Постанова КАС ВС № 820/3518/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Київ справа № 820/3518/16 адміністративне провадження № К/9901/25830/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у складі судді: Заічко О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С., Русанової В.Б. у справі №820/3518/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі також - відповідач), в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 № 0002581304. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 15 червня 2016 року № 0002581304. Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 820/3518/16 та справу № 820/3518/16 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 15 червня 2016 року № 0002581304, яке винесено відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 3010,89 грн. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивачем здійснювалась господарська діяльність щодо постачання продукції, визначеної п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України. Таким чином, ФОП у 2013 році, маючи дохід у розмірі 349795,50 грн (що не заперечується відповідачем) від здійснення підприємницької діяльності, а саме оптової торгівлі книжковою продукцією, не реєструвався як платник податку на додану вартість у зв`язку з тим, що був платником єдиного податку та здійснював операції, звільнені від оподаткування згідно з п.п.197 .1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України. Також суди вказали, що за результатом здійснення своєї господарської діяльності у 2015 році ФОП отримував дохід від послуг еквайрінгу в період часу з 06.01.2015 по 24.12.2015 у розмірі 38298,02 грн, що входить до складу доходу за 2015 рік у розмірі 819682,92 грн. Таким чином, позивачем не перевищено обсягу доходу від постачання товарів (робіт/послуг), що є необхідним для обов`язкової реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до вимог п.п. 181.1. п. 181 ст. 181 Податкового кодексу України, в редакції станом на 31.12.2015 (1000000 грн). Крім того, вищезазначені суми отриманого позивачем доходу від здійснення підприємницької діяльності, у тому числі торгівлі книжкової продукції (операції, що звільнені від оподаткування згідно п.п.197.1.25 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України), та суми отриманого доходу від послуг еквайрінгу не є достатніми для обов`язкової реєстрації підприємця як платника ПДВ та нарахування податкових зобов`язань за спірним рішенням. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено: Центральною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . За результатами зазначеної перевірки складено акт № 1847/20-30-13-04/ НОМЕР_1 від 25.05.2016 (т.1 а.с. 6-36). Згідно з висновками акту податковим органом встановлені порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі - 240871,00 грн, по наступним періодам 2014 рік у розмірі - 68934,00 грн, а саме: за січень - у розмірі 234,00 грн; за лютий - у розмірі 633,00 грн; за березень - у розмірі 4108,00 грн; за квітень - у розмірі 5430,00 грн; за травень - у розмірі 10592,00 грн; за червень - у розмірі 5925,00 грн.; за липень - у розмірі 5088,00 грн; за серпень - у розмірі 4010,00 грн; за вересень - у розмірі 15693,00 грн, за жовтень - у розмірі 8138 грн, за листопад - у розмірі 5380,00 грн; за грудень - у розмірі 3703,00 грн; 2015 рік у розмірі - 171937,00 грн, а саме: за січень - у розмірі 3563,00 грн; за лютий - у розмірі 3292,00 грн; за березень - у розмірі 4723,00 грн; за квітень - у розмірі 6003,00 грн; за травень - у розмірі 6130,00 грн; за червень - у розмірі 28153,00 грн; за липень - у розмірі 9658,00 грн; за серпень - у розмірі 7489,00 грн; за вересень - у розмірі 39847,00 грн; за жовтень - у розмірі 6674,00 грн; за листопад - у розмірі 24062,00 грн; за грудень - у розмірі 32343,00 грн. За результатами акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 №0002581304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем на суму у розмірі 240871,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму у розмірі 60217,75 грн (т.1 а.с.37). Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду за його оскарженням. Судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем здійснювалась господарська діяльність щодо постачання продукції, визначеної п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України. Зазначені обставини підтверджуються копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за період лютий-червень 2013 року, березень-травень та вересень 2014 року щодо поставки позивачем фізичним особам підручників та навчальних посібників (т.1 а.с. 46-91). Оплата товарів відбувалася у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок банку по особовому рахунку позивача (т. 1 а.с. 92-114). Також, між позивачем (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №0108-15 від 01.08.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати покупцю товар (книжкова продукція) (т.1 а.с.126-129). Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних №29/08 від 29.08.2015 та №08/09 від 08.09.2015, видаткових накладних №33 від 01.09.2015, №30 від 29.08.2015, №35 від 08.09.2015 року (т. 1 а.с.130-134). За вказаним договором позивачем постачались підручники та навчальні посібники (робочі зошити, зошити для практичних робіт, інваріантні модулі, тощо). У 2015 році відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця платником податку отримано дохід у розмірі 859682,92 грн (що не заперечується відповідачем), при цьому дохід у розмірі 40000,00 грн - дохід, отриманий від реалізації книжкової продукції тобто пільгових товарів, суму у розмірі 819682,92 грн отримано від здійснення інших видів діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських документів - банківських виписок, виписок по особовому рахунку, платіжних доручень за спірний період (т.1 а.с.203-250, т.2 а.с.1-168). Як убачається з матеріалів справи, за результатом здійснення своєї господарської діяльності у 2015 році позивач отримував дохід від послуг еквайрінгу в період часу з 06.01.2015 по 24.12.2015 у розмірі 38298,02 грн, що входить до складу доходу за 2015 рік у розмірі 819682,92 грн. Зазначене підтверджується банківськими роздруківками руху коштів (виписками за особовим рахунком) в період з 06.01.2015 по 24.12.2015, копії яких приєднано до матеріалів справи. Операції еквайрінгу здійснювались за договором еквайрінгу №4495908 від 10.12.2013 (т. 3 а.с. 69-71), укладеного між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк», полягали в обслуговуванні клієнта та встановленні у нього РОS-терміналів, які дозволяють здійснювати оплату за товари та послуги платіжними картками міжнародних платіжних систем Visa International та Mastecard Worldwide. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами не враховано факт того, що позивачем не було надано заяву на реєстрацію платника ПДВ до 10.01.2014. Перший дохід від здійснення підприємницької діяльності, згідно із книгою обліку доходів та витрат позивачем було отримано 14.01.2014, згідно із банківськими виписками від 27.01.2014, а у відповідності з книгою обліку розрахункових операцій від 29.01.2014. Отже, позивачем не було надано податкові декларації з ПДВ за січень-грудень 2014 та січень-грудень 2015, у зв`язку з тим, що він не був зареєстрований платником ПДВ. Скаржник зазначає, що приписами п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України в редакції до 04.03.2015 позивача не було звільнено від оподаткування ПДВ по операціям з оптової торгівлі книжковою продукцією. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України в редакції до 04.03.2015. Позивачем не були подані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті її вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України). Так, з огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України в редакції до 04.03.2015 Скаржником у касаційній скарзі зазначено, що приписами п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України в редакції до 04.03.2015 позивача не було звільнено від оподаткування ПДВ по операціям з оптової торгівлі книжковою продукцією. Таким чином, перегляду в касаційному порядку в даній справі підлягає рішення суб`єкта владних повноважень в частині, яка стосуються окресленого вище питання. Пунктом 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах передбачених законом, документи в електронному вигляді; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів. У відповідності до вимог п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України (в редакції до 04.03.2015) звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно - української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України. Відповідно до приписів п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України (в редакції станом на 04.03.2015) звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, підготовлення (літературне, наукове і технічне редагування, коригування, дизайн та верстка), виготовлення (друк на папері чи запис на електронному носієві), розповсюдження книжок, у тому числі електронного контенту (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва на митній території України). Таким чином, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що приписами п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України (в редакції станом на 04.03.2015) законодавцем було звільнено від оподаткування не тільки операції з постачання періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, а й з доставки (транспортування) вказаних засобів. Разом з тим, у вказаній справі судами встановлено, що позивачем здійснювалась господарська діяльність щодо постачання продукції, визначеної п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України. Отже, з огляду на вказане, позивач, здійснюючи оптову торгівлю книжковою продукцією, не реєструвався як платник податку на додану вартість у зв`язку з тим, що був платником єдиного податку та здійснював операції, звільнені від оподаткування згідно з п.п.197.1.25 п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 . У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О.О. Шишов М. М. Яковенко