Постанова 4851 № 577/604/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 р.Справа № 577/604/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Лещинської К.В. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Безгинського Б.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2023 (суддя: Гетьман В.В., м. Конотоп, Сумська область) по справі № 577/604/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Сумській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ВРПП Конотопського РВП капітана поліції Проценка О.М. серії ГБВ №127190 від 21.01.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за ст.183 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21.01.2023 постановою інспектора ВРПП Конотопського РВП капітана поліції Проценка О.М. ОСОБА_1 протиправно було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн. за те, що 21.01.2023 приблизно о 19.29 год. остання здійснила завідомо неправдивий виклик поліції на спецлінію 102, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 ККпАП. Зазначила, що у справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували умисел та факт порушення вимог ст.183 КУпАП ОСОБА_1 .. Вказує, що 21.01.2023 побачила біля двору автомобіль "Мерседес", поруч з яким стояв її брат. Між останнім та водієм відбувалася сварка. Щоб запобігти розвитку конфліктної ситуації, позивач зателефонувала на лінію 102 і повідомила, що автомобіль "Мерседес" зачепив людину, зараз відбувається конфлікт між водієм та потерпілим. Через деякий час приїхав екіпаж поліції, який викликав господар автомобіля. Пізніше приїхав інший екіпаж поліції, інспектори якого запитали про подію та повідомили, що виклик є неправдивим і склали оскаржувану постанову. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2023 по справі № 577/604/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Конотопського міськрайонного суду від 28.03.2023 по справі № 577/604/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що факт винесення постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення. Вказує, що клопотання позивача про допит свідків та інспектора поліції Проценка О.М. судом безпідставно відхилено, чим порушено права ОСОБА_1 .. Зазначила, що відеозапис, доданий до матеріалів справи, неможливо відтворити, а тому останній не може слугувати доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Відповідач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що постановою інспектора ВРПП Конотопського РВП ГУНП в Сумській області капітана поліції Проценка О.М. серії ГБВ №127190 від 21.01.2023 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.. За змістом вказаної постанови, 21.01.2023 о 19.29 год. в м. Конотоп по вул. Пирогова, 67, ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції на спецлінію 102 (а.с.5). Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності винесення інспектором, як уповноваженою особою Національної поліції, постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КпАП України, оскільки позивач дійсно здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції та повідомила про факт ДТП, хоча такого не було. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП). Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідач стверджує, що позивач вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, оскільки здійснила завідомо неправдивий виклик поліції. Однак, слід зазначити, що статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значущі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Зі змісту ст.280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України). Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, колегія суддів зазначає, що в оспорюваній постанові, всупереч вимогам ст.283, ст.284 КУпАП, не наведені обставини які встановлені під час розгляду справи та не зазначено жодних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Таких доказів не надано і під час судового розгляду справи, зокрема, записів з технічних приладів та засобів, якими зафіксовано повідомлення позивача про виклик працівників поліції, процес притягнення позивача до відповідальності та відібрання пояснень від осіб між якими відбувся конфлікт 21.01.2023 року. При цьому представник відповідача в суді апеляційної інстанції зазначив, що вина позивача в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП підтверджується лише поясненнями позивачки (а.с. 66) та інші докази відсутні. Вказане свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи. Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, матеріали справи не містять, а також не містять доказів наявності ознак суб`єктивної сторони правопорушення, а саме: прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, а тому постанова серії ГБВ №127190 від 21.01.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю відповідно до ст.286 КАС України. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктом 4 частини 1, частини 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2023 по справі № 577/604/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2023 по справі № 577/604/23 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову інспектора ВРПП Конотопського РВП капітана поліції Проценка О.М. серії ГБВ №127190 від 21.01.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн. за ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова