положень ст. 156, 162 ЖК Української РСР, власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно зі ст. 13 Закону, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Враховуючи конкретні обставини по справі та аналізуючи норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості. З такими висновками погоджується й колегія суддів, оскільки вони є обґрунтованими, зроблені відповідно до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або пр. о особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України. Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За змістом вказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Проте, 23 липня 2018 року позивач звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, тим самим строк позовної давності було перервано. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко