Постанова 4824 № 760/12553/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2021 року м. Київ Справа №760/12553/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/8895/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Коробенка С.В. 03 березня 2021 року у м. Києві, дата складення повного тексу рішення не зазначена, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В У липні 2016 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 49141,40 доларів США, яка складається з: заборгованості за процентами - 31409,75 доларів США; заборгованості за комісією - 343,14 доларів США; заборгованості за пенею - 17388,51 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2006 року між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії на суму в розмірі 26300,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості. В порушення умов кредитного договору, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим в останнього станом на 29 березня 2017 року утворилась заборгованість. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» були задоволені саме за процедурою позасудового врегулювання - шляхом визнання права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки, до наступних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», які заявлені в даному провадженні, суд застосував положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» і вважав їх недійсними з огляду на фактичне повне виконання боржником своїх зобов'язань. Посилання представника відповідача на те, що вартості предмета іпотеки, яка набута позивачем у власність в рахунок погашення позичальником заборгованості, недостатньо для її повного покриття, а вимоги у даному позові заявлені саме на непокриту вартістю предмета іпотеки заборгованість відповідача, суд до уваги не прийняв, оскільки така позиція прямо суперечить положенням ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Норми ж ст. 47 Закону України «Про іпотеку», на які посилається у відповіді на відзив позивач, стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів, і на відносини з позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки не поширюються. Не погодилось із зазначеним судовим рішенням АТ КБ «ПриватБанк», представником Банку подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник вказує на те, що ухвалюючи рішення про відмову у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором із посиланням на ст. 36 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції не врахував, що фактично позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки було скасовано в іншій судовій справі №760/27913/20. А тому висновок суду про задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки не відповідає обставинам справи. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Т.В. вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують. В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості. Відповідач ОСОБА_1 та його представники адвокат Кравець Р.Ю. та адвокат Савченко Т.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 12 липня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №KIG0GA0000808M,за умовами якого відповідач отримав в кредит суму в розмірі 25000 доларів США для будівництва і 1300 доларів США на сплату страхових платежів. Умовами договору передбачено повернення кредитної заборгованості щомісячними платежами з урахуванням процентів за користування кредитом в розмірі 1% на місяць строком до 12 липня 2010 року /а.с.6-7/. Згідно з розрахунком, складеним позивачем і поданим при зверненні до суду з позовом, заборгованість відповідача складається з: заборгованість за кредитом - 17111,10 доларів США, заборгованість за процентами - 36544,15 доларів США, заборгованість по комісії та пені визначена - 0,00 доларів США /а.с.3-4/. В уточнених позовних вимогах позивач, пославшись на право на власний розсуд вимагати повернення частини заборгованості, визначив заборгованість в розмірі 49141,40 доларів США, яка складається з: заборгованості за процентами - 31409,75 доларів США; заборгованості за комісією - 343,14 доларів США; заборгованості за пенею - 17388,51 доларів США /а.с.44-46/. У наданому розрахунку заборгованості та виписці по рахунку позивачем визначена сума заборгованості по кредиту - 0,00 доларів США, нарахування процентів і пені у виписці відсутнє, натомість вбачається зарахування у суму боргу 788718 грн вартості заставного майна /а.с.47-53, 89-91/. У відповіді на відзив позивач визнав обставини звернення стягнення на предмет іпотеки і вказав на недостатність вартості предмета іпотеки для погашення всієї суми заборгованості /а.с.85-88/. В ході розгляду справи було встановлено, що між сторонами 12 липня 2006 року був укладений Договір іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу на праві власності. Позивач реалізовував свої права іпотекодержателя та звернув стягнення на предмет іпотеки. Однак, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року було відмовлено у задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки /а.с.71-74/. Вказане рішення залишено без змін судом касаційної інстанції /а.с.75-77/. У справі №760/16905/17 були розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій приватного нотаріуса незаконними та скасування рішення про вчинення реєстраційних дій. Встановлено, що за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» 09 грудня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., як державний реєстратор, вніс запис № 17975552 про державну реєстрацію прав та обтяжень, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 , зареєстрував за ПАТ КБ «ПриватБанк». Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року в справі №760/16905/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, позов було задоволено, рішення приватного виконавця визнане незаконним та скасоване /а.с.100-106/. Однак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у даній справі рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані, і у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача вказує на наявність ще іншої справи №760/27913/20, за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця І.М., третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій приватного нотаріуса незаконними; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса; зобов`язання осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації, внести запис до державного реєстру прав по скасування державної реєстрації права власності на квартиру; визнання права власності на квартиру. Представник позивача вказує, що 08 лютого 2021 року Солом`янським районним судом м. Києва було постановлено рішення, яким були задоволені заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця І.М. щодо проведення 09 грудня 2016 року державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк» визнано незаконним та скасовано. Вказане підтверджується відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого також вбачається, що вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, а у відкритті касаційного провадження відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року. Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). В порядку ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. В силу ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В порядку ч.1 та ч.3 ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Разом з тим, згідно з ч. 6 цієї норми законодавства в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. За наведених обставин справи вбачається, що між сторонами були укладені кредитний та іпотечний договори. Матеріалами справи підтверджуються і обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим позивач реалізовував свої права іпотекодержателя. Рішення суду, що є предметом даного перегляду, було ухвалено судом 03 березня 2021 року, судом вказано на те, що постановою Верховного Суду у справі №760/16905/17 відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання дій приватного нотаріуса незаконними та скасування рішення про вчинення реєстраційних дій 09 грудня 2016 року. У зв`язку з цим суд прийшов до висновку, що станом на день розгляду даної справи рішення приватного виконавця 09 грудня 2016 року про визнання за АТ КБ «ПриватБанк» в позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 - є чинним. Слід звернути увагу на те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції жодна із сторін не вказувала на наявність на розгляді іншої справи №760/27913/20, хоча представники сторін приймали участь в судовому засіданні. Про ці обставини заявлено стороною позивача лише в доводах апеляційної скарги, тим самим сторона позивача взяла на себе ризик не вчинення такої дії на стадії вирішення справи судом першої інстанції. Однак, постановлене судове рішення у згаданій справі не спростовує вищенаведений висновок суду першої інстанції, так як на день ухвалення рішення, що є предметом перегляду, рішення у справі № 760/27913/20 не набрало законної сили. Крім того, позовні вимоги у справі, що переглядається, з урахуванням уточнень, були заявлені на підставі обставин звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого була зарахована на погашення заборгованості по тілу кредиту, тому у виписці по рахунку і розрахунку заборгованості, заборгованість по кредиту визначена на рівні 0,00 доларів США. А отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог і заявлених позивачем підстав позову, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих на нульову заборгованість процентів та пені не вбачається. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та вірно вирішив справу в межах заявлених позовних вимог та визначених позивачем підстав позову. Тому рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В.Соколова Судді: А.М.Андрієнко Н.В.Поліщук Повний текст постанови складений 27 вересня 2021 року.