Постанова 4803 № 185/8467/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8016/21 Справа № 185/8467/20 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Деркач Н.М., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря - Усик А.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2-56). В обґрунтування своїх позовних вимог Банк посилавсь на те, що відповідач звернувся до установи з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заяву № б/н від 31 травня 2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 4 000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, тоді як, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Так, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, станом на 18 жовтня 2020 року, становить 10 830,86 грн., з яких: 8 331,22 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 499,64 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку Банк просив суд стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2010 року у розмірі 4 115,96 грн, яка складається з тіла кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 115, 96 грн (а.с. 114-117). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати у частині незадоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким вимоги суду задовольнити у повному обсязі (а.с.119-124). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не дав оцінки довідкам Банку про видані карти та про зміну умов кредитування, яка містить відомості щодо тарифів за карткою, зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача всієї заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками по кредиту. Відповідач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 31 травня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 15). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти КРЕДИТКА Універсальна 55 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.16-56). Згідно наданих Банком документів, станом на 18 жовтня 2020 року заборгованість відповідача становить 10830,86 грн., з яких: 8331,22 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2499,64 грн заборгованість за простроченими відсотками. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8331,22 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та стягненню заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн (відповідно до збільшеного кредитного ліміту, встановленого на карті та підтвердженого довідкою Банку). Даний висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та цивільного права, а також правовим висновкам, викладеним у Постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 345/2633/20 Відповідно до довідки, виданої АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 за договором б/н від 31 травня 2010 року отримала наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 (термін дії до 12/12), № НОМЕР_2 (термін дії до 02/16), № НОМЕР_3 (термін дії до 12/17) та № НОМЕР_4 (термін дії до 09/21). У відповідності до довідки АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (№ 5577212908050852 ) ОСОБА_1 31.05.2010 р встановлено кредитний ліміт у розмірі 400 грн, 03.03.2011 р кредитний ліміт збільшено до 500 грн, 16.08.2011 збільшено до 600 грн, 02.03.2013 р. - до 2000 грн і 01.03.2013 р кредитний ліміт збільшено до 4000 грн. Відповідно до виписки за договором відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснював платежі, а також поповнював карту. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Отже, у відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 8 331,22 грн. При цьому банком підтверджено у наданих матеріалах, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 4000 грн. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000 грн. Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 115, 96 грн виходячи з наступного. Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 30% річних між сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна (а.с.16). Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов`язань у підвищеному розмірі. Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що проценти на поточну заборгованість нараховані, за період до 29.08.2014 року (включно) нараховані у розмірі не більше 30% річних, що обумовлено договором між сторонами. З 01.09.2014 року процентна ставка зросла до 34,80%, а з 01.04.2015 р до 43,20%, що є більше від обумовленої договором процентної ставки. Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Між тим, матеріали справи не містять посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком. Позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки. Також Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 34,80%, 43,20% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України. Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01.09.2014 року - у 34,80% до 43,20% з 01.04.2015 р. на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні. Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів, нарахованих за підвищеною процентною ставкою. Відповідач має заборгованості за процентами за період до 01.09.2014 року у розмірі 115,96 грн (а.с.5). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам закону, а висновки суду обґрунтованими і підтвердженими у матеріалах справи письмовими доказами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанціїї ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 259, 268,367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровськї області від 17 травня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Н.М. Деркач Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида