Постанова 4802 № 159/6473/20

Справа № 159/6473/20 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л. Провадження № 22-ц/802/1201/21 Категорія: 47 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., секретар с/з - Галицька І. П., з участю: представника відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області - Добродій А.Р., представника відповідачів - Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора - Романішиної Т.Л., представника відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області - Христюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури і суду за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_1 , відповідачів Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Офісу Генерального прокурора на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що її було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190, частиною1 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України і засуджено до 2 років позбавлення волі із звільненням від покарання на підставі акту амністії. Судом касаційної інстанції вирок суду першої інстанції і вирок суду апеляційної інстанції скасовано, кримінальне провадження закрито з підстав відсутності в її діяннях складу кримінальних правопорушень. Позивачка вважає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності їй була заподіяна майнова і моральна шкода. Моральну шкоду вона оцінила у 900000,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини та на те, кримінальне переслідування спричинило істотні душевні страждання у виді постійної тривоги, порушення сну, погіршення стану здоров`я, незручностей, зумовлених втратою ділової репутації, погіршенням відношення зі сторони друзів та знайомих, позивачка просила суд стягнути в її користь за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 900000,00 грн та майнову шкоду у розмірі 2301,51 грн (витрати на листування і поїздки в суд). Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 250000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Постановлено судові витрати компенсувати за рахунок держави. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному об`ємі. У своїх апеляційних скаргах відповідачі Волинська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції у Волинській області, Офіс Генерального прокурора посилалися на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просили рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відповідач Волинська обласна прокуратура та відповідач Державна казначейська служба України просили апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення. В судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу позивачки заперечили, апеляційні скарги відповідачів підтримали, просили рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, апеляційні скарги відповідачів слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з таких підстав. За матеріалами справи судом встановлено, що 25 травня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України. На підставі вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і їй було призначене покарання у виді 2 років обмеження волі із звільненням від покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». ОСОБА_1 вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувала, вирок суду оскаржив прокурор. На підставі вироку Волинського апеляційного суду від 20 березня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ОСОБА_1 замість обмеження волі призначене покарання - позбавлення волі із звільненням від покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2020 судові рішення першої і апеляційної інстанції скасовані і на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про відшкодування в її користь матеріальної і моральної шкоди. Вважає, що вона впродовж 30 місяців незаконно перебувала під слідством і судом, що призвело до погіршення її здоров`я. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачці незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду була заподіяна моральна шкода, яка полягає у порушені її нормальних зв`язків, що поза сумнівом призвело до моральних переживань, повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, незаконне засудження посилили ці переживання та зачепили ділову репутацію позивача. Такі висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням вимог закону. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. У пункті 3 своєї Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснені ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України). Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненню нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи адміністративних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 1176 ЦК України). Відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі-Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (пункт 1 статті 1 Закону). Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою накладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на зальних підставах. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За положеннями частини 4 статті 1176 ЦК України фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності їй була заподіяна матеріальна і моральна шкоду, в зв`язку з чим позивачка просила суд стягнути в її користь за рахунок Державного бюджету України 2301, 51 грн матеріальної і 900000,00 грн моральної шкоди. При цьому суд першої інстанції вважав, що відповідачі не довели того, що позивачка умисно себе обмовляла, а також вважав, що визнання в суді своєї вини не підтверджує факту самообмови, яка має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з`ясуванню істини. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду. Як було встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового провадження вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях визнала, у скоєному розкаялась та заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році». В Постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16-ц зроблено висновок, що під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Суди мають враховувати причини, які спонукали особу до самообмови, оскільки у статті фактично йдеться про умисел на самообмову. Проте самообмова, яка стала наслідком застосування до громадянина насильства, погроз чи інших незаконних заходів, не перешкоджає відшкодуванню шкоди. При цьому факт насильства, погроз чи інших незаконних заходів має бути встановлений слідчими органами, прокурором чи судом. Тобто самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з`ясуванню істини й бути зафіксованою в матеріалах справи. Кожна особа зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами в цивільній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 12, 76, 81 ЦПК України). Позивачка ОСОБА_1 будь-яких доказів на підтвердження того, що самообмова у вчиненні кримінальних правопорушень стала наслідком застосування до неї насильства, погроз чи інших незаконних заходів суду не надала. Крім того, факт насильства, погроз чи інших незаконних заходів щодо позивачки не встановлений слідчими органами, прокурором чи судом. За таких обставин висновки суду про те, що визнання ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінальних правопорушень не підтверджує факту самообмови не ґрунтується на вимогах закону і не відповідає встановленим обставинам справи. На думку колегії суддів позивачка ОСОБА_1 шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, а тому вона не має права на відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в зв`язку з чим апеляційну скаргу позивачки слід залишити без задоволення, апеляційні скарги відповідачів задовольнити. Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційні скарги відповідачів Волинської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Офісу Генерального прокурора задовольнити. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури і суду, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді