Постанова 4872 № 923/375/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/375/21 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Ярош А.І. суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021, про повернення заяви про забезпечення доказів, проголошене суддею Литвиновою В.В. у м. Херсоні у справі № 923/375/21 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 1611798,51 грн., ВСТАНОВИЛА: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 1611798,51 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості від 09.09.2020 № 4-І-ХЕФ-20, з яких - 1577575,25 грн. основного боргу, 10848,41 грн. втрат від інфляції, 4571,24 грн. 3% річних, 18803,61 грн. пені. Під час розгляду справи 12.05.2021 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", якою він відповідно до ст. 111 -113 ГПК України просить суд забезпечити докази шляхом: - витребування у Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" його звернення до Міністерства інфраструктури України з приводу погодження Міністерством інфраструктури України дії позивача по збільшенню кредиторської заборгованості ДП "ХМТП" та пред`явлення відповідного позову про стягнення 1611798,51 грн за невиконання договору про реструктуризацію заборгованості від 09.09.2020 № 4-І-ХЕФ-20, - витребування у Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" документів, з яких випливає погодження Міністерством інфраструктури України дії позивача по збільшенню кредиторської заборгованості ДП "ХМТП" та пред"явлення відповідного позову про стягнення 1611798,51 грн за невиконання договору про реструктуризацію заборгованості від 09.09.2020 № 4-І-ХЕФ-20. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 року (суддя Литвинова В.В.) у справі № 923/375/21 повернуто Державному підприємству "Херсонський морський торговельний порт" заяву про забезпечення доказів. Ухвала мотивована тим, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору, в порядку ст. 111 ГПК України. 14.06.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 у справі №923/375/21. Скарга мотивована тим, що п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» не встановлено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а встановлені ставки за подання відповідної заяви до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду. Отже, оскільки за подання до господарського суду не встановлена ставка судового збору, то заявник не повинен сплачувати судовий збір за подання такої заяви, і суд не має права застосовувати аналогію права. Крім того, скаржник зазначає, що подав клопотання про перенесення судового засідання завчасно, оскільки представник приймав участь в іншому судовому засіданні, однак клопотання було залишено без задоволення. Заяву про забезпечення доказів подано 12.05.2021 року через систему Електронний суд до початку судового засідання, а також представник відповідача попередив секретаря судового засідання. Тому заявник вважає, що існують поважні обставини для розгляду заяви відповідача про забезпечення доказів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 року прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Ярош А.І. (головуючий суддя), суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М. апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 у справі №923/375/21. Поновлено Державному підприємству "Херсонський морський торговельний порт" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 року. Відкрито апеляційне провадження по справі №923/375/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 року. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 року у справі №923/375/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Продовжено термін розгляду справи №923/375/21 на «розумний строк». 19.07.2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якому позивач вважає законною та обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції, оскільки заявником не надано доказів сплати судового збору. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю. Крім того, зауважує, що 08.06.2021 по справі проголошено рішення, яким задоволено позовні вимоги, тому розгляд апеляційної скарги ДП «ХМТП» втратив свою актуальність. Також позивач зауважує, що по суті заяви відповідачем не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення доказів, передбачених ст.110 ГПК України. Отже заяву подано з порушенням вимог господарського процесуального законодавства, а зазначені докази не стосуються предмету спору. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши обставини справи, законність та обґрунтованість викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія доходить наступних висновків. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 111 ГПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Об`єктами справляння судового збору у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, зокрема, позовні заяви та інші заяви, передбачені процесуальним законодавством; апеляційні і касаційні скарги на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України тощо. За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору. Законом України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів відповідно при зверненні до суду загальної юрисдикції (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") та до адміністративного суду (пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). При цьому ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними. Водночас, судова колегія зауважує, що пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Так, у ГПК України закріплена норма, що при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а спеціальним Законом України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Отже, у даному випадку має місце юридична колізія, яка випливає з розбіжностей у застосуванні нормативно-правових актів. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява N 23805/94, 4 December 1995, § 36). Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля. Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням. Як зазначалося вище, спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір". Наведеним законом не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними, і навіть для суду загальної юрисдикції вони розмежовуються за ставками в залежності від суб`єкта подання відповідної заяви - для юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб. Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання сплати судового збору в частині визначення ставок, які мають сплачувати суб`єкти справляння судового збору, законодавець запровадив в тому числі їх диференціацію залежно від суб`єктного складу учасників правовідносин. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неможливим застосування до даних правовідносин сторін аналогії закону або аналогії права. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для сплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18, від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18. Враховуючи викладене, оскільки положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність повернення заяви Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про забезпечення доказів від 12.05.2021 року у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору. Судова колегія звертає увагу, що 08 червня 2021 року Господарським судом Херсонської області прийнято рішення у справі №923/375/21. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2021 року у справі №923/375/21 - залишено без руху. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2021 року у справі №923/375/21 - повернуто скаржнику без розгляду. Водночас, враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" відкрито лише 12.07.2021 року, тобто після прийняття рішення по суті, колегія суддів вважає за доцільне розглядати законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 року у справі №923/375/21 станом на момент її прийняття. За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", та скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 про повернення заяви про забезпечення доказів у справі № 923/375/21. Керуючись ст. ст. 110-111, 269, 270, 271, п.2 ч.1 ст.275, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.05.2021 року у справі №923/375/21 скасувати. Матеріали оскарження ухвали та матеріали справи №923/375/21 направити до Господарського суду Херсонської області. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду відповідно до ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький