Постанова 4872 № 923/797/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/797/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Головея В.М., Колоколова С.І. при секретарі судового засідання Полінецькій В.С. за участю представника позивача Берегової В.І., витяг з ЄДР від 21.08.2020; розпорядження про прийняття на роботу № 126-к від 13.04.2018 /відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чино(див. поштові повідомлення від 30.08.2021)/ розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.07.2021, ухвалену об 11:44:03 суддею Ярошенко В.П. у м. Херсоні, повний текст якої складено 13.07.2021, про відмову у задоволенні заяви скаржника про забезпечення доказів у справі №923/797/21 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до скаржника про стягнення 5 146 057,02 грн., В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії (далі ДП«АМПУ») звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт (далі ДП «ХМТП» )про стягнення заборгованості з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в сумі 5 146 057,02 грн., з яких основний борг 4 419 297,96грн., 3% річних 118 267,78 грн., інфляційні втрати 371 190,83 грн., пеня 237 300,45 грн. Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті послуг за Договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 196-П-АМПУ-17 від 29.12.2017. 05.07.2021 до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій ДП ХМТП просило здійснити забезпечення доказів шляхом: 1) витребування у ДП«АМПУ» його звернення до Міністерства інфраструктури України з приводу погодження дій позивача по збільшенню кредиторської заборгованості ДІІ ХМТП та пред`явлення відповідного позову про стягнення з ДП ХТМП за невиконання договору № 196-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 ; 2) витребування у ДП«АМПУ» документів, з яких випливає погодження Міністерством інфраструктури України дій позивача по збільшенню кредиторської заборгованості та пред`явлення відповідного позову про стягнення з ДП ХТМП за невиконання договору № 196-П-АМПУ-17 від 29.12.2017. Обґрунтовуючи зазначену заяву відповідач вказав на те, що наявність погодження Міністерства інфраструктури України є визначальною для встановлення права ДП «АМПУ» на стягнення заборгованості з ДП «ХМТП» та звернення із відповідним позовом. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2021 відмовлено в задоволенні заяви ДП «ХМТП» про забезпечення доказів, з огляду на не наведення відповідачем будь-яких належних обґрунтувань з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про небезпеку того, що докази, які він просить витребувати у ДП "АМПУ" можуть бути втрачені чи знищені, або збирання таких доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.07.2021 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що відповідач чітко вказав в заяві про забезпечення доказів, що відповідні докази мають свідчити про наявність чи відсутність погодження Міністерством інфраструктури України дій позивача по збільшенню кредиторської заборгованості ДІІ ХМТП та пред`явлення відповідного позову про стягнення з ДП ХТМП боргу за невиконання договору № 196-П-АМПУ-17 від 29.12.2017, при цьому відсутність такого погодження призводить до неможливості подання відповідного позову. Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції проігнорував факт наближення терміну передачі майна відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю /далі ТОВ/ "Херсонський порт", яке є концесіонером за укладеним 26.06.2020 концесійним договором стосовно передачі в концесію майна ДП «ХМТП» (за договором первісний оператор) і частини майна ДП«АМПУ» між Міністерством інфраструктури України (за договором концесієдавець), ДП«АМПУ», ТОВ "Херсонський порт" (стара назва: ТОВ "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором Концесіонер). Від ДП«АМПУ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому віно зазначає, що твердження апелянта щодо необхідності погодження Міністерством інфраструктури України звернення позивача до суду є безпідставним та необґрунтованими, вводять суд в оману та призводять до затягування судового процесу, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, я оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2021 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення доказів, обґрунтовуючи її тим, що 26.06.2020 укладено концесійний договір стосовно передачі в концесію майна ДП «ХМТП», відповідно до умов якого його учасники не не можуть здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості ДП ХМТП після укладення концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України, отже, таке погодження є визначальним для встановлення права ДП АМПУ на стягнення відповідної заборгованості з ДП ХМТП за Договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 196-П-АМПУ-17 від 29.12.2017, яка є предметом спору у даній справі. При цьому відповідач не є стороною концесійного договору, відповідно не може мати у наявності відповідне погодження Міністерства інфраструктури України чи інші документи, з яких воно випливає, а тому вважає, що вони мають бути забезпечені шляхом витребування у позивача. Відповідно до ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Статтею 111 ГПК України передбачено, що у заяві про забезпечення доказів зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Колегія суддів зазначає, що забезпечення доказів застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ. Підставою для забезпечення доказів є побоювання учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, що вони будуть втрачені або подача потрібних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Таким чином, забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів. Як вбачається із поданої відповідачем заяви про забезпечення доказів, остання не містить обґрунтувань, обставин та підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Зокрема, жодного обґрунтованого припущення того, щодо втратити інформації, яку заявник просить витребувати, або неможливості витребування такої інформації згодом заява не містить, у зв`язку чим у задоволенні такої заяви цілком правомірно відмовлено судом першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що доводи заявника в поданій заяві про забезпечення доказів зводяться до неможливості отримання доказів відповідачем самостійно, при цьому доводи апеляційної скарги є тотожними до поданої до суду першої інстанції заяви і зводиться до необхідності надання іншої оцінки судом апеляційної інстанції ніж та, що була вчинена судом першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені судом висновки, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін. Судові втрати, пов`язані з апеляційним розглядом даної скарги, відповідно до правил ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269 - 271, 275, 276, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.07.2021 у справі №923/797/21 без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено 30.09.2021 о 14:00. Головуючий суддя Разюк Г.П. Суддя Головей В.М Суддя Колоколов С.І.