Постанова 4814 № 552/1183/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1183/21 Номер провадження 22-ц/814/2260/21Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю,В., Чумак О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2021 року (повний текст виготовлено 29 червня 2021р.) по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на дитину В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що, за рішенням суду із відповідача стягувались аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно до досягнення ним повноліття. В подальшому, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.11.2016 року розмір аліментів на утримання сина зменшено до 1/6 частини всіх видів заробітку у зв`язку зі зміною сімейного стану платника, оскільки у відповідача народилась донька, його дружина перебувала у відпусті по догляду за дитиною, тож відповідач повинен був утримувати дружину та доньку самостійно. Зазначає, що на даний час майновий стан позивача погіршився порівняно з попередніми роками. Син сторін проживає з ОСОБА_2 , йому 14 років, витрати на його утримання збільшились, він має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з цим потребує проходження курсів фізіореабілітаційних процедур, санаторно-курортного оздоровлення, посиленого харчування, збагаченого полівітамінами та мікроелементами. Дитина, в силу свого віку, швидко росте, потребує придбання кожного сезону одягу та взуття. Відтак, щомісячні витрати на утримання сина складають 5-6 тис. грн. При цьому, донька відповідача досягла 5 років. Тобто на даний час обставина, яка була підставою для зменшення розміру аліментів на утримання сина з 1/4 частини доходів боржника до 1/6 частини відпала, а тому позивач прохала збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.11.2016 року по справі №541/1190/16-ц, на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого законодавством розміру аліментів на одну дитину. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на дитину, задоволено. Збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 листопада 2016 року, та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 коп. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць піддано негайному виконанню(а.с.101-102). Вказане рішення оскаржив відповідач, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду змінити, та визначити до стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частин від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого державою для дитини відповідного віку; вирішити питання судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з моменту ухвалення Миргородським міськрайонним судом рішення від 23 листопада 2016 року і донині його майновий стан залишився незмінним, на рівні мінімальної заробітної плати. Вказує, що на його утриманні, як і раніше, перебуває донька від шлюбу зі ОСОБА_4 , 2016р.н. (яка відвідує дитячий садок, займається хореографією та вивчає англійську мову), а дружина ОСОБА_5 , хоча і вийшла на роботу, проте теж отримує мінімальну заробітну плату та утримує сина від попереднього шлюбу ОСОБА_6 , який хворіє, потребує постійного апаратного лікування, та займається плаванням. Зазначає, що позивачем не надано доказів понесення щомісячних витрат на потреби сина на рівні 5-6тис. грн., як і доказів лікування сина, відвідування ним позашкільних занять чи секцій та пов`язаних з цим витрат. Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно актового запису №16 в Книзі реєстрації шлюбів відділу РАЦС по м. Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружились 28.01.20006 року, прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 » (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , а.с.11). Відповідно до актового запису №391 від 10.05.2006 року в Книзі реєстрації народжень Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками зазначено - ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_1 (батько) (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а.с.7). В подальшому, згідно актового запису №67 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Київського відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано 02.03.2010 року, після реєстрації розірвання шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_7 », дружини - « ОСОБА_9 » (Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , а.с.12). Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2010 року з ОСОБА_1 утримують аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.8). Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.11.2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про зменшення розміру аліментів на дитину, задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Зуївці Миргородського району Полтавської області, на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2010 року у справі № 2/5211/10 на користь ОСОБА_10 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Аліменти у зміненому розмірі стягнуто з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення ОСОБА_3 повноліття (а.с.8). Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що позивачем доведено, що з моменту ухвалення судом рішення про зменшення розміру стягнення аліментів, змінилися обставини, які впливають на їх розмір, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами. Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають матеріалам справи, встановленим по справі обставинам та нормам закону. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Так, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 662/64/18 (провадження №61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі №664/252/19-ц (провадження №61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі №466/4009/18 (провадження №61-10529св19), від 27 травня 2020 року справі №128/373/18 (провадження № 61-43813св18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до наведених норм права, суд при постановленні рішення про зміну розміру аліментів повинен оцінювати матеріальний стан як платника аліментів, так і одержувача. Відтак, місцевий суд, вірно встановивши, що єдиною підставою для задоволення позовних вимог та зміни (збільшення) розміру аліментів є покращення матеріального стану відповідача та погіршення матеріального стану позивача, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Так, матеріалами справи установлено, що має місце погіршення майнового стану позивача, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, починаючи з 01 липня 2020 року (а.с.17-21). Окрім того, установлено, що з 02 липня 2020 року позивач зареєстрована як безробітна в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості (довідка №402 від 04.03.2021 року, а.с.16). Установлено, що син сторін по справі ОСОБА_3 хворіє (а.с.15,22-23,67). При цьому, згідно довідки №НТ000000004 від 01.04.2021 року дохід ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року складав 67393,12грн, з яких утримано 13141,67грн, до виплати 54251,45грн (а.с.47). Згідно довідки №НП-00003633 від 10.04.2021 року, дохід ОСОБА_4 (дружини відповідача - ОСОБА_1 ) за період із жовтня 2018 року по березень 2021 року складав 194986,63грн, з яких утримано 39958,98грн, до виплати 155027,65грн (а.с.50). Окрім того, як убачається з аналізу змісту рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.11.2016 року, підставою для зменшення розміру аліментів на дитину стало те, що позивач 03 жовтня 2014 року повторно зареєстрував шлюб зі ОСОБА_4 , в якому народилася донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та на час розгляду справи ОСОБА_4 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не працювала, маючи на утриманні ще одну дитину - сина ОСОБА_12 . Відтак, з аналізу наведених вище обставин справи та норм закону, вбачається, що з моменту постановлення Миргородським міськрайонним судом Полтавської області рішення від 23.11.2016 року про зменшення розміру аліментів на дитину, матеріальний стан відповідача змінився, він та його дружина ОСОБА_4 працюють та отримують дохід. При цьому, посилання відповідача, як в місцевому суді, так і в апеляційній скарзі, на те, що на його утриманні перебуває також ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (син його нинішньої дружини ОСОБА_4 ), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з наданих суду доказів убачається, що на виконанні Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавчий лист №2/1622/6308/2012 від 24.12.2012р., виданий Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2012 року і до повноліття дитини. У період з 01.09.2020 року по 01.03.2021 року ОСОБА_4 аліменти не отримувала (а.с.51). При цьому, у разі неотримання аліментів, стягувач не позбавлена права на звернення до компетентних органів з приводу захисту свого порушеного права та наведене не може вплинути на обов`язок батька - відповідача у справі, здійснювати матеріальне забезпечення свого сина ОСОБА_14 . З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що, оскільки на утриманні відповідача з жовтня 2018 року перебуває лише одна дитина донька ОСОБА_15 , то можна зробити висновок, що його матеріальний стан змінився в бік покращення, а тому стягувані аліменти підлягають збільшенню у розмірі, вірно визначеному місцевим судом. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надано доказів понесення щомісячних витрат на потреби сина на рівні 5-6тис. грн., як і доказів лікування сина, відвідування ним позашкільних занять чи секцій та пов`язаних з цим витрат, колегія суддів оцінює критично, оскільки визначальним фактором для зміни розміру стягуваних аліментів є оцінка майнового стану платника аліментів та отримувача таких. При цьому, в матеріалах даної справи наявні в достатній мірі належні та допустимі докази, що стосуються предмету доказування, які належним чином оцінені місцевим судом, внаслідок чого прийнято законне та обгрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 червня 2021 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак Повний текст постанови виготовлено 29.09.2021 року.