Постанова 4823 № 751/8408/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 вересня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/8408/20 Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1060/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К. секретар: Позняк О.М. Позивач: ОСОБА_1 Відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поділ спільного майна подружжя (суддя Коверзнев В.О.), ухвалене о 13 год. 01 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 17 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання грошових коштів у сумі 150000 доларів США, які зберігалися в банківському сейфі співвідповідача АТ«Державний експортно-імпортний банк України», орендованому її чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільною сумісною власністю подружжя та визнання в порядку поділу цього майна права особистої приватної власності на половину цих коштів у сумі 75000 доларів США, а також зобов`язання банк видати позивачеві грошові кошти в сумі 75000 доларів США. В обґрунтування позову вказує, що приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т. А. їй відмовлено у видачі в порядку спадкування майна чоловіка, свідоцтва про право власності на вказану грошову суму через наявність спору з відповідачем щодо правового режиму цих коштів. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2021 року у справі позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поділ спільного майна подружжя задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку грошової суми, що зберігалася в індивідуальному банківському сейфі, який орендував ОСОБА_3 на підставі укладеного ним з акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» договору оренди від 17.10.2016 № 00000394-02, в сумі 75000 доларів США. У задоволенні вимог, заявлених до акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15510 грн у відшкодування понесених судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що складений ОСОБА_3 на користь відповідача заповіт від 19.03.2019 не впливає на вирішення цього спору, оскільки вказаний односторонній правочин не може змінювати правовий режим спільного майна подружжя, що визначений Кодексом, а також умови укладеного ними шлюбного договору. Виходячи з вищевикладеного, на грошові кошти в сумі 150000 доларів США, що зберігалися в індивідуальному банківському сейфі, який орендував ОСОБА_3 у співвідповідача, поширюються загальні положення статей 60, 70 Кодексу, а не положення пункту 1.7 шлюбного договору, в зв`язку з цим вказана грошова сума належала подружжю на праві спільної сумісної власності. Тому, через смерть чоловіка та виникнення з відповідачем спору щодо спадкового майна, за позивачем слід визнати право особистої власності на ? частку цих коштів в сумі 75000 доларів США. Позивач не є стороною договору оренди індивідуального банківського сейфу та особою, допущеною ОСОБА_3 до користування цим сейфом. Отже, заявлені нею до співвідповідача вимоги про зобов`язання видати половину грошових коштів у сумі 75000 доларів США є передчасними, оскільки ґрунтуються на позиції про право власності на ? частку в спільному сумісному майні подружжя, яке визнано цим рішенням. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_2 вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені всі обставини по справі, ненадано мотивованої оцінки аргументам наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву та заявах по суті справи, не витребувано та не оглянуто в судовому засіданні спадкову справу, хоча судом клопотання представника позивача з цього приводу було задоволено. При цьому судом було порушено принцип змагальності і в силу вимог ст.367 ЦПК Українип суд апеляційної інстанції повинен усунути всі допущені порушення судом першої інстанції. Відповідачка доводить до відому суду, що на час смерті спадкодавця, ОСОБА_1 взагалі не знала про існування банківського сейфу, та дізналась про нього від ОСОБА_4 . Фактично все майно, яке належало ОСОБА_3 було набуте ним під час попереднього шлюбу, що і стало підставою для укладення шлюбного договору за день до реєстрації шлюбу з позивачкою. Судом було також на думку, ОСОБА_2 проігноровано умови публічного договору про надання банківських послуг та інших послуг АТ «УКРЕКСІМБАНК» та умови п.1.7 шлюбного договору. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивачка зазначає про те, що вона була обізнана про користування її чоловіком банківськими послугами, а саме банківським сейфом і їй було відомо про його вміст. Сторони по справі намагались тривалий час мирним шляхом врегуювати спір, що є предметом розгляду даної справи. Крім того, ключі від сейфу на другий день після смерті чоловіка, позивачка віддала його сину, який не зміг скористатись його вмістом, оскільки дія довіреності виданої на його ім`я скінчилась. Рішення про оренду індивідуального банківського сейфу прийнято ОСОБА_5 разом з чоловіком після того, як їх в 2016 році було пограбовано. Гроші, які знаходились у сейфі були для придбання квартири для старшої спільної доньки в м. Києві і про це знали всі родичі. ОСОБА_5 заперечує позицію відповідачки про те, що кошти, які були в індивідуальному банківському сейфі це кошти, які її покійний чоловік отримав за умовами мирного договору, оскільки шлюб хоча і було зареєстровано у 2014 році, але вони з чоловіком перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2009 року. Також ОСОБА_5 зазначає про те, що шлюбним договором , а саме п. 1.7 врегулюовані відносини пов`язані з банківськими вкладами а не з грошовими коштами, які зберігаються в індивідуальних банківських сейфах. Крім того, ОСОБА_5 заперечує проти приєднання до матеріалів справи нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки відповідачем порушено порядок їх подачі. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УКРЕКСІМБАНК» погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить суд залишити апеляційну скаргу відповідачки без задоволення. У відзиві зазначають про те, що судом вірно зроблено висновок про те, що за своєю правовою природою поняття банківського вкладу та майнового найму є різними, а отже і правовий статус майна, яке передано у банківську установу відповідно до укладених договорів є різним. Також АТ «УКРЕКСІМБАНК» зазначає у відзиві про те, що суд першої інстанції сприяв учасникам справи у витребуванні доказів про що свідчить ухвала суду від 15.04.2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, якою витребувано спадкову справу у нотаріуса. Ненадання спадкової справи суду нотаріусом не свідчить про невиконання судом норм цивільного законодавства щодо вжиття заходів процесуального примусу. Судом першої інстанції ухвалене мотивоване рішення, надано належну оцінку всім доказам наявним у матеріалах справи. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. По справі встановлено, що Позивач була дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідач його дочкою від першого шлюбу (а.с. 7, 8 зв.). Шлюб позивача з ОСОБА_3 було зареєстровано 19.09.2014. Напередодні реєстрації шлюбу вказані особи уклали шлюбний договір від 18.09.2014, в пункті 1.7 якого вказали, що майно, набуте в шлюбі, є особистою власністю того із подружжя, на чиє ім`я воно буде оформлено в період шлюбу, включаючи грошові кошти (банківські) вклади, нерухоме майно та транспортні засоби (а.с. 10-12). Крім того, п.1.1 Шлюбного договору передбачено, що сторони мають намір укласти між собою шлюб 19.09.2014 року та даним договором визначили їх майнові права та обов`язки у шлюбі і на випадок його розірвання. 19.03.2019 ОСОБА_3 склав заповіт, в якому заповів відповідачу вміст індивідуального банківського сейфу, який він орендував у співвідповідача АТ «УКРЕКСІМБАНК» (а.с. 13). Після смерті ОСОБА_3 з`ясувалося, що в банківському сейфі зберігалися грошові кошти в сумі 150000 доларів США, що є об`єктом спору сторін через невизнання відповідачем права власності позивача на їх частку. Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі Кодекс) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або договором. Відповідно до статті 92 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбний договір укладається з приводу майнових правовідносин подружжя. Шлюбним договором можуть визначатись майнові права та обов`язки подружжя як батьків (частина перша, друга статті 93 СК України). За приписами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, пояснення сторін та їх представників, пояснення третьої особи, норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що складений ОСОБА_3 на користь відповідача заповіт від 19.03.2019 не впливає на вирішення цього спору, оскільки вказаний односторонній правочин не може змінювати правовий режим спільного майна подружжя, що визначений Кодексом, а також умови укладеного ними шлюбного договору. Грошові кошти, що зберігалися в індивідуальному банківському сейфі, який орендував ОСОБА_3 у АТ «Державний експортно-імпортний банк України», поширюються загальні положення статей 60, 70 Кодексу, а не положення пункту 1.7 шлюбного договору, в зв`язку з цим вказана грошова сума належала подружжю на праві спільної сумісної власності. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин справи та ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Позиція відповідачки по справі про те, що кошти в сумі 150000 доларів США , які знаходяться у індивідуальному банківському сейфі, були особистою власністю ОСОБА_3 , оскільки набуті останнім в попередньому шлюбі і відповідно до шлюбного договору є лише його власністю не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами. Допущені на думку ОСОБА_2 порушення судом норм процесуального права, а саме невитребування спадкової справи у нотаріуса не є тими процесуальними порушеннями які можуть бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, заявляючи таке клопотання у позовній заяві позивачка не наполягала на його задоволенні. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ст.2,47 Закону України « Про банки і банківську діяльність», які визначають лише терміни та види діяльності банку, не спростовують обставин, викладених в оскарджуваному рішенні. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може. За клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Разом з тим клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять і таке не було заявлене в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надано належним чином завірені копії: договору від 12 липня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги, розрахунок оплати витрат на правову допомогу від 12.07.2021 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 12.07.2021 року, квитанція про сплату 8000 грн від 12.07.2021 року. Оскільки позивачка згідно зі статтею 81 ЦПК України довела надання їй адвокатом Блохіною Н.В. зазначених послуг у суді апеляційної інстанції у відповідній сумі, колегія суддів дійшла висновку про стягнення понесених та документально підтверджених витрат на надання правової ( правничої) допомоги. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: