Постанова 4803 № 183/3217/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1245/21 Справа № 183/3217/21 Суддя у 1-й інстанції - Крохмалюк І. П. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2021 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , який нардився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Згідно з оскаржуваною постановою, 17.05.2021 о 18.50 годині на автодорозі М-18 між с. Троїцьке та м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-21102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alkotest» та проведення огляду в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях його складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду, через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Так, на переконання апелянта, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки його було складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП. До того ж, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, у відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та саме його перебування у такому стані, й факту відсторонення його від керування траспортним засобом. Разом з цим, на переконання апелянта, пояснення свідків не можна визнати належними та допустимими, оскільки вони не містять жодних посилань на обставини вчинення ним адміністративного правопорушення та порушення ним ПДР. З огляду викладене, ОСОБА_1 вважає, що в його діях не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю. В судове засіданні ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з`явилися, при цьому, апеляційний розгляд скарги неодноразово було відкладено через його неявну, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності. Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, дійшов такого висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №481394 від 17.05.2021, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили той факт, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та доведеності його вини у його вчиненні. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само й за відмову від проходження огляду. Посилання апелянта на недопустимість доказів, на які посилається суд першої інстанції в судовому рішенні, не заслуговують на увагу, оскільки всі докази у справі зібрані в порядку визначеному законом, вони не викликають сумнівів в їх достовірності і судом надано їм належну та обґрунтовану оцінку. Також, апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735, допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з цим, не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо відсутності будь-яких доказів в матеріалах справи на підтвердження факту керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а апеляційний суд, з огляду на беззаперечне визнання вини та його щире каяття у суді першої інстанції, розцінює таку позицію ОСОБА_1 як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєнне адміністратине правопорушення. З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом. При апеляційному розгляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст. 30, 33, 36 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко