Ухвала КГС ВС № 922/1562/19

УХВАЛА 27 вересня 2021 року м. Київ Справа № 922/1562/19 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В. перевіривши матеріали касаційної скарги першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 (головуючий суддя Тихий П. В., судді Ільїн О. В., Хачатрян В. С.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ЛС-Буд" про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 за нововиявленими обставинами у справі № 922/1562/19 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ЛС-Буд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Харківській області, про стягнення 105 803,02 грн, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: 26.08.2021 скаржник надіслав через Східний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі № 922/1562/19. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.09.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В.- головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке. За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не навів чіткого формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована. У свою чергу, скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України навів лише перелік постанов Верховного Суду, однак, скаржник не вказав, який саме висновок щодо застосування якої норми права та в яких правовідносинах не було враховано апеляційним господарським судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду. Зазначення лише постанов без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин, не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, статей 92 і 96 Цивільного кодексу України, статей 3, 5 і 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у правовідносинах щодо виконання умов договору оренди земельної ділянки за умови зміни складу засновників орендаря, що є суб`єктом господарювання у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, однак не вказує, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Вказане порушує вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір". Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі позову), за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено в розмірі 1 921 грн (позовна заява була подана у 2019 році). Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами) за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становила 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент подання касаційної скарги) передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. 05.11.2019 рішенням Господарського суду Харківської області відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі. 27.08.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. 23.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ЛС-Буд" звернулося до Східного апеляційного господарського суд із заявою перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 за нововиявленими обставинами в частині розірвання договору оренди земельної ділянки. 09.08.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ЛС-Буд" про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 за нововиявленими обставинами задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 922/1562/19 скасовано в частині задоволення вимоги про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку і прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Як убачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 повністю. Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 11 526 грн. Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору. Таким чином, у зв`язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства і (2) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 11 526 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання. Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі № 922/1562/19 залишити без руху.

2. Надати першому заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Случ