Постанова 4822 № 727/8574/14-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Чернівці справа № 727/8574/14 провадження 822/879/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М., за участю секретаря Герман Я.І. учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») представник Державної іпотечної установи, відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2014 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Волошин С.О. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 08 вересня 2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11% річних, на строк до 08 вересня 2016 року. У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1177pv11-06 від 08 вересня 2006 року у розмірі 209 744 гривні 98 коп. та вирішено питання про судові витрати. Однак, відповідачка й надалі не здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема, станом на 18 липня 2014 року загальна заборгованість за договором, за виключенням суми, стягнутої рішенням суду, становить 378 692 гривні 79 коп., яка складається із заборгованості: за процентами 134 доларів США 86 центів, що еквівалентно 1 571 гривень; за простроченими процентами 1 755 доларів США 29 центів, що еквівалентно 20 447 гривень 55 коп.; комісії 2 121 гривень; пені за простроченими кредитними коштами за період з 19 червня 2013 року по 19 червня 2014 року - 354 553 гривні 24 коп. Просили суд стягнути з відповідачки на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вищевказану заборгованість за кредитним договором у розмірі 378 692 гривні 79 коп. та вирішити питання про судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2014 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» додаткову суму заборгованості за кредитним договором № 1177pv11-06 від 08 вересня 2006 року у розмірі 378 692 гривні 79 коп. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення з відповідачки заборгованості є обґрунтованими, а наданий розмір заборгованості підтверджений розрахунками заборгованості, тому наявні правові підстави для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2014 року в частині стягнення пені в розмірі 354553 гривень 24 коп., зменшивши її розмір. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на підставі частини третьої статі 551 ЦК України суд може зменшити розмір пені, оскільки вона перевищує розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач даним позовом. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Державна іпотечна установа подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 жовтня 2014 року залишити без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги є помилковими.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 1177pv11-06 від 08 вересня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 35 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % річних, з кінцевим терміном повернення 08 вересня 2016 року (а.с. 5-7). Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2011 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1177pv11-06 від 08 вересня 2006 року у розмірі 209 744 гривні 98 коп.(а.с.8-9). Додаткова сума заборгованості до суми стягнення за судовим рішенням від 12 грудня 2011 року становить 378 692 гривень 79 коп., з яких: строкова заборгованість за процентами - 134,86 доларів США, що еквівалентно 1 571 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 1 755,29 доларів США, що еквівалентно 20 447,55 грн.; прострочена заборгованість за щомісячну комісію - 2 121 гривень; пеня за простроченими кредитними коштами за період часу з 19 червня 2013 року по 19 червня 2014 року - 354 553,24 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про курс валют (а. с. 14-22). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 жовтня 2014 року в частині стягнення з неї на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості: за процентами в розмірі 134 доларів США 86 центів, що еквівалентно 1 571 гривень; за простроченими процентами в розмірі 1 755 доларів США 29 центів, що еквівалентно 20 447 гривень 55 коп.; за комісією в розмірі 2 121 гривень, не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Умовами пункту 6.1 кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником строку погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Позивач, заявив вимоги про стягнення пені за період з 19 червня 2013 року по 19 червня 2014 року. Нарахування пені здійснюється в межах заявлених позовних вимог та умов кредитного договору. Пеня нараховуєтьсся за кожен день у межах заявлених позовних вимог на тіло кредиту та на проценти, які становлять: строкову заборгованість за процентами у розмірі 134 доларів США 86 центів, що еквівалентно 1 571 гриввень; за простроченими процентами у розмірі 1 755 доларів США 29 центів, що еквівалентно 20 447 гривень 55 коп.; за комісією у розмірі 2 121 гривень, а всього на суму 24139 гривень 55 коп. Щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов`язком суду, тому за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Як вбачається з матеріалів справи розмір пені в сумі 354 553 гривень 24 коп., яку просить стягнути позивач є непропорційною та такою, що значно перевищує розмір заборгованості в сумі 24139 гривень 55 коп., яку просить стягнути позивач в даному позові. З урахуванням вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та комісії та ч. 3 ст. 551 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення нарахованої пені з 354 553 гривень 24 коп. до 24139 гривень 55 коп. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 жовтня 2014 року в частині стягнення пені підлягає зміні із зменшенням її розміру. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 жовтня 2014 року в частині стягнення пені змінити. Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пеню з 354 553 гривень 24 копійок до 24139 гривень 55 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови - 04 жовтня 2021 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк