Постанова 4857 № 300/3910/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3910/20 пров. № А/857/14153/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 300/3910/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та не чинним рішення,- суддя в 1-й інстанції Микитин Н.М., час ухвалення рішення 08.06.2021 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 18.06.2021 року, В С Т А Н О В И В : 23.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та нечинним рішення 19 сесії 7 демократичного скликання Цінівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області № 140/19-2019 від 11.07.2019 року Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік з урахуванням уточненої позовної заяви (від 13.01.2021 року). Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване спірне рішення є незаконним, так як було прийняте з порушенням законодавства України, є протиправним, порушує особисті права та законні інтереси позивача, як власника нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 907,3 кв. м в селі Цінева, та платника податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому є нечинним. Так, оскаржуване рішення прийняте з грубими порушеннями ст.ст.1, 4, 6, 8-9, 12, 13, 21, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що свідчить про порушення відповідачем процедури прийняття та погодження оскаржуваного рішення як регуляторного акту. Також відповідачем порушено вимоги ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст. 6, ч.1, та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно яких проекти рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 5 робочих днів з дня затвердження. Отже, оскаржуване рішення прийняте з грубими порушенням процедури. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 300/3910/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що до матеріалів справи не долучено доказів оприлюднення проекту рішення, який підлягає обов`язковому оприлюдненню. А тому, апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з грубими порушеннями Конституції України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів влади на органів місцевого самоврядування у Україні засобами масової інформації», Закону України «Про місцеве самоврядування» чим порушує законні права та інтереси позивача, тому підлягає визнанню протиправним та нечинним. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 300/3910/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оприлюднення оскаржуваного рішення після його прийняття здійснене шляхом його розміщення на дошці оголошень сільської ради, що не суперечить приписам п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 15, ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI. Таким чином, розміщення нормативного акту на дошці оголошень сільської ради за відсутності друкованих засобів масової інформації та офіційного сайту, переслідувало мету доведення рішення до найбільш широкого кола мешканців. За таких обставин, з огляду на те, що відповідач оприлюднив оскаржуване рішення у спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці, порядок оприлюднення регуляторного акта не було порушено. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення (складське приміщення) загальною площею 907,3 кв. м в селі Цінева, Рожнятівського району Івано-Франківської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2013 № 6300569 (а.с. 38). 11 липня 2019 року проведено дев`ятнадцяту сесію сьомого демократичного скликання Цінівської сільської ради, на якій були присутні 8 депутатів із 13(а.с. 147-148). На засіданні ради прийнято рішення № 140/19-2019 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік"(а.с. 149) з Додатком 1, де для об`єктів нежитлової нерухомості складів, визначено ставку 1% розміру мінімальної заробітної плати, за 1 квадратний метр(а.с.150-158). Вирішено оприлюднити рішення на інформаційній дошці Цінівської сільської ради в день його прийняття та надати дане рішення для оприлюднення та ознайомлення на офіційному електронному сайті Рожнятівської районної державної адміністрації (пункт 2 рішення № 140/19-2019 від 11.07.2020) За прийняття даного рішення на сесії ради проголосували 8 депутатів із восьми присутніх(а.с. 148). 03.07.2020 складено акт в присутності в.о. старости Цінівського старостинського округу №4 ОСОБА_2 ,, діловода ОСОБА_3 та підприємців: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про те, що рішення Цінівської сільської ради від 11 липня 2019 року № 140/19-2019 було прийнято із порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», а саме не було попередньо засідання бюджетної комісії, не складався проект бюджетної комісії, не вносився проект бюджетної комісії на сесію сільської ради. Дане рішення не оприлюднювалось на інформаційній дошці в Цінівській сільській раді, не надано для оприлюднення на сайті Рожнятівської РДА і в засобах масової інформації(а.с.37). Вважаючи, що оскаржуване рішення є протиправним та нечинним, так як було прийняте з порушенням Конституції України та законів України, порушує особисті права позивача та законні інтереси, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Так, пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст.4 Податкового кодексу України встановлено, що: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року. Підпунктом 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що: рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом; до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду; офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України. Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до ч.4-5 цієї статті, рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Частиною 12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Статтями 8, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що стосовно кожного регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу та проводиться оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. Відтак законодавцем встановлено обов`язок щодо офіційного оприлюднення регуляторного акту Рішення. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році» від 23.11.2018 року № 2628-VIII, установлено, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Установлено, що у 2019 році до змін, внесених цим Законом до статті 268, пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, як виняток не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 Податкового кодексу України, а також частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України". Враховуючи наведене вище, апеляційний суд до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, оскільки до оспорюваного рішення не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019р. у справі № 810/1354/18, згідно якої саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. За таких умов сам факт не оприлюднення чи оприлюднення проекту спірного рішення не може слугувати достатньою підставою для скасування правильного за своєю суттю рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків та зборів на відповідний період. Стосовно решти доводів апелянта апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку, а висновки суду першої інстанції, зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 300/3910/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. Б. Хобор Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 28.09.2021 року