Постанова 4821 № 711/11047/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/429/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/11047/18 Категорія: 307000000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач (скаржник) ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Велікова Н.А., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Мисан В.М. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.12.2020 (повний текст складено 11.01.2021, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватний нотаріус Велікова Наталія Анатоліївна, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, в с т а н о в и в : адвокат Мисан В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у грудні 2018 року звернувся до суду з позовом, яким просив встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на вказану квартиру, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті останній був власником квартири по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 02.09.1999 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Рубан Ж.В., яким заповів цю квартиру доньці ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 позивач звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н.А. із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого 23.06.2017 була відкрита спадкова справа №60841624. В подальшому позивачу стало відомо, що Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за громадянином ОСОБА_2 на підставі договору дарування, який посвідчений Другою черкаською державною нотаріальною конторою 07.02.2008, зареєстрований в реєстрі за №1-492. Ця обставина перешкодила позивачу в нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину та обумовила звернення з цим позовом до суду. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.12.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. Також у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у справі суд стягнув з позивача на користь відповідача у відшкодування витрат на правничу допомогу 22500,00 грн. При цьому суд виходив з того, що квартира, яку позивач вважає спадковим майном, є власністю іншої особи та до спадщини батька позивача не входить. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав 22.01.2021 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник наголошує на тому, що на час відкриття спадщини спірна квартира належала спадкодавцеві, що суд, вирішуючи спір у справі, до уваги не взяв. Позивач, подавши нотаріусу у визначені законодавством строки заяву про прийняття спадщини, є особою, що її прийняла. Реєстрація договору дарування, на який вказав суд, відбулася лише в 2017 році. У справі №711/7100/17 досліджувалося питання чи підписував ОСОБА_3 договір дарування, отже вона не має відношення до цієї справи. Квитанції про оплату комунальних послуг на спірну квартиру не підтверджують наявність у відповідача прав щодо неї. Представник відповідача зазначив про наявність заповіту на користь ОСОБА_4 та надав суду його копію з порушенням процесуального порядку вже після початку розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження, отже вказаний доказ до уваги братися не може. Суд не з`ясував чи прийняла ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_3 свідки у справі дали показання про те, що на момент смерті ОСОБА_3 був власником спірної квартири. Суд безпідставно стягнув з позивача витрати на правничу допомогу відповідача, оскільки жодна із заяв представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу не надходила, що позбавило сторону справи права надати свої заперечення з цього приводу. В акті виконаних робіт від 15.03.2019 адвокат відповідача вказав надання правової допомоги не по цій справі іншій особі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив суд її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.06.2017 Черкаським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області, актовий запис №1074. Згідно заповіту ОСОБА_3 , який складений 02.09.1999 та зареєстрований у спадковому реєстрі за №106324, спадкодавець розпорядився своєю квартирою у АДРЕСА_1 , заповівши її своїй дочці ОСОБА_1 (т.1, а.с.11). У послідуючому ОСОБА_3 склав інший заповіт 15.09.1999 (т.1 а.с.126), яким заповів вказану квартиру колишній дружині ОСОБА_4 . Цей заповіт посвідчено державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Грабовою І.П. та зареєстровано в реєстрі за №1-3062. В силу приписів ч.2 ст.544 ЦК УРСР, чинної на момент складення спадкодавцем нового заповіту, заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить. Отже з моменту складення спадкодавцем ОСОБА_3 15.09.1999 останнього заповіту стосовно своєї квартири на користь ОСОБА_4 , позивач втратила право на спадкування цього ж майна за попереднім заповітом, який складено раніше 02.09.1999. Крім того, ОСОБА_3 07.02.2008 подарував свою квартиру у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - сину ОСОБА_4 . Цей договір дарування посвідчено державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Сопільник А.О. та зареєстровано в реєстрі №1-492 (т.1 а.с.15). Згідно відомостей, зазначених у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.08.2017 за №95344623 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 27.07.2017. Позивач після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н.А. із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого 23.06.2017 була відкрита спадкова справа №60841624. Зазначаючи про неможливість в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права на спірну квартиру, яка ввійшла, на думку позивача, до складу спадкового майна ОСОБА_3 , позивач звернулася до суду з цим позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування. Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2018 у цивільній справі №711/7100/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування від 07.02.2008, яким ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру, на яку позивач у цій справі хоче визнати право власності у порядку спадкування, у позові відмовлено. Це рішення суду набрало законної сили після його перегляду в апеляційному та касаційному порядках. В постанові від 26.03.2020 Верховний Суд зазначив, що оспорюваний договір підписаний заповідачем та посвідчений державним нотаріусом, тобто, процедура укладення договору дарування нерухомого майна, його нотаріальне посвідчення дотримана, а державна реєстрація прав власності нового власника, проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Отже відповідний договір дарування є дійсним, так як судами перевірено його відповідність нормам законодавства за позовними вимогами зацікавленої особи. Вказівки скаржника на те, що у справі №711/7100/17 досліджувалося лише питання чи підписував ОСОБА_3 договір дарування, отже вона не має відношення до цієї справи, та про те, що реєстрація договору дарування відбулася лише в 2017 році, апеляційним судом відхиляються, оскільки за змістом судових рішень у справі №711/7100/17 предметом судового контролю та оцінки були, у тому числі, доводи позивача про факт реєстрації договору дарування в 2017 році. Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ч. 5 ст. 1268 ЦК України - незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява подається протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України). Крім того, як зазначено в п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Також згідно положень ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України). Як вбачається з договору дарування від 07.02.2008 (п.7) право власності на квартиру у обдарованого виникає з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору. Позивач у даній справі стверджує про те, що вона має право у порядку спадкування на спірну квартиру, яка, на її думку, увійшла до складу спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 , однак право власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 перейшло до відповідача ОСОБА_2 07.02.2008 на підставі відповідного договору дарування, що встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.10.2018 у цивільній справі №711/7100/17, яке набрало законної сили. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже спірна квартира до складу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 , не ввійшла, так як на час смерті спадкодавця належала на праві власності іншій особі, що спростовує доводи скаржника в цій справі про протилежне. При цьому вказівки скаржника на те, що квитанції про оплату комунальних послуг на спірну квартиру не підтверджують наявність у відповідача прав щодо неї, а також про те, що свідки у справі дали показання про те, що на момент смерті ОСОБА_3 був власником спірної квартири, слід відхилити, адже відповідно до положень ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У даному ж випадку перехід права власності на спірну квартиру від спадкодавця підтверджується відповідним договором дарування, дійсність якого встановлена судом, а докази на які вказує скаржник, не є джерелом виникнення права власності на майно. Що стосується доводів позивача у справі про необхідність встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , апеляційний суд враховує таке. Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже підставою для судового захисту права особи є його оспорення або невизнання іншими учасниками відповідних правовідносин. Крім того в силу приписів ч.1 ст.1269 ЦК України cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. З моменту подання такої заяви особа є такою, що прийняла спадщину. У даному випадку позивач у визначені законодавством строки подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , отже в розумінні вимог законодавства - ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняла спадщину. Крім того, вказаний факт учасниками справи під сумнів не ставиться та ніким не заперечується, що свідчить про відсутність підстав для його судового захисту. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не свідчить про відсутність факту звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та, відповідно, не спростовує факту прийняття спадкоємцем спадщини, що слідує з прямої вказівки закону. Апеляційний суд враховує, що саме по собі здійснення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини не підтверджує наявності в нього права на спадкування відповідного майна. Для цього має бути встановлено склад спадщини, а також право на її спадкування за заповітом чи законом у кожного окремого спадкоємця. Далі, позивач у справі стверджує про наявність у неї спадкових прав на підставі заповіту, складеного ОСОБА_3 02.09.1999. Однак в силу вищенаведених приписів ч.2 ст.544 ЦК УРСР цей заповіт втратив силу з моменту складення спадкодавцем нового заповіту 15.09.1999. Таким чином позивач не може реалізовувати своє право на спадкування за вказаним заповітом, який з часу складення нового заповіту щодо одного і того ж майна втратив своє правове значення. При цьому та обставина чи спадкоємець, зазначений у новому заповіті, прийняв спадщину чи ні (про що вказує скаржник у справі), не має значення для констатації скасування попереднього заповіту новим заповітом, який складено пізніше. Отже права на спадкування за заповітом від 02.09.1999 позивач у справі не має. Положеннями ч.2 ст.1223 ЦК України передбачено пріоритет у праві на спадкування в осіб, визначених заповітом, перед тими спадкоємцями, які успадковують за законом згідно статтях 1261-1265 ЦК. Таким чином за наявності чинного заповіту від 15.09.1999, складеного ОСОБА_3 , спадкування за законом щодо спадщини, визначеної в цьому заповіті, буде суперечити вимогам ч.2 ст.1223 ЦК України. Посилання скаржника у справі на те, що про заповіт від 15.09.1999 суду повідомлено вже після початку розгляду справи по суті не спростовує правильності висновків суду в цій справі, оскільки ухвалою суду від 18.03.2019 було закрито підготовче засідання у справі, а про вказаний доказ суду було повідомлено до цього моменту 20.02.2019. Також апеляційний суд відхиляє доводи скаржника у справі про те, що суд безпідставно стягнув з позивача витрати на правничу допомогу відповідача, так як в силу вимог ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог про співмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справи суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У даному ж випадку скаржник не наводить своїх обґрунтувань у підтвердження доводів про неспівмірність витрат відповідача на правничу допомогу у справі. Крім того, згідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції вправі змінити розподіл судових витрат у справі у разі зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, що в даному випадку не мало місця. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.12.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.12.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватний нотаріус Велікова Наталія Анатоліївна, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 30.03.2021. Суддя-доповідач Судді