Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/20098/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20098/20 Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач: Іваненко Т.В. 27 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо перерахунку, нарахування та виплати йому разової грошової допомоги у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що визначена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дату проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми; - зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок разової грошової допомоги позивача, яка виплачується відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації упродовж двадцятиденного строку з моменту вступу рішення суду в законну силу нарахувати та виплатити разову грошову допомогу, яка виплачується у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, що визначена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дату проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньої виплати, у сумі 9464 грн . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить змінити рішення суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що в цілому погоджується з рішенням суду першої інстанції, однак вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі заявлених ним позовних вимог щодо обрання способу захисту його порушеного права, оскільки стягнення конкретно визначеної судом суми недоотриманої грошової допомоги на користь позивача не є ефективним способом відновлення його порушеного права. Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що у разі прийняття судом рішення зобов`язального характеру, як просить позивач, таке рішення в добровільному порядку в частині виплати не зможе бути виконано в примусовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін , суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, законодавством передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог лише у тому випадку, якщо це потрібно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, у правовому висновку Верховного Суду України, який викладений у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15у вказано на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективний та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення. Судом мають бути вжиті заходи щодо відновлення порушеного права особи Судове рішення має виключати можливість прийняття суб`єктом владних повноважень подальших протиправних рішень дій чи бездіяльності щодо позивача. Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Тож, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції від 26.03.2021, яким з відповідача стягується 9464 грн жодним чином не забезпечить поновлення порушеного права ОСОБА_1 і позивач за таких умов не досягне бажаного результату, а саме отримання разової грошової допомоги у відповідному розмірі, яка повинна була бути йому виплачена ще до 05.05.2020. Зокрема, у разі відсутності відповідних коштів на рахунку Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації, Державною казначейською службою України будуть застосовуватися норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». У відповідності до ст. З цього Закону - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При цьому, згідно п. З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону - заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Отже, враховуючи зазначене, вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог ОСОБА_1 в даному випадку не призведе до кращого та ефективнішого відновлення порушеного права позивача, ніж той, який було заявлено ним у позовній заяві. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, однак за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено. Тож, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, які були викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , і які стосувались зобов`язання відповідача саме нарахувати та виплатити разову грошову допомогу, є єдиним результативним способом захисту його прав з огляду на обов`язковість ефективного механізму порушеного права та максимального захисту від подальших порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Відтак, доводи апелянта щодо зміни рішення суду першої інстанції є обґрунтованими. Стосовно клопотання апелянта встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Так, ч. 8 ст. 382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якого учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 287 КАС України. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвалене судом першої інстанції рішення - зміні з вищенаведених підстав. В решті рішення є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не встановлено. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року змінити. Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року наступним чином: "Зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу, яка виплачується у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми". В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.