Постанова 4852 № 388/223/21 (2-а/388/4/2021)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 388/223/21 (2-а/388/4/2021) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.04.2021 головуючий суддя Кнуров О.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 082911 від 11.02.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП, провадження у справі закрити. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, оскільки оскаржувана постанова винесена з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що ним не було допущено порушень ПДР України, про що він пояснював співробітнику поліції, проте його пояснення не були прийняті до уваги при винесенні оскаржуваної постанови. Також вказує, що ним було надано всі документи на вимогу інспектора поліції. Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута без врахування пояснень позивача, за відсутності з його боку порушень ПДР України, які зазначені в оскаржуваній постанові та відсутності жодних доказів того, що позивач допустив правопорушення. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.04.2021 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 082911 від 11.02.2021, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Туніком С.С. відносно ОСОБА_1 за ч.1, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП закрито. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи заявника апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття неправильного рішення. Стверджує, що оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу є законною та обґрунтованою. Зауважує, що оскільки позивачем не надано доказів які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.02.2021 інспектором сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області Тунік С.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 082911, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 11.02.2021 о 11 год. 30 хв. у м.Долинська по вул. Яра Славутича, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 2410, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, номерний знак НОМЕР_2 у якого режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідав вимогам конструкції транспортного засобу, чим порушив п. 31.4.3 «а» ПДР України, був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР України та при перевірці документів виявлено, що на момент зупинки водій не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України. Не погоджуючись із оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з таких підстав. Як передбачено ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частинною 5 ст.121 КУпАП визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10.102001 №1306 встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.2.3 «а» та п. «в» ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. На автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; Згідно до п.31.4.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Пунктом 2.1 «ґ» ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Положеннями статті 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За змістом приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення. Натомість відповідачем жодних належних та допустимих доказів в розумінні статті 72 КАС України, які б підтверджували факт вчинення позивачем інкримінованих йому правопорушень, до суду не надано. Не містить посилання на жодні докази і постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому, сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визначені відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів, на підставі яких відповідачем зроблено висновки про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки доведення вчинення особою адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами законодавством покладено на суб`єкта владних повноважень, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17. При цьому в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98) Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення). Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1) Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваної постанови та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13.04.2021 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська