Постанова 4852 № 280/2831/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2831/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/2831/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - встановив: 07 квітня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що позивач не має підстав для отримання цього виду допомоги, адже не має статусу ветерана війни. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що має 2 групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 006519, яка досліджувалась судом та є у матеріалах справи. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Той факт, що позивач перебуває па обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, лише як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не має посвідчення, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не може свідчити, що позивач не має статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. У зв`язку з цим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновків Верховного Суду, викладені у рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, на думку позивача, він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову. Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження наявності у нього статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Документи позивача, що зберігаються в управлінні, не дають підстави для встановлення такого статусу. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю ІІ групи через захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 23.01.2021 позивач звернувся до УСЗН Запорізької МР по Олександрівському району із заявою про виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Листом від 01.02.2021 №01-09/П-55 відповідач відмовив позивачу у проведенні відповідної виплати. Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки: позивач не має статусу ветерана війни особи з інвалідністю внаслідок війни, тому, відповідно, не має права на отримання пільг, що передбачені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, зокрема на отримання разової допомоги до 5 травня; посилання позивача на постанову Верховного Суду по справі №440/2722/20 є помилковими, оскільки у зазначеній справі особа яка звернулась з позовом до суду мала підтверджений статус інваліда війни, а спір стосувався саме розміру виплати. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Водночас, правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України. Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, де передбачено, що Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) особи з інвалідністю внаслідок війни набули право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. На думку позивача, він має статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а тому має право і на отримання разової допомоги до 5 травня. Згідно положень статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Статтею 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі - Положення №302). Відповідно до пункту 2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Згідно пункту 3 Положення №302, особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни. Пунктом 7 Положення №302 передбачено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина. Відповідно до Переліку документів, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року №94, пільги особам з інвалідністю внаслідок війни надаються на підставі наступних документів: "Удостоверение инвалида Отечественной войны", "Удостоверение инвалида о праве на льготы", Довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства соціального захисту населення. Згідно матеріалів справи, позивач не перебуває на обліку у відповідача як особа із інвалідністю внаслідок війни, натомість, позивач перебуває на обліку як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, отриманого у зв`язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка користується пільгами визначеними Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, позивач не має права на отримання пільг, що передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема на отримання разової допомоги до 5 травня. Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність в неї статусу інваліда війни в силу приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», суд зазначає наступне. Так, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Проте, не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті. Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Отже, для отримання права на пільги як інвалідів війни, позивач вправі подати до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради документи на підтвердження участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі Цивільної обори, з метою набуття відповідного статусу інвалідна війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі № 377/797/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки на час виникнення спірних правовідносин позивач не мав права на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки останні надаються лише за умови отримання у встановленому порядку статусу ветерана війни - учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни. Посилання позивача на постанову Верховного Суду по справі №440/2722/20 є помилковими, оскільки у зазначеній справі особа яка звернулась з позовом до суду мала підтверджений статус інваліда війни, а спір стосувався саме розміру виплати. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 280/2831/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко