Постанова 4855 № 640/1456/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1456/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Руденка О.В., представника відповідача Пожара В.В., представника третьої особи Пущука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В : Історія справи. 22.01.2021 Державне підприємство «Завод 410 ЦА» (надалі - ДП «Завод 410 ЦА») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2020 року № 0001524501, яким відмовлено у праві на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2020 на суму 3434036грн. та про відсутність права на врахування цієї суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Позовні вимоги вмотивовані тим, що заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств і їх об`єднань) не є податковим боргом у розумінні вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.04.2021 у задоволені позовних вимог відмовлено. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення є правомірним, оскільки у позивача станом на момент прийняття цього рішення був податковий борг зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету, а позиція позивача, що заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами не може визнаватися податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України є хибною, оскільки не відповідає положенням пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 та пп.19-1.1.51 цього кодексу. Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Додатково апелянт зазначив, що на час прийняття відповідачем спірного рішення у підприємства не було податкового боргу, про що складено акт попередньої податкової перевірки від 20.03.2020, в якому зазначено про такі обставини. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке. Обставини, встановлені судом. У період з 21.05.2020 по 19.06.2020 відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.06.2020 №849/28-10-45-01/01128297 (а.с. 12). У вказаному акті зроблені висновки, що у ДП «ЗАВОД 410 ЦА» виявлено податковий борг у сумі 105 905 212, 29 грн., а згідно ПК України, у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. Таким чином керуючись вимогами ПК України, контролюючий орган дійшов висновку про те, що заявлена сума бюджетного ПДВ за квітень 2020 року підлягає зменшенню на суму наявного податкового боргу в розмірі 3 434 036, 00 грн. На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001524501 від 17.07.2020 року, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у розмірі 3 434 036, 00 грн. (а.с. 8). Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових відповідно до п. 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти неведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено про інше), у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. Отже, ПК України встановлено, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість можливе виключно у разі наявності у платника податку податкового боргу. При цьому, податковий борг, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Разом з тим, згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Водночас, відповідно до пп. 19-1.1.51 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, у тому числі, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність. Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що на контролюючі органи покладено обов`язок здійснювати контроль, зокрема, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами, отже наявність у платника податків заборгованості зі сплати такого зобов`язання, у розумінні положень ПК України, вважається грошовим зобов`язанням платника податків. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заперечуються обставини узгодження суми заборгованості зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами, як і не надано доказів, які б підтверджували відсутність такого узгодження. Відповідачем же, у свою чергу, надано докази того, що за позивачем рахується сума такої заборгованості, зокрема, надано розрахунок боргу позивача. Крім того, наявність такої заборгованості підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа ОВПП ДПС від 12 червня 2020 року № 21534/10/28-10-10-02-23. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та наведені норми закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і про правомірність спірного рішення, оскільки у матеріалами справи підтверджено, що станом на момент прийняття відповідачем цього рішення за позивачем рахується податковий борг зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету, а доводи апелянта, що заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними унітарними підприємствами не може визнаватися податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України є хибною, оскільки не відповідає положенням пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 та пп.19-1.1.51 цього кодексу. Внаслідок вказаного, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Щодо решти інших доводів апелянта колегія суддів наголосушє, що враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апелянт не спростував висновки суду першої інстанції належними та допустимими доказами. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 27.09.2021. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська В.В. Кузьменко