Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/365/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/365/21 Головуючий І інстанції Глуханчук О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 11.03.2021р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 11.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області, у якому просив суд зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 12260 грн., що складає 10 (десять) мінімальних пенсій за віком станом на 01.01.2020р. відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як інвалід війни І групи, має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідачем безпідставно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020р. №112 в частині зменшення виплати йому одноразової грошової допомоги у фіксованому розмірі 4120 грн. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (ухваленим в порядку письмового провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020р. у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020р. у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, Управління соціальної політики Чорноморської міської ради 31.03.2021р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. та прийняти нове, яким залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. Апелянтом зазначено, що позивач пропустив шестимісячний строк на звернення із позовом до суду, оскільки останній мав дізнатися про порушення своїх прав у місяці зарахування та виплати допомоги квітні 2020р., однак до суду звернувся лише 11.01.2021р. 29.04.2021р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 є інвалідом війни І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим УМВС України в Одеській області. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.04.2019р., позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. (категорія І), інвалідом 1 «Б» групи та має право на пільги. Позивач перебуває на обліку в Управлінні соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області як отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. У 2020р. позивач отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 4120 грн. 20.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому недоотриманої частини грошової допомоги до 5 травня за 2020р. у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020. Листом від 23.11.2020р. №3106 Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області повідомило позивача, що у 2020р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020р. №112 йому нарахована щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2020р. у розмірі 4120 грн. Не погодившись із виплаченою сумою одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності у позивача права на виплату щорічної разової грошової допомоги, як особи з інвалідністю внаслідок війни, до 5 травня за 2020р. у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У відповідності до ст.116 Конституції України, до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Так, правовий статус ветеранів війни врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (зі змінами та доповненнями). За приписами ст.13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV), щорічно до 5 травня інвалідам війни I групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком. Згідно з пп. «б» пп.1 п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI, що набрав чинності 01.01.2008р., текст вказаної вище ст.13 Закону №3551-XII викладено у такій редакції: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Як загально відомо, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп. «б» пп.1 п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014р. №79-VІІІ, що набрав чинності 01.01.2015р., розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15,16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання вищезазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України №3551-XII і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови: від 31.03.2015р. №147, від 02.03.2016р. №141, від 05.04.2017р. №233, від 14.03.2018р. №170, від 20.03.2019р. №237 та від 19.02.2020р. №112, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни І групи. Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020р. №112, яка набрала чинності 25.02.2020р., визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни (І групи) - 4120 грн. Втім, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15 та 16 Закону №3551-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, з 27.02.2020р. норми і положення, зокрема ст.ст.12,13,14,15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з 27.02.2020р. застосовуються положення ст.13 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV (з урахуванням рішення КСУ від 22.05.2008р. №10рп/2008), якими передбачено виплату разової грошової допомоги особам з інвалідністю І групи внаслідок війни у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, «мінімальною пенсією» вважається державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019р. №294-IX встановлено у 2020р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.01.2020р. - 1638 грн. Таким чином, щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю І групи внаслідок війни до 5 травня у 2020р. становить 16380 грн. (1638,00 грн. х 10). Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент нарахування і виплати у 2020р. позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення із заявою до відповідача про доплату щорічної виплати грошової допомоги, діяла ст.13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 8 мінімальних пенсій за віком. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у рішенні від 29.09.2020р. за наслідками розгляду зразкової справи №440/2722/20. Отже, аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо необхідності виплати позивачу допомоги до 5 травня за 2020р. у недоплаченому розмірі, відповідно до приписів до ст.13 Закону №3551-XII. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. Стосовно наведеної аргументації апелянта про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення із позовом до суду, судова колегія зазначає наступне. У відповідності до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України). У той же час, п.8 ч.1 ст.240 КАС України встановлює, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Аналіз указаних положень свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, разову грошову допомогу до 5 травня позивачем отримано 10.04.2020р. у розмірі 4120 грн. Про порушення своїх прав щодо виплати грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено Законом №3551-XII, позивач дізнався після отримання такої допомоги у меншому розмірі. Поряд із тим, відповідно до ч.4 ст.17-1 цього Закону, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Факт звернення позивача 20.11.2020р. із письмовою заявою до відповідача щодо нарахування разової грошової допомоги у встановлених Законом розмірах, підтверджує те, що позивач мав законні сподівання щодо отримання відповідної виплати у належному розмірі до 30.09.2020р. Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом стосовно виплати щорічної разової грошової допомоги за 2020р., з урахуванням наведених вище положень ч.4 ст.17-1 Закону №3551-XII, розпочався 01.10.2020р. та закінчився 31.03.2021р. Зазначена позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018р. у справі №607/7919/17, в яких Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Зважаючи, що ОСОБА_1 подано позовну заяву 11.01.2021р., суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для залишення її без розгляду через пропуск строку звернення до суду. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 27.09.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко