Постанова 4857 № 300/3110/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3110/20 пров. № А/857/10577/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, ухвалене суддею Микитюком Р.В. у м. Івано-Франківську о 14 год 49 хв. у справі № 300/3110/20 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з питань праці, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича про поновлення на роботі В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 року про застосування дисциплінарного стягнення; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 року про застосування дисциплінарного стягнення; - поновити на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20.10.2020 року; - стягнути з Державної служби України з питань праці середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків, а саме з 25.06.2020 року по 20.10.2020 року; - стягнути з Державної служби України з питань праці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 20.10.2020 року по день поновлення на посаді; Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області з 20.10.2020 року. Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків, з 25.06.2020 року по 20.10.2020 року в розмірі 95997 гривень 33 копійки. Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 151790 гривень 65 копійок з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держпраці в Одеській області допущено до негайного виконання. Рішення в частині стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) за один місяць в сумі 25435 (двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 10 копійок, з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування допущено до негайного виконання. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно звільнив позивача з посади, оскільки для цього не було фактичних підстав. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржили відповідач та третя особа, які просять рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне з`ясування обставин справи. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що наказом Державної служби України з питань праці від 04.05.2018 року № 20-кт позивач призначений на посаду начальника Головного управління Держпраці в Одеській області. 09.06.2020 року голові Державної служби України з питань праці ОСОБА_3 подано службову записку заступника голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_4 , щодо розгляду питання доцільності ініціювання дисциплінарного провадження відносно позивача. 11.06.2020 року наказом Державної служби України з питань праці № 230-к «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_2 », відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача. Листом Голови дисциплінарної комісії від 12.06.2020 року позивач був запрошений на засідання, яке мало відбутися 19.06.2020 року. Листом від 16.06.2020 року позивач звернувся до голови дисциплінарної комісії з проханням надати інформацію чи/або службову записку ОСОБА_5 від 09.06.2020 для розуміння обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Листом Голови дисциплінарної комісії від 22.06.2020 року позивачу було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020 року. 25.06.2020 року тимчасово виконуючому обов`язки Голови Держпраці ОСОБА_4 подано службову записку начальника управління юридичного забезпечення Держпраці ОСОБА_6 , щодо прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 та відсторонення його від виконання посадових обов`язків. 25.06.2020 року наказом Держпраці № 260-к «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_2 », відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача. Листом Голови дисциплінарної комісії від 25.06.2020 року позивачу було запропоновано надати пояснення, документи та матеріали, а також запрошено на засідання, яке мало відбутися 01.07.2020 року. 25.06.2020 року, за участю т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області І. Б. Булгакова і головних спеціалістів відділу персоналу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , складено акт про ознайомлення щодо отримання документів на виконання. 01.07.2020 року членами дисциплінарної комісії складено акт про відмову від надання пояснень. 08.07.2020 року підготовлено подання Дисциплінарної комісії, в якому, за результатами дисциплінарної справи, зроблено висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень. Також, дисциплінарною комісією запропоновано за перевищення службових повноважень застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. 08.10.2020 року т. в. о начальник Державної служби України з питань праці прийняв наказ № 537-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », на підставі якого позивач звільнений з посади начальника Головного управління Держпраці у Одеській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, за перевищення службових повноважень. 20.10.2020 року Управлінням персоналу Держпраці за участю т. в. о. начальника управління персоналу, начальника відділу розвитку персоналу управління персоналу, головного спеціаліста відділу розвитку персоналу управління персоналу складено акт про відмову від надання пояснень. Актом встановлено, що, оскільки, відповідно до наказу від 08.10.2020 року № 537-к, позивач звільняється із займаної посади в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 20.10.2020 року, то, відповідно до окремого доручення Держпраці від 07.10.2020 року № Д-252/1//10-20, мав надати письмові пояснення до 17 год. 00 хв. 20.10.2020 року. 20.10.2020 року т. в. о начальника Державної служби України з питань праці прийняв наказ № 559-К «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », на підставі якого застосовав дисциплінарне стягнення до позивача, начальника Головного управління Держпраці в Одеській області, у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Згідно з пунктом 7 частини 2 цієї статті, дисциплінарним проступком, зокрема є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Згідно з частиною 1 статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Апеляційний суд встановив те, що у висновку службового розслідування дисциплінарна комісія зазначила, що в діях позивача є склад дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону 889-VIII. Пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону 889-VIII передбачено такий дисциплінарний проступок, як перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції при тлумаченні поняття «перевищення службових повноважень» послався на постанову Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень». Проте, суд не врахував, що у цій постанові Пленум Верховного Суду України здійснив аналіз застосування судами статті 365 Кримінального кодексу України, а тому наведені у постанові висновки слід застосовувати вибірково, а саме в тій частині, які розкривають суть поняття «перевищення службових повноважень» без прив`язки до складу злочину, зокрема в частині істотної шкоди, яка є складовою злочину передбаченого статтею 365 Кримінального кодексу України, і не є обов`язковим елементом складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону 889-VIII. Згідно з пунктом 5 цієї постанови, під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. В ході службового розслідування дисциплінарна комісія встановила те, що позивач прийняв наказ № 1855 від 15.10.2019 року «Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.07.2019 року № ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС». Цим наказом внесено зміни в частині розміру штрафу за порушення ТзОВ «Санфарм» законодавства про працю з 4131270 грн. на 4047810 грн.; кількості працівників, які працювали без укладення трудового договору з 99 на 97 та виправлено описки у прізвищах окремих працівників. Водночас, жоден нормативно-правовий акт, зокрема, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, не передбачає можливості внесення змін у постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Дисциплінарна комісія, за результатами службового розслідування, дійшла висновку, що позивач, при прийнятті наказу № 1855 від 15.10.2019 року «Про внесення змін до постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.07.2019 року № ОД436/1577/АВ/П/МТ-ФС», перевищив свої службові повноваження, шляхом вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Отже, Дисциплінарна комісія встановила, що суб`єктом дисциплінарного проступку є позивач, проступок вчинений шляхом прийняття рішення, серед повноважень начальника управління Держпраці в області, немає повноваження на прийняття наказу чи іншого рішення щодо внесення змін про накладення штрафу за наслідками перевірки законодавства про працю та зайнятість населення. Комісія вважає, що позивач перевищив службові повноваження, шляхом вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Апеляційний суд, дослідивши Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 та Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, яке затверджене наказом Держпраці від 03.08.2018 року № 84, яким визначено повноваження позивача, як начальника обласного управління Держпраці, встановив те, що позивач немає повноважень вносити зміни в постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Водночас, Типова інструкція з діловодства в Головних управліннях Державної служби України з питань праці в областях, яка затверджена наказом Держпраці від 24.02.2017 року, передбачає внесення змін лише в наказ, як розпорядчий акт, а не постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Отже, апеляційний суд вважає, що дисциплінарна комісія достовірно встановила склад дисциплінарного проступку, який вчинив позивач, і який полягає у перевищенні службових повноважень, шляхом вчинення дій (прийняття рішення), які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 65 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону. Таким чином, дисциплінарний проступок, який вчинив позивач, передбачає лише один вид відповідальності у вигляді звільнення з роботи. Суд першої інстанції, аналізуючи порядок здійснення службового розслідування та притягнення позивача до відповідальності, виходив з того, що дисциплінарна комісія прийняла подання про накладення дисциплінарного стягнення, а відповідач застосував його з порушення встановлених строків. Апеляційний суд звертає увагу сторін на те, що процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039). Відповідно до пунктів 4 і 5 Порядку № 1039, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (до змін, які були внесені Постановою КМУ №686 від 08.08.2020 року, і які вступили в дію 08.08.2020 року), дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до одного місяця. Відповідно до частини 1 статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Апеляційний суд встановив те, що 25.06.2020 року тимчасово виконуючому обов`язки Голови Держпраці ОСОБА_4 подано службову записку начальника управління юридичного забезпечення Держпраці ОСОБА_6 , щодо прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 та відсторонення його від виконання посадових обов`язків. 25.06.2020 року наказом Держпраці № 260-к «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_2 », відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача. 08.07.2020 року підготовлено подання Дисциплінарної комісії, в якому, за результатами дисциплінарної справи, зроблено висновок про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень. Також, дисциплінарною комісією запропоновано за перевищення службових повноважень застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Того ж дня тимчасово виконуючий обов`язки Голови Держпраці ОСОБА_4 на поданні дисциплінарної комісії проставив резолюцію «згоден». Водночас, у цей період і до 20.10.2020 року позивач хворів, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності. З урахуванням наведених вище норм Порядку № 1039 та статей 74 та 77 Закону № 889-VIII, слово «акт» в нормі частини 1 статті 77 Закону № 889-VIII вживається в розумінні волевиявлення суб`єкта призначення на прийняття чи відмову у прийнятті висновків комісії, яке може бути виражене, як шляхом прийняття окремого письмового документа, так і шляхом проставлення резолюції, яка свідчить про волевиявлення суб`єкта призначення. Інакше, через тимчасову непрацездатність особи, яка може виходити за межі строку дисциплінарного провадження, рішення про накладення дисциплінарного стягнення не зможе бути прийняте, що не відповідає засадам дисциплінарної відповідальності. 08.10.2020 року т.в.о. начальника Державної служби України з питань праці прийняв наказ № 537-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », на підставі якого позивач звільнений з посади начальника Головного управління Держпраці у Одеській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме, за перевищення службових повноважень. При цьому датою звільнення вирішено вважати перший робочий день після тимчасової непрацездатності. Отже, апеляційний суд погоджується із думкою відповідача про те, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняте 08.07.2021 року, що підтверджується відповідною резолюцією, а оформлене наказом після закінчення тимчасової непрацездатності позивача. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач не порушив строки дисциплінарного провадження та прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Що стосується строку застосування дисциплінарного стягнення, то апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ч.3 ст.65 та ч.5 ст.74 Закону України «Про державну службу», законодавець передбачив два строкових обмеження застосування дисциплінарного стягнення. Одне з них полягає в тому, що дисциплінарне стягнення не може застосовуватися, якщо минув один рік після вчинення відповідного дисциплінарного проступку. Друге строкове обмеження полягає в тому, що дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше шести місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку (не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці). Отже, при виявленні факту вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення, приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, має діяти в межах наведених граничних строків. Враховуючи те, що 09.06.2020 року голові Державної служби України з питань праці Дегнері І.А. подано службову записку заступника голови Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В. щодо розгляду питання доцільності ініціювання дисциплінарного провадження відносно позивача, 08.07.2020 року підготовлено подання Дисциплінарної комісії про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, то прийняття 08.10.2020 року наказу № 537-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 », було здійснено в межах наведених строкових обмежень. Щодо порушення права позивача на участь у розгляді справи, то суд зазначає наступне. Пунктом 31 Порядку № 1039 передбачено, що дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Суд першої інстанції зазначає, що відповідач не надав можливості позивачу подати пояснення з приводу виявленого дисциплінарного проступку. Однак, апеляційний суд вважає, що ця обставина спростовується матеріалами справи. Зокрема, апеляційний суд встановив те, що повідомлення відповідача про дату та час засідання дисциплінарної комісії позивач отримав 25.06.2020 року на електронну пошту, яку вказав у повідомленні від 10.06.2020 року. Також на адресу позивача, яка вказана у повідомлення від 10.06.2020 року, дисциплінарна комісія 25.06.2020 року надіслала відповідне повідомлення № 76-Д, що підтверджується квитанцією поштового відділення зв`язку (а.с. 176). Водночас, апеляційний суд встановив, що відповідні пояснення позивач не надав та на засідання комісії не з`явився. Виходячи із цих обставин, у суду апеляційної інстанції немає підстав стверджувати про порушення дисциплінарною комісією права позивача на надання пояснень стосовно суті виявленого дисциплінарного проступку. Крім того, суд відхиляє твердження позивача про скасування оскарженого наказу про звільнення з тих підстав, що такий прийнятий під час тимчасової непрацездатності позивача, оскільки прийняття наказу і його реалізації є різними за своєю суттю процесами. У спірному наказі зазначено, що він підлягає застосуванню у перший день виходу позивача із відпустки пов`язаної з тимчасовою непрацездатністю. На основі цього, апеляційний суд вважає, що відповідач не порушив гарантію заборони звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що дисциплінарна комісія провела дисциплінарне розслідування прозоро та відкрито, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для оцінки дисциплінарного проступку, повно встановила склад дисциплінарного проступку із посиланням на відповідні норми права. Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що наказ Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є законним та не підлягає скасуванню, оскільки повною мірою відображає обставини встановлені під час службового розслідування, з посиланням на норму права, якою встановлена відповідальність за виявлене правопорушення. Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.04.2020 року по справі № 813/1790/18 певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Беручи до уваги наведені міркування, апеляційний суд вважає, що допущені відповідачем процедурні порушення не вплинули на правильність оскарженого рішення, оскільки такі не мали вплив на його суть, внаслідок чого рішення суб`єкта владних повноважень не могло бути іншим. Зважаючи на це в задоволенні позовної вимоги про скасування наказу Державної служби України з питань праці № 537 К від 08.10.2020 року про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення необхідно відмовити. Позовні вимоги про поновлення на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від законності наказу про звільнення з роботи. Зважаючи на те, що апеляційний суд дійшов висновку про правомірність наказу про звільнення ОСОБА_2 , то позовні вимоги про поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню. Що стосується стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов`язків за посадою, то апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач не оскаржував відповідний наказ, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання обов`язків за посадою немає. Що стосується наказу Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, то такий наказ апеляційний суд вважає протиправним з огляду на те, що цей наказ не містить підстав для застосування вказаного виду відповідальності, у наказі не розкрито, які посадові обов`язки не виконав чи неналежно виконав позивач, в тому числі, які акти законодавства порушив позивач та якими діями, внаслідок чого апеляційний суд не може дати оцінку суті цього наказу. Тому, на думку апеляційного суду, вказаний наказ слід скасувати як необґрунтований. Таким чином, адміністративний позов необхідно задовольнити частково, в частині скасування наказу Державної служби України з питань праці № 559 К від 20.10.2020 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. В іншій частині адміністративний позов необхідно залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюка Сергія Васильовича задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року в справі № 300/3110/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 559-К від 20.10.2020 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до М. Калайди». У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повний текст постанови складений 28.09.2021 року