Постанова 4857 № 380/3826/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3826/21 пров. № А/857/13052/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Большакової О.О., за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року про забезпечення позову (головуючий суддя Гулкевич І.З., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮР» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮР» звернулося в суд першої інстанції з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ЛВ26565/1402/АВ/ФС від 21.12.2020 на ТзОВ «ЮР» у розмірі 50000 грн. Представник позивача подав до суду першої інстанції заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №64437066 на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ26565/1402/АВ/ФС від 21.12.2020 винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Зубик А.М., до набрання законної сили рішенням суду у справі. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року заяву задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №64437066 на підставі виконавчого документа постанови Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ26565/1402/АВ/ФС від 21 грудня 2020 до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду справи № 380/3826/21. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, у задоволенні заяви відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необгрунтоване вжиття таких заходів може привести до значно більших правових ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Із системного аналізу вимог наведених статей слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Апелянт зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду може бути істотно ускладено або унеможливлено; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.10.2018 у справі № 826/5233/18 та від 12.02.2020 у справі № 824/902/19-а. Вирішуючи питання про забезпечення позову, доцільно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обгрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обгрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача. При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Задовольняючи заяву про забезпечення позові, суд першої інстанції вірно врахував, що частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів. При вирішенні питання про забезпечення позову особливого дослідження потребують підстави забезпечення позову, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є підтвердження тих обставин, на які посилається заявник, шляхом надання доказів. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта інспекційного відвідування від 26 жовтня 2020 №ЛВ26565/1402/АВ першим заступником начальника Управління Держпраці у Львівській області 21 грудня 2020 прийнято постанову №ЛВ26565/1402/АВ/ФС, якою на ТзОВ «ЮР» накладено штраф у розмірі 50000 гривень. 10 лютого 2021 головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови Управління Держпраці у Львівській області №ЛВ26565/1402/АВ/ФС. Іншою постановою головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 10 лютого 2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику. Відтак, органом державної виконавчої служби вчиняються дії щодо примусового виконання постанови Управління Держпраці у Львівській області № ЛВ26565/1402/АВ/ФС. Суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки постанова Управління Держпраці у Львівській області від 21 грудня 2020 №ЛВ26565/1402/АВ/ФС про накладення на ТзОВ «ЮР» оскаржується останнім в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє її дію та не є перешкодою для її подальшого виконання, то невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову, а відтак підставно задовольнив заяву про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року про забезпечення позову по справі № 380/3826/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді В.В. Ніколін О.О. Большакова повний текст складено 28.09.2021