Постанова 4816 № 591/387/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м.Суми Справа №591/387/21 Номер провадження 22-ц/816/1446/21 22-ц/816/1520/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Державна казначейська служба України, Сумська обласна прокуратура, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Юлії Миколаївни, Сумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 липня 2021 року та за скаргою Сумської обласної прокуратури на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року, ухвалені в складі судді Ніколаєнко О.О. у місті Суми, в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у розмірі 1500000 грн та 90000 грн понесених витрат на правову допомогу під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Свої вимоги мотивував тим, що з 10.03.2016 працював на посаді начальника Ковпаківського ВДВС Сумського міського управління юстиції. 04.10.2016 був затриманий, а 05.10.2016 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. До нього були застосовані запобіжні заходи - утримання під вартою та застосовувався засіб електронного контролю - браслет; заходи забезпечення кримінального провадження - відсторонення від посади. Вироком Зарічного районного суду м. Суми його було виправдано за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України за недоведеністю вини. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 06.05.2020 виправдувальний вирок залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 ухвалу Сумського апеляційного суду залишено без змін. 14.12.2016 він був звільнений з посади за порушення присяги державного службовця. У подальшому поновлений на посаді судом. Факт притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину відіграв вирішальну роль для припинення його служби у державному органі. Посилається на те, що у зв?язку з необгрунтованим повідомленням про підозру, безпідставним затриманням та обвинуваченням, необгрунтованим покладенням на нього процесуальних обмежень порушені його права. Він був змушений багато часу витрачати на доведення своєї невинуватості. Незаконно перебуваючи під слідством впродовж більше чотирьох років, зазнав моральної шкоди, яка полягає у порушенні психологічного комфорту та перебуванні у стані постійної напруги, страху, стресу та інших негативних явищ. Затримання на очах у великої кількості людей, блокування автомобіля, перевезення його до іншого місця у кайданках, поміщення в ІТТ та СІЗО, носіння електронного засобу контролю, звільнення з роботи, перебування безробітним та неможливість працевлаштуватись спричинили моральні страждання позивачу. У день святкування дня народження доньки йому обирали запобіжний захід, тому він не міг бути присутнім на святкуванні та не мав можливості по телефону привітати дитину. Засоби масової інформації висвітлювали факт його затримання, при цьому правоохоронними органами не було навіть повідомлено громадськість про те, що позивача виправдано та він не є корупціонером. Все це негативно вплинуло на нього та на його відносини з оточуючими. Посилаючись на ці обставини, вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у розмірі 1500000 грн та 90000 грн витрат, понесених на правову допомогу по кримінальному провадженню. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 90000 грн понесених витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню та 300000 грн моральної шкоди. В іншій частині вимог відмовлено у зв?язку з необгрунтованістю. Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - Молібог Ю.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Постановлено у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності додаткове рішення. Стягнуто з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2452,83 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молібог Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити в частині мотивування підстав для стягнення моральної шкоди та розміру компенсації моральної шкоди з 300000 грн на 1500000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що строк кримінального переслідування відносно позивача почався із дня його затримання, тобто з 04.10.2016 та закінчився після постановлення ухвали Верховним Судом, тобто 18.11.2020, а не 06.05.2020 (день постановлення ухвали апеляційним судом), як вважав суд першої інстанції. Розмір стягнутої судом моральної шкоди не є достатнім для компенсації моральної шкоди, суд не взяв до уваги всіх обставин заподіяння моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Ю.М. Сумська обласна прокуратура з доводами представника позивача не погодилась, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що доводи скарги про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача не відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості. Не погоджуючись з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 липня 2021 року Сумська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення 300000 грн відшкодування моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 258600 грн та в частині зменшення витрат за надання професійної правничої допомоги. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами заподіяння моральної шкоди у визначеному судом розмірі. Враховуючи період перебування під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом, сума відшкодування моральної шкоди має становити 258600 грн. Вказує, що стягнута судом сума витрат на надання правової допомоги у розмірі 90000 грн є неспівмірною зі складністю кримінального провадження та вчиненими адвокатом діями, спрямованими на надання відповідної правової допомоги, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу та змісту наданих послуг, реальності, необхідності та розумності витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні. У своєму відзиві на апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури Державна казначейська служба України підтримала скаргу, просила її задовольнити. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року Сумська обласна прокуратура посилаючись на необгрутнованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Ю.М. про стягнення витрат на правову допомогу. Вважає, що судом зроблені помилкові висновки про те, що відсутність договору про надання правової допомоги не є підставою для відмови у задоволенні заяви та про наявність підстав для відшкодування 2452,83 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з цим заява представника позивача про винесення додаткового рішення у цій справі не підлягала задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Молібог Ю.М., які підтримали доводи своєї скарги і заперечували проти апеляційних скарг Сумської обласної прокуратури, представника Сумської обласної прокуратури - Микитенка В.П., який підтримав доводи своїх апеляційних скарг та заперечував проти скарги представника позивача - адвоката Молібог Ю.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04.10.2016 ОСОБА_3 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, що підтверджується копією протоколу затримання особи від 04.10.2016, складеного старшим слідчим СВ Харківськго ВП ГУНП в Харківській області Затримання відбулось на вул. Г.Кондратьєва, поблизу будинку №139 (том 1, а.с. 20-25). 05.10.2016 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016221430000075, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 268 КК України (том 1, а.с. 26-28). Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06.10.2016 у справі №635/7011/16-к обрано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, визначено розмір застави (а.с. 29-30). Ухвалою Апеляційного суду Харківської області вказана ухвала змінена у частині визначення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 1, а.с. 37-40). З 04.10.2016 по 07.10.2016 ОСОБА_1 утримувався під вартою, був звільнений у зв?язку зі сплатою застави (том 1, а.с. 31). Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.10.2016 у справі №635/7011/16-к відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника Ковпаківськгого ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області строком на 2 місяці. Позивач та його представник неодноразово звертались до уповноважених осіб зі скаргами на дії слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні, у тому числі про закриття кримінального провадження (том 1, а.с. 42-67). 21.06.2017 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016221430000075 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (том 1, а.с. 68-72). 22.01.2018 в порядку ст. 338 КПК України затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України (том 1, а.с. 73-76). Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2018 у справі №591/1578/17 ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України, по кримінальному провадженню №42016221430000075 виправдано за недоведеністю вини (том 1, а.с. 77-95). Ухвалою Сумського апеляційного суду від 06.05.2020 вирок Зарічного районного суду від 14.06.2018 залишено без змін (том 1, а.с. 96-102). Постановою Верховного Суду від 18.11.2020 ухвалу Сумського апеляційного суду від 06.05.2020 залишено без змін (том 1, а.с. 103-105). Наказом Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05.10.2016 №534/06 відкрито дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_3 . Наказом від 13.12.2016 звільнено начальника ГТУЮ в Сумській області ОСОБА_3 із займаної посади за порушення Присяги державного службовця. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 у справі №818/1690/16 вказаний наказ визнано протиправним та скасовано. Поновлено ОСОБА_3 на посаді Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ в Сумській області (том 1, а.с. 108-118). Наказом від 26.07.2018 ГТУЮ в Сумській області ОСОБА_1 поновлено на роботі. Наказом від 26.07.2018 звільнено його з посади за власним бажанням (том 1, а.с 119,120). Про затримання позивача та порушення відносно нього кримінального провадження засоби масової інформації здійснили ряд публікацій (том 1, а.с. 137-148). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди та суми, сплаченої ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги в кримінальному провадженні, завданої внаслідок незаконного притягнення як підозрюваного та обвинуваченого, при цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури, суду, оскільки незаконність перебування позивача під слідством та судом встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач незаконно перебував під слідством і судом з 04.10.2016 - дати фактичного затримання по 06.05.2020 - дату постановлення ухвали Сумським апеляційним судом про залишення виправдувального вироку без змін. Вказаний період становить 43 місяці та 3 дні. Урахувавши мінімальний гарантований розмір компенсації моральної шкоди, який становить 258600 грн, а також те, що законом не передбачено обмеження максимального розміру моральної шкоди, суд стягнув 300000 грн на відшкодування моральної шкоди. При цьому, суд врахував, що відповідно до вироку та ухвали апеляційної інстанції у кримінальному провадженні №591/1578/17 констатовано наявність провокації злочину з боку правоохоронних органів, порушення порядку затримання та освідування позивача. Крім того, затримання позивача відбувалось у громадському місці, було широко освітлено засобами масової інформації, що спричинило позивачу додаткові моральні страждання. Також судом враховано, що трудові права позивача були відновлені у судовому порядку, під час кримінального переслідування позивач не був позбавлений можливості спілкуватися з оточуючими, сім`єю, мав можливість працювати і тим самим утримувати сім`ю та беручи до уваги ті вимушені зміни, яких позивач зазнав у зв`язку з кримінальним переслідуванням, термін переслідування. Суд виходив з засадам розумності та справедливості, а також з того, що заподіяння моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не доведено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного. Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави. На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 3 ст. 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Отже, внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття під варту та інших процесуальних дій, що обмежують права ОСОБА_1 , у останнього виникло право на відшкодування моральної шкоди та суми, сплаченої у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Що стосується визначення розміру моральної шкоди, то слід зазначити наступне. Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.ч 1, 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судом першої інстанції правильно встановлено, що на правовідносини, що виникли між сторонами, розповсюджується Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому, суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, прийшов до обґрунтованого висновку, що належний розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в даному випадку складає 300000 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості, а також вимогам ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди не є достатнім для компенсації моральної шкоди, а також доводи апеляційної скарги Сумської обласної прокуратури про те, що судом безпідставно завищено розмір відшкодування моральної шкоди колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що період незаконного перебування позивача під слідством і судом становить 43 місяці та 03 дні, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що моральна шкода підлягає стягненню у тому числі за період перегляду Верховним Судом ухвали Сумського апеляційного суду у справі не ґрунтуються на законі та обґрунтовано спростовані судом першої інстанції. Судом також встановлено, що 04.10.2016 між адвокатом Молібог Ю.М. та позивачем укладено договір про участь адвоката у кримінальному процесі, за яким адвокат бере зобов?язання надати необхідну правову допомогу підзахисному при провадженні у кримінальній справі, а підзахисний зобов?язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника (п. 1.1) Розмір гонорару передбачений у додатковій угоді до даного договору (п. 5.1). Відповідно до додаткової угоди від 04.10.2016 на виконання основного договору клієнт вплачує адвокату гонорар у сумі 20 000 грн. за участь адвоката у кримінальному провадженні №42016221430000075 на стадії досудового розслідування. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 25.03.2017 визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 04.10.2016 по 21.03.2017. (том 1, а.с. 124-127). Додатковою угодою від 25.03.2017 визначено розмір гонорара за участь адвоката у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду у суді першої інстанції - 20 000 грн., пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що у випадку досягнення позитивного результату, а саме постановлення по справі виправдувального вироку підзахисний сплачує адвокату додатково гонорар 20 000 грн. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 25.03.2017 визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 18.04.2017 по 08.06.2018 (том 1, а.с. 128-130). Додатковою угодою від 25.07.2018 визначено розмір гонорара за участь адвоката у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду у суді апеляційної інстанції - 15 000 грн. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 07.05.2020 визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 20.12.2018 по 06.05.2020 (том 1, а.с. 131-132). Додатковою угодою від 01.09.2020 визначено розмір гонорара за участь адвоката у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду у суді касаційної інстанції - 15 000 грн. Актом здачі-прийняття виконаних робіт адвокатом від 19.11.2020 визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг (том 1, а.с. 134). Участь адвоката Молібог Ю.М. в якості захисника Мошкіна К.І. у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та судового розгляду у першій, апеляційній та касаційній інстанції підтверджується також дослідженими судом матеріалами кримінальної справи №591/1578/17 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 25.03.2017, від 15.06.2018, від 25.06.2018, від 19.11.2020, від 07.05.2020 підтверджено сплату позивачем коштів захиснику за договором. У тому числі квитанцією від 25.06.2018 підтверджується сплата коштів в сумі 20 000 грн. за досягнення позитивного результату - постановлення по справі виправдувального вироку, що передбачено п. 2 додаткової угоди від 25.03.2017 (том 1, а.с. 135). У наведених в ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги (пункт 4 статті 3 Закону). Позивач відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має право на відшкодування сплачених захиснику у зв?язку з наданням йому юридичної допомоги коштів, оскільки судовим рішенням встановлено факт незаконного повідомлення його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Частиною 2 ст. 30 цього Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. З аналізу даної правової норми можна прийти до висновку, що гонорар адвоката може визначатися або у фіксованому розмірі або ж у вигляді погодинної оплати. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до договорів про надання послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі є правильним, оскільки позивач, відповідно до наведених норм закону, має право на відшкодування суми, сплаченої ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. При цьому така шкода, за законом, відшкодовується в повному обсязі, розмір якої було доведено стороною позивача належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи. Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру такої шкоди. Ухвалюючи додаткове рішення, суд врахував складність справи, фактично витрачений час на представництво інтересів заявника у суді, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта, а також часткове задоволення позову (у розмірі 24,5% від суми заявлених вимог) та обґрунтовано стягнув витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2452 грн. 83 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог. Такий висновок суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підтверджується письмовими доказами, яким суд дав належну оцінку. Доводи апеляційної скарги Сумської обласної прокуратури про те, що відсутність договору про надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви були предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04). Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Питання щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу вирішено судом першої інстанції згідно з законом. Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Молібог Юлії Миколаївни, Сумської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 липня 2021 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю.Кононенко Судді: В.І. Криворотенко О.І. Собина