Постанова 4855 № 640/24378/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24378/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шумей М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.07.2020 № 0156310506, винесене щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 , винесене щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позов обґрунтовано протиправністю прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07.07.2020 № 0156310506 та рішення від 30.03.2021 № 242/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 . Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.07.2020 № 0156310506, винесене щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 р. № 242/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 , винесене щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки податковий борг виник у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0156310506 від 07.07.2020 на суму 6699,69 грн, винесену на підставі акту перевірки від 19.05.2020, тому застосування штрафних санкцій у розмірі 10% погашеної суми є правомірним. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що у зв`язку з наявністю вказаного податкового боргу контролюючим органом було правомірно винесено рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2021. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що оскільки у позивача був відсутній податковий борг, тому винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2021 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримала поштою рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку в Рішенні вказано: виявлення під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 299.10.3 п.299.10 ст.299 ПК у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК, а саме: у разі виявлення податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК. У свою чергу, вказане рішення від 30.03.2021 винесене на підставі Акту від 15.03.2021 р. №285 /26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування. Надалі, позивачу стало відомо про винесення Головним управління ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 07.07.2020 № 0156310506 про застосування санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку, а саме: нарахування ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за затримку на 2 (два) календарні дні сплати єдиного податку в сумі 66996,90 грн. за 3-й квартал 2017 року, яке було винесене на підставі Акту про результати камеральної перевірки від 19.05.2020 №891/26-15-05-06-05/ НОМЕР_2 . 22 квітня 2021 року позивачем подано скаргу від 22.04.2021 вих. 22(3)-04/21 на рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242 /26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 . У свою чергу, 24.06.2021 ДПС України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» №14115/6/99-00-04-02-03-06, яким у задоволенні даної скарги від 22.04.2021 відмовлено, оскільки ФОП ОСОБА_1 як платником єдиного податку 3-ої групи невиконано вимоги 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК, а саме: не здійснення самостійного переходу на сплату інших податків і зборів у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в позивача відсутній факт порушення норм п.295.3, п.298.2.3, п.299.11 ст.299 ПК, тому відсутня вина позивача в зарахуванні єдиного податку на відповідний бюджетний рахунок не в день його сплати, а на наступний день, а отже оскаржувані рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242 /26-15-24-17-26/2738610171 неправомірно та від 07.07.2020 № 0156310506 прийнято протиправно. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Пунктом 36.1. статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У відповідності до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11. статті 56 ПК України). Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. З матеріалів справи вбчається, що подані позивачем докази (банківська квитанція №823/з21 від 20.11.2017) свідчать про сплату позивачем єдиного податку 20.11.2017, у перший робочий день, що настав за вихідним, на який припав граничний термін сплати єдиного податку - 19.11.2017, неділя. При цьому, факт сплати позивачем єдиного податку саме 20.11.2017 також не заперечується відповідачем. Слід зазначити, що сплата податкових зобов`язань у вихідний чи святковий день, що не є робочими та/або банківськими днями, є об`єктивно неможливою, вини у цьому платника податків немає, а тому на платників податків не може бути покладено обов`язок щодо сплати податкових зобов`язань у вихідних чи святковий день, і відповідальність за невиконання такого обов`язку. Як вірно наголошено судом першої інстанції, у ПК України відсутні норми, які б зобов`язували платника податків сплачувати податки у вихідний чи святковий день, навіть якщо на такий день припадав останній день строку його сплати. До того ж, судова практика Верховного Суду підтверджує, що у разі, якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати вважається перший робочий день після такого дня. Це положення застосовується незалежно від того, чи йдеться про подання декларації, чи про сплату податку. Так, у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 820/3917/17 зазначено, що сплата податку у перший робочий день після вихідного не є порушенням строків сплати податкового зобов`язання, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним. Також у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 813/4630/16 суд підтвердив, що десятиденний строк для сплати податкового зобов`язання починає свій відлік від фактичної дати подання декларації, якщо граничний строк подання припадає на вихідний або святковий день. Таким чином, якщо останній день подання декларації переноситься на перший робочий день після вихідного, то і строк сплати податку починає відлік від цієї дати. Крім того, у постанові Верховного Суду від 09.06.2015 у справі № 21-18а15 суд зазначив, що у разі, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Відповідно, десятиденний строк для сплати податку слід рахувати від фактичної дати останнього дня подання декларації. Слід зазначити, що пункт 57.1 ст. 57 ПК України було доповнено абзацом тринадцятим наступного змісту: «Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем». Дані зміни були внесені згідно із п. 31 Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», та набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 23.05.2020, тобто до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.07.2020 № 0156310506. Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 109.3 вказаної правової норми закріплено, що у випадках, визначених пунктами 123.2 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2-1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. У відповідності до пункту 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, в розрізі положень пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти висновку, що останні визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21. Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 (справа № 600/747/22-а), від 03.08.2023 (справа № 520/22505/21), від 22.08.2023 (справа № 520/18519/21), від 05.10.2023 (справа № 520/14773/21) сформовано висновки про те, що обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. У свою чергу, пунктом 56.21 ПК України закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. До того ж, п. 49.20 статті 49 ПК України визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припала на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Однак, питання щодо порядку сплати податкового зобов`язання у таких самих випадках до 23.05.2020 Податковий кодекс України не врегульовував. Враховуючи вищенаведене, відповідач протиправно притягнув позивача до відповідальності та виніс податкове повідомлення-рішення від 07.07.2020 № 0156310506 за дії, які з прийняттям вищевказаних змін до ст. 57 ПК України, чинних з 23.05.2020, стали чітко врегульовані і повністю відповідають вимогам ПК України. Щодо рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242 /26-15-24-17-26/2738610171, слід зазначити наступне. Згідно із пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно положеннями п. 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Відповідно до п. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. За правилами пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. У силу вимог пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17. Як свідчать матеріали справи, підставою для анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи відповідно до рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242 /26-15-24-17-26/2738610171 стало: - виявлення під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог п.299.11 ст.299 ПК України згідно з підпунктом 299.10.3 п.299.10 ст.299 ПК у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК, а саме: - у разі виявлення податкового боргу податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК. Однак, оскільки у ФОП ОСОБА_1 відсутній борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6696,14 грн. тому винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, позивача протиправно та з порушенням вимог п. 57.1 ст. 57, п. 38.1 ст. 38 ПК України виключено з реєстру платників єдиного податку, тому рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 242 /26-15-24-17-26/2738610171 прийнято неправомірно. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко