Постанова Полтавський апеляційний суд № 544/723/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/723/21 Номер провадження 22-ц/814/1647/21Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Лобова О.А., Пилипчук Л.І. секретар: Зеленська О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року по справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочення викона-ння рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 червня 2005 року у справі №2-426/05 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування поданої заяви посилався на те, шо на виконанні у відділі ДВС МГУЮ у Полтавській області знаходиться виконавчий лист, згідно якого він є боржником, а ОСОБА_2 -стягувачем. Вказував, що в даний час він має незадовільний стан здоров`я внаслідок перенесеного захворювання, є інвалідом 2 групи, що ускладнює виконання рішення суду, а також потребує періодичного стаціонарного лікування та інших медичних досліджень, пов`язаних зі станом здоров`я. Окрім того зазначав, що він офіційно не працює, а лише отримує відповідну фінансову допомогу пов`язану з хворобою, також у даний час на його утриманні та догляді знаходиться мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою похилого віку, пенсіонеркою та через незадовільний стан здоров`я потребує стороннього догляду. Також вказував, що поширення пандемії коронавірусу ускладнило економічну ситуацію в Україні, призвело до безробіття та сприяло наявності інфляційних процесів у економіці держави, що у сукупності вплинуло на можливість його працевлаштування. Наявність зазначених скрутних життєвих обставин унеможливлюють виконання рішення суду щодо стягнення аліментів у даний час. У зв`язку з цим просив відстрочити виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 червня 2005 року у цивільній справі №2-426/2005 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - (виконавче провадження №2087497) відносно ОСОБА_1 терміном на 1 рік. Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 червня 2005 року у цивільній справі №2-426/05 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовлено. Не погодившись з даною ухвалою районного суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, - просив ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити. Вказував, що судом першої інстанції не враховано його незадовільний стан здоров`я внаслідок перенесеного захворювання, а також те, що він є інвалідом 2 групи, потребує періодичного стаціонарного лікування та інших медичних досліджень, офіційно не працює, а лише отримує відповідну фінансову допомогу пов`язану з хворобою. На його утриманні знаходиться його мати - ОСОБА_3 , яка через незадовільний стан здоров`я потребує стороннього догляду. Також через поширення пандемії коронавірусу, що призвело до ускладнення економічної ситуації та безробіття в країні, він не може працевлаштуватися. Вважає, що вказані обставини у їх сукупності дають підстави вважати, що суд першої інстанції мав достатні підстави для задоволення його заяви. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області №2-426/05 від 17 червня 2005 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, починаючи з 08 червня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі виданого ОСОБА_2 31 травня 2005 року виконавчого листа ВДВС Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області 17 серпня 2005 року було відкрито виконавче провадження №1202318. Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 оголошено у розшук. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, - заборгованість за виконавчим листом №2-426/05 від 17 червня 2005 року, виданим Пирятинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподат-ковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину, щомісячно, починаючи з 08 липня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття, - станом на 30 квітня 2021 року за період з січня 2013 року по 30 квітня 2021 року становить 95 412 грн. 30 грн., у тому числі сума штрафу у розмірі 38 564 грн. 41 коп., накладена на боржника постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 17 січня 2020 року /а. с. 65-70/. Судом вірно встановлено, що відносини, що склалися між сторонами відносяться до правовідносин щодо процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, які регулюються нормами розділу VI ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з нормами частин 1, 3, 4 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Право звернення сторони із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконав-чого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виключні обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. За роз`ясненнями, наведеними в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або безді-яльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників вико-навчого провадження»,- задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішен- ня суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особивого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Зазначені об-ставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення. Отже за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, його виконання може бути розстрочено або відстрочено на певних умовах. При вирішенні питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення повинні бути враховані інтереси стягувача та оцінені повідомлені боржником обставини, на які він вказує, як на підставу розстрочки або відстрочки виконання рішення та які повинні бути суттєвими, в залежності від чого встановлюється можливість задоволення такої заяви. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, районний суд виходив з того, що заявником не доведено наявності виключних обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини, або роблять неможливим його виконання. Обставини, на які посилається заявник як на підставу відстрочення виконання рішення суду, а саме:незадовільний стан здоров`я внаслідок перенесеного захворювання, наявність інвалідності, відсутність доходів, окрім фінансової допомоги держави, пов`язаної з хворобою, перебуван-ня на його утриманні та догляді матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка через незадовільний стан здоров`я потребує стороннього догляду, - не є винятковими та такими, що повністю унеможливлюють сплату аліментів на утримання дитини згідно рішення суду. Правильним є висновок суду, що рішення, ухвалене у справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, не потребує розстрочення його виконання, оскільки спосіб виконання обов`язку по сплаті аліментів має періодичний, щомісячний характер, може сплачуватися боржником у спосіб щомісячного внесення сум по мірі можливості. При цьому судом обґрунтовано враховано, що заявник з часу ухвалення судового рішення про примусове стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина належним чином не виконував свої обов`язки, внаслідок чого ще до захворювання боржника, виникла значна заборгованість по сплаті аліментів. Окрім того, судом враховано що ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості не перебуває, доказів того, що він бажає працевлаштуватися та отримувати дохід, але з об`єктивних підстав не може цього зробити - суду не надав. Щодо посилання заявника на те, що на його утримані та догляді перебуває мати ОСОБА_3 , яка потребує стороннього догляду, - районний суд правомірно зазначив, що відповідно до наданих доказів, а саме довідки про реєстрацію місця проживання та склад сім`ї, - заявник проживає разом із матір`ю ОСОБА_3 , проте догляд за нею заявника спростовується ухвалою суду від 18 лютого 2020 року про його розшук, у мотивувальній частині якої встановлено, що державним виконавцем під час здійснення виходу за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 складено відповідний акт, згідно якого, зі слів сусідів, боржник за даною адресою давно не з`являється. До того ж заявником, як до районного суду, так і до суду апеляційної інстанції, не надано доказів на підтвердження стану його матері - ОСОБА_3 , зокрема щодо того, чи потребує вона за станом здоров`я стороннього догляду. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки відстрочення сплати аліментів, які стягуються з відповідача періодичними платежами, суперечитиме завданням Сімейного кодексу України, а також принципам інституту відстрочення виконання судового рішення, оскільки інтереси дитини у цьому випадку є пріоритетними порівняно з інтересами боржника у виконавчому провадженні. За нормами ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відтак вірним є також висновок районного суду про те, що відсутність належних доходів у боржника не є виключними обставинами, в розумінні статті 435 ЦПК України, а отже не є підставою для відстрочення виконання рішення, яке набрало законної сили, оскільки аліменти є одним із способів виконання батьками обов`язку по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Постановляючи оскаржуване судове рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підля-гають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , правомірно відмовивши заявнику у відстроченні виконання рішення суду. В свою чергу доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, тому підстав для її скасування - не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Лобов О.А. Пилипчук Л.І.