Постанова 4873 № 910/3392/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" вересня 2021 р. Справа№ 910/3392/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Владимиренко С.В. Попікової О.В. за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д. за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 20.09.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М., на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення, у справі №910/3392/20 (суддя Карабань Я.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" про стягнення 8 045 706, 51 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/3392/20 відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/3392/20. Ухвала мотивована відсутностю достатніх та виключних підстав для задоволення подання приватного виконавця, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до боржника міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, відповідно до ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/3392/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/3392/20. В апеляційній скарзі також скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що місцевий господарський суд допустив порушення вимог ст. 337 ГПК України, неправильно застосував ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і порядок в`їзду в Україну громадян України» та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник стверджує, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено належні та допустимі докази, подані ним на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, та того, що боржник вчиняє діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні. Зокрема, скаржник наголошує, ним було надано суду першої інстанції докази на підтвердження того, що боржники мають невиконані зобов`язання за судовим рішенням; зазначені в поданні фізичні особи є керівниками боржників ( ОСОБА_1 є керівником, а ОСОБА_2 є підписантом і єдиним бенефіціаром ТОВ «Аетерна Україна»; ОСОБА_2 є керівником і бенефіціаром ТОВ «Аетерна Україна Експорт»); керівники боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчиняють активні дії та допускають бездіяльність, спрямовані на невиконання судового рішення та покладених на них обов`язків, зокрема, тричі не з`явилися на виклик виконавця, не подали декларацію про майновий стан боржників; боржник незаконно відчужив майно, яке перебуває в заставі у стягувача (ТОВ «Логопарк») та на яке було накладено арешт; керівники боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вивели кошти з банківських рахунків ТОВ «Аетерна Україна»; ТОВ «Аетерна Україна» орендує у ОСОБА_3 майновий комплекс в по вул. Мічуріна, 92 у смт. Попільня Житомирської обл.; ТОВ «Аетерна Україна» не допустило приватного виконавця для огляду та можливого опису майна на території орендованого ТОВ «Аетерна Україна» майнового комплексу в смт. Попільня Житомирської обл., яке перебуває в зареєстрованій заставі у стягувача та на яке приватним виконавцем накладено арешт; боржники не перебувають за адресою місцезнаходження, зазначеною в ЄДР; боржники та їх керівники не вживають заходів, спрямованих на виконання рішення. Таким чином, в даному випадку, подання виконавця, як виключний захід забезпечення виконання судового рішення, може бути застосоване та а не порушує право особи - боржника, оскільки виконання судового рішення, є невід`ємною умовою забезпечення права на суд. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 поновлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/3392/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.07.2021 о 15:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 07.07.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 07.07.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. В ході розгляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд справи відкладався. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3392/20. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/3392/20 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В. В подальшому у судовому засіданні від 13.09.2021 було оголошено перерву до 20.09.2021 на 13:00 год. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник ОСОБА_1 у відзиві зазначив, що оскаржена ухвала є законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення. У відзиві представником ОСОБА_1 також заявлене клопотання про поновлення строку для подачі відзиву, яке мотивоване тим, що останній ознайомився із апеляційною скаргою тільки з моменту ознайомлення представника із матеріалами справи, оскільки станом на 11.08.2021 ОСОБА_1 , як особі, у відношенні якої розглядається подання апеляційна скарга не направлялась, що було також вказано у судовому засіданні 11.08.2021. Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України). Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 серед іншого роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 07.07.2021, зважаючи на аргументи скаржника викладенні у клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, а також обставини, дослідженні у судовому засіданні від 11.08.2021 щодо адреси ОСОБА_1 , колегія суддів визнає поважними причини пропуску Міністерством строку на подачу відзиву та доходить висновку про його поновлення. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції враховує поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу під час апеляційного перегляду даної справи. Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Розгляд клопотань. 03.09.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів з посиланням на ст. 42, 269 ГПК України. У клопотанні заявник просив: - визнати причини неможливості подання листа вих. № 744 від 18.03.2021, листа вих. № 743 від 18.03.2021, листа вих. № 241/03-01 від 26.02.2021 до Господарського суду міста Києва такими, що об`єктивно не залежали від нього; - прийняти та приєднати до матеріалів справи лист вих. № 744 від 18.03.2021 лист вих. № 743 від 18.03.2021, лист вих. № 241/03-01 від 26.02.2021. 13.09.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів з посиланням на ст. 42, 269 ГПК України. У клопотанні заявник просив: - визнати причини неможливості подання Відповіді Київської митниці Державної митної служби України №7.8-4/27/8.19/6296 від 07.09.2021 до Господарського суду міста Києва такими, що об`єктивно не залежали від нього. - прийняти та приєднати до матеріалів справи Відповідь Київської митниці Державної митної служби України №7.8-4/27/8.19/6296 від 07.09.2021. 20.09.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів з посиланням на ст.ст. 42, 269 ГПК України. У клопотанні заявник просив: - визнати причини неможливості подання Декларації про доходи та майно боржника від 26.01.2021, опису вкладення в цінний лист поштового відправлення №0318902650369, виписок з особового рахунку ТОВ «Аетерна Україна», Платіжної вимоги-доручення №63860159 від 23.12.2020, листа ТОВ «Аетерна Україна» №2 від 17.03.2021, листа ЗАТ «Амкодор-Еластомер» №2198 від 17.09.2021 до Господарського суду міста Києва такими, що об`єктивно не залежали від нього. - прийняти та приєднати до матеріалів справи Декларацію про доходи та майно боржника від 26.01.2021, опис вкладення в цінний лист поштового відправлення №0318902650369, виписки з особового рахунку ТОВ «Аетерна Україна», Платіжну вимогу-доручення №63860159 від 23.12.2020, лист ТОВ «Аетерна Україна» №2 від 17.03.2021, лист ЗАТ «Амкодор-Еластомер» №2198 від 17.09.2021. У вказаних клопотаннях заявник зазначив, що не зміг подати відповідані докази до суду першої інстанції, оскільки подання приватного виконавця судом було розглянуто у відсутності представника ОСОБА_1 , а також останній не був обізнаний зі змістом та підставами подання приватного виконавця. Відтак, враховуючи положення ст. 269 ГПК України просив суд апеляційної інстанції врахувати додані до клопотань докаази. Розглянувши клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2021, від 13.09.2021, від 20.09.2021, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в ході розгляду подання виконавця не подавав означені докази до суду першої інстанції, матеріали справи таких не містять. Колегія суддів, досліджуючи причин неподання цих документів до суду першої інстанції, з цього приводу зазначає, що згідно згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції. Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Тягар доведення покладений на учасника справи. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Основними засадами судочинства, закріпленими у ст.129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. В той же час, як свідчать матеріали справи, в силу положень 337 ГПК України відповідне подання приватного виконавця розглянуто судом без повідомлення сторін, в тому числі і ОСОБА_1. Враховуючи зазначені обставини ОСОБА_1 в сукупності, з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, якими визначено процедуру прийняття нових доказів, колегія суддів в межах повноважень апеляційного суду, вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи заявника з приводу неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та вважає за можливе прийняти частково доказ и на які посилається заявник, надати їм правову оцінку по суті. Зокема, суд приймає до уваги наступні докази, які долученні до клопотання від 03.09.2021: лист вих. № 744 від 18.03.2021, лист вих. № 743 від 18.03.2021, лист вих. № 241/03-01 від 26.02.2021; які долученні до клопотання від 20.09.2021: декларацію про доходи та майно боржника від 26.01.2021, опис вкладення в цінний лист поштового відправлення №0318902650369, виписки з особового рахунку ТОВ «Аетерна Україна» від 23.12.2020, платіжну вимогу-доручення №63860159 від 23.12.2020, лист ТОВ «Аетерна Україна» №2 від 17.03.2021. Що стосується іншої частини доказів долучених до клопотань від 13.09.2021, від 20.09.2021 колегія суддів зазначає наступне. У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції інші докази не приймає до уваги, як такі що поданні з порушенням процедури подачі доказів у справі, зважаючи на відсутність існування їх на момент прийняття ухвали суду першої інстанції. При апеляційному перегляді даної справи правову оцінку їм не надає. Зокрема, суд не приймає до уваги лист ЗАТ «Амкодор-Еластомер» №2198 від 17.09.2021, який долучений до клопотання від 20.09.2021, скрін-шот з електронної пошти від 17.09.2021; лист-відповідь Київської митниці Державної митної служби України №7.8-4/27/8.19/6296 від 07.09.2021, що долучений до клопотання від 13.09.2021. Явка представників учасників справи. В судове засідання від 20.09.2021 з`явились представник ВДВС, представник ТОВ «Логопарк», представник ОСОБА_1. Представник відповідача не з`явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 20.09.2021 - від відповідача не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у поясненнях, заслухавши думку присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Товариство з обмеженою відповідальністю "Логопарк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" про стягнення 8 045 706,51 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання безповоротної безвідсоткової фінансової допомоги № 003.ФД від 22.06.2017 щодо повернення позики в сумі 7 673 919,77 грн у порядку та строки визначені договором, що стало підставою для нарахування неустойки в сумі 317 440,29 грн, інфляційних втрат в сумі 15 347,84 грн та 3% річних в сумі 38 998,61 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк" заборгованість у розмірі 7 300 274 (сім мільйонів триста тисяч двісті сімдесят чотири) грн 00 коп., пеню у розмірі 301 984 (триста одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 01 коп., 3% річних у розмірі 37 099 (тридцять сім тисяч дев`яносто дев`ять) грн 75 коп. та судовий збір в розмірі 114 590 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 37 коп.; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 373 645,77 грн, пені в сумі 15 456,28 грн, 3% річних в сумі 1 898,86 грн та інфляційних втрат в сумі 15 347,84 грн. та покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логопарк" судовий збір в сумі 6 095,23 грн. Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 залишено без змін. 07 грудня 2020 року на виконання рішення від 03.06.2020 року Господарським судом міста Києва видано наказ. 21.12.2020 через відділ діловодства суду надійшла заява № 21Л-12 від 21.12.2020 "Про заміну сторони виконавчого провадження" Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 заяву № 21Л-12 від 21.12.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Логопарк" "Про заміну боржника у виконавчому провадженні" задоволено; здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні № ВП 63860159 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3392/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна Експорт" (03040, м. Київ, вул. Бурмистенка, 13, кв. 27; ідентифікаційний код 43596973) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" (03040, м. Київ, вул. Бурмистенка, 13, кв. 27; ідентифікаційний код 39331424). 30.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/3392/20. В обґрунтування вказаного подання приватний виконавець посилався на наступні обставини. 08.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. було відкрито виконавче провадження №63860159 на підставі наказу від 07.12.2020 по справі №910/3392/20. З метою виявлення майна боржника, приватним виконавцем надіслано запити до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо наявних транспортних засобів, до ДФС України щодо наявних банківських рахунків, до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з метою отримання інформації про наявність земельних ділянок, що зареєстровані за боржником, до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з метою отримання інформації про наявність тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, що зареєстровані за боржником, до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з метою отримання інформації про наявність цінних паперів усіх груп, що належать боржнику. 08.12.2020 приватним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №236034399 об`єкти нерухомого майна на праві власності за боржником не зареєстровано. Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 08.12.2020 - транспортні засоби на праві власності за боржником не зареєстровані. 09.12.2020 приватним виконавцем надіслано до банківських установ платіжні вимоги для списання коштів, що перебувають на рахунках боржника. Акціонерним товариством «Банк Альянс» повернуто платіжні вимоги на списання коштів, у зв`язку з відсутністю на рахунку платника коштів. Акціонерним товариством «ОТП Банк» повернуто платіжні вимоги на списання коштів, у зв`язку з відсутністю на рахунку платника коштів. Акціонерним товариством «Банк «Український капітал» повернуто платіжні вимоги на списання коштів, у зв`язку з відсутністю на рахунку платника коштів. За поясненнями приватного виконавця 18.12.2020 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти у розмірі 93,68 грн та 996,70 грн, що списані з рахунків боржника відкритих в Акціонерного товариства «АБ «Радабанк». Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №69962398 встановлено, що відповідно до договору застави №05/06 від 05.06.2017 року боржником передано в заставу стягувачеві наступне майно: Переносна котельня ТК У 3,6Г (Е), Лінія по виробництву рульових коліс. Переносна підстанція. 21.12.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт вказаного майна боржника. 23.12.2020 приватним виконавцем до банківських установ повторно надіслано платіжні вимоги для списання коштів, що перебувають на рахунках боржника. Приватним виконавцем вказано, що в ході виконавчого провадження останньому від стягувача стало відомо про здійснення боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" господарської діяльності з експорту власної продукції до Республіки Беларусь та Російської Федерації, з урахуванням чого направлено запити до контрагентів з метою отримання інформації про залишки дебіторської заборгованості перед боржником. Згідно відповідей контрагентів останні заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" не мають. 29.12.2020 Акціонерним товариством «ОТП Банк» повернуто платіжні вимоги на списання коштів, у зв`язку з відсутністю на рахунку платника коштів. Приватним виконавцем вказано, що 29.12.2020 останнім направлено виклик керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна", а також останнього зобов`язано надати: пояснення керівника або іншої уповноваженої особи за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майщ), що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майно, обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів. Проте, у поданні зазначено, що керівник боржника на виклик виконавця не з`явився. З метою отримання інформації щодо договорів з обслуговування Переносної котельні ТК У 3,6Г (Е) та Переносної підстанції, що знаходяться на території майнового комплексу за адресою: Житомирська область, смт. Попільня, вул. Мічуріна, 92 до Регіональної газової компанії «Житомиргаз», Попільнянське управління експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства «Житомиргаз» та «Житомиробленерго», Попільнянського РЕМ - Житомиробленерго, відповідно, надіслано запити. Згідно відповіді «Житомиробленерго» - відсуті трансформаторні підстанції, які обслуговуються Попільнянським РЕМ. Акціонерним товариством «Житомиргаз» повідомлено про відсутність інформації щодо обслуговування переносної котельні боржника. Згідно повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна», підписаного ОСОБА_2 від 30.12.2020, майно, а саме: переносна котельня ТК У 3,6Г (Е), Лінія по виробництву рульових коліс, переносна підстанція боржнику не належить. Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна», підписаним ОСОБА_2 від 06.01.2021 повідомлено, що майна, інших рахунків, цінних паперів готівки в касах та інших сховищах немає, також відсутнє майно, що перебуває у спільній власності, заставі або іпотеці, також немає філій представництва та інших відокремлених підрозділів і немає майна, яке обліковується окремо. 13.01.2021 приватним виконавцем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» надіслано виклик керівнику боржника, згідно якого керівника зобов`язано з`явитись до приватного виконавця 25.01.2021 о 11:00 год. та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, надати копії документів на підставі яких відчужено заставне майно, згідно договору застави №05/06 від 05.06.2017. Також надіслано вимогу, якою зобов`язано надати повну копію Балансу (звіт про фінансовий стан) за формою №1 та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за формою №2, повну копію декларації про доходи та майно боржника - юридичної особи, достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності; заставі/іпотеці або в інших осіб з наданням копій підтверджуючих договорів. Проте, як вказує приватний виконавець, боржник на виклик не з`явився, про що складено відповідний акт приватного виконавця. За наслідками заміни боржника з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна Експорт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аетерна Україна". З метою виявлення майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕТЕРНА Україна ЕКСПОРТ», приватним виконавцем надіслано запити до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо наявних транспортних засобів, до ДФС України щодо наявних банківських рахунків, до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з метою отримання інформації про наявність земельних ділянок, що зареєстровані за боржником, до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з метою отримання інформації про наявність тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, що зареєстровані за боржником, до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з метою отримання інформації про наявність цінних паперів усіх груп, що належать боржнику. 01.02.2021 приватним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника ТОВ «АЕТЕРНА Україна ЕКСПОРТ». Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об`єкти нерухомого майна на праві власності за боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕТЕРНА Україна ЕКСПОРТ» не зареєстровано. Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2021 - транспортні засоби на праві власності за боржником ТОВ «АЕТЕРНА Україна ЕКСПОРТ» не зареєстровані. У відповідь на запит приватного виконавця щодо зареєстрованих земельних ділянок ГУ Держгеокадастру у Чернігівській, Закарпатській, Донецькій, Чернівецький, Черкаській, Житомирській, Рівненській, Миколаївській, Львівській, Херсонській, Київській, Івано-Франківській Одеській, Волинській, Сумській, Дніпропетровській областях та ГУ Держгеокадастру у м. Києві повідомлено про відсутність державної реєстрації земельних ділянок за боржником на зазначених територіях. У заяві вказано, що у відповідь на вимогу Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила інформацію стосовно керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕТЕРНА ЕКСПОРТ УКРАЇНА» ОСОБА_2 . 16.02.2021 у відповідь на вимогу ГУ ДПС у м. Києві повідомило про відсутність інформації щодо подання фінансової звітності боржником. 18.02.2021 у відповідь на запит приватного виконавця Головний сервісний центр МВС України повідомив про відсутність зареєстрованих транспортних засобів за боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕТЕРНА УКРАЇНА» то Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕТЕРНА УКРАЇНА ЕКСПОРТ». 18.03.2021 у відповідь на запит Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив про перетин державного кордону керівником України Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» ОСОБА_2. 06.04.2021 приватним виконавцем направлено керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» та керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» третій виклик, згідно якого керівників зобов`язано з`явитись до приватного виконавця 15.04.2021 о 11:00 год. для надання пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа. 15.04.2021 керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» на виклик виконавця не з`явилися. Однак 15.04.2021 на адресу приватного виконавця надійшов лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» № 65 від 13.04.2021. Відповідно до даного листа Товариством з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» повідомлено приватного виконавця про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» знаходиться у стані припинення. Одночасно, листом №64 від 13.04.2021, який надійшов виконавцю 15.04.2021, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» було повідомлено про те, що з огляду на дії приватного виконавця контрагенти боржника відмовились від співпраці з товариством, що позбавляє останнього можливості отримувати прибуток, а отже погасити заборгованість перед стягувачем. До того ж, у листі ОСОБА_1 було вказано на відсутність можливості прибути на виклик приватного виконавця з огляду на продовження у місті Києві карантинних обмежень. В єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських з`явилось повідомлення про внесення рішення засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» щодо припинення юридичної особи шляхом її ліквідації. Строк заявлення вимог кредиторами до 05.05.2021. Отже, за твердженнями приватного виконавця, незважаючи на те, що судове рішення у справі №910/3392/20, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна Експорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» намагаються ухилитися від сплати боргу, а службовими (посадовими) особами боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вживаються активні заходи спрямовані ухилення від виконання рішення суду. Вказані обставини у сукупності стали підставою для звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/3392/20. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення подання державного виконавця, з огляду на наступне. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Відповідно до висновків, викладених ВCУ при проведенні аналізу судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Так, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. За приписами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Отже, нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). Відповідно до положень ч. 5 ст.19 зазначеного Закону, боржник, зокрема, зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Надаючи оцінку наведеному, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). (Згідно роз`яснень Верховного Суд України в листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України") Тобто, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження". (Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17). Перевіряючи факт ухилення від виконання зобов`язань боржником, за висновком колегії суддів у даному разі, державним виконавцем не надано суду належних та достатніх доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Надаючи оцінку обставинами щодо примусового виконання рішення у справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» ОСОБА_1 вчиняються дії, які б були направлені на ухилення від виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2020. В той же час, судом враховано, що приватним виконавцем було додано до подання документи, що дійсно вказують на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна», керівником якого є ОСОБА_1, майна та грошових коштів, за рахунок якого боржником могло б бути виконано зобов`язання перед стягувачем, що, на думку суду, вказує на відсутність підстав для обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника. У цьому зв`язку судом також взято до уваги, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» 15.04.2021 на виклик виконавця не з`явився. Водночас, листом №64 від 13.04.2021, який надійшов виконавцю 15.04.2021, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аетерна Україна» було повідомлено про те, що з огляду на дії приватного виконавця контрагенти боржника відмовились від співпраці з товариством, що позбавляє останнього можливості отримувати прибуток, а отже погасити заборгованість перед стягувачем. До того ж, у листі ОСОБА_1 було вказано на відсутність можливості прибути на виклик приватного виконавця з огляду на продовження у місті Києві карантинних обмежень. Дослідивши подані виконавцем докази, суд апеляційної інстанції виходить з того, що фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, чи чинення перешкод у виконанні судового рішення, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження тощо. З приводу доводів апеляційної скарги приватного виконавця колегія суддів зауважує, що сам по собі факт відсутності майна боржника та коштів для погашення боргу, що було виявлено виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та не є підставою в розумінні закону для задоволення подання виконавця. Суд звертає увагу приватного виконавця, що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом, саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершуючої стадії правозахисної функції держави. Крім того, як зазначив боржник, у зв`язку із надісланими запитами приватного виконавця до контрагентів, наразі також припинено здійснення платежів останніми, що також ускладнило виконання судового рішення, що боржник підтверджує листами №744, №743, які прийнято судом в поярдку ст. 269 ГПК України. Також, боржник зазначив, що він не ухиляється від сплати боргу та виконання судового рішення, оскільки ним за наявності коштів було здійснено часткове погашення боргу відповідно до платіжного доручення від 23.12.2020 №63860159, яке також було долучено в ході розгляду скарги у суді апеляційної інстанції та прийнято судом. Отже, з огляду на вищевикладене у сукупності, за висновком колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності достатніх та виключних підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 до моменту фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/3392/20. Як вже було зазначено, за приписами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Такий захід може бути застосований судом, саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершуючої стадії правозахисної функції держави. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що таке обмеження, як відповідний захід, прямо передбачений статтею 337 Господарського процесуального кодексу України. Зазначене обмеження переслідує легітимну мету - захист прав і свобод іншої особи - стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним. Одночасно, поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При цьому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч.3). Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 (набув чинності для України 26.03.1976) передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Проте, колегія суддів, враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, вважає, що в даному конкретному випадку таке обмеження не відповідає всім вказаним критеріям. При цьому, наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. У матеріалах справи відсутні, а учасниками справи не надані докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, маючи реальну можливість його виконання. З огляду на юридичний аналіз спірних правовідносин, здійснений апеляційним судом, інших належних доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/3392/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано - 28.09.2021. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.В. Владимиренко О.В. Попікова