Постанова 4820 № 686/11671/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/11671/21 Провадження № 22-ц/4820/1483/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року (суддя Продан Б.Г.) за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в с т а н о в и в : У травні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі банк, АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 14 лютого 2016 року сторони уклали договір № б/н про надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 надала згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, ОСОБА_1 не виконала обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 09.03.2021 року має заборгованість в сумі 43761,28 грн., з яких: 17507,87 грн. заборгованість за кредитом, 24240,11 грн. заборгованість за відсотками, 2013,30 грн. штраф. Із врахуванням викладеного, АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 43761,28 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року в задоволенні позову АТ «А-Банк» відмовлено. Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення сторонами кредитного договору на умовах, про які вказує банк у позовній заяві, не доведено отримання ОСОБА_1 кредитної картки та розміру наданих останній кредитних коштів, а також АТ «А-Банк» не доведено розмір заборгованості за цим договором. В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку, тобто відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку не означає відсутності договірних відносин сторін. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, остання не виконала обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Суд зробив неправильні висновки з установлених обставин, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а також правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 14 лютого 2016 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ «А-Банк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Цей договір був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 та представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі Закон №2664-ІІІ)). Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. АТ «А-Банк» обґрунтувало свій позов тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжку картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, однак, остання не виконала зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обстави АТ «А-Банк» надало суду першої інстанції: анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку від 14 лютого 2016 року (а.с. 6 (на звороті)); витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms (а.с. 7-11); Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с. 12); розрахунок заборгованості за договором №SAMABWFC00000366037 від 2016-02-14 ОСОБА_1 , станом на 09.03.2021 (а.с. 5-6). В анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку від 14 лютого 2016 року відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ «А-Банк» надав ОСОБА_1 .. Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії та неустойки. Витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, а також інші умови. Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяв про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку. Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «А-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Обґрунтовуючи позов, АТ «А-Банк» зазначило, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак доказів щодо самого розміру кредиту, або кредитного ліміту матеріали справи взагалі не містять, окрім цього, 14 лютого 2016 року сторони уклали договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви від 14 лютого 2016 року, тоді як розрахунок заборгованості позивачем надано за договором № SAMABWFC00000366037, в якому також відсутні дані щодо розміру фактично отриманого кредиту відповідачкою. АТ «А-Банк» не надало належних і допустимих доказів про розмір отриманого ОСОБА_1 кредиту, а надані позивачем документи не дають можливість суду самостійно обчислити суму кредитних коштів. Щодо наданих АТ «А-Банк» до апеляційної скарги доказів у вигляді банківської виписки ОСОБА_1 , основна карта НОМЕР_1 за період з 14.02.2016 по 07.07.2021, то такі докази апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини 2,3 статті 367 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що доказів неможливості подання банком банківської виписки ОСОБА_1 , основна карта НОМЕР_1 за період з 14.02.2016 по 07.07.2021 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього апелянтом не надано. Суд першої інстанції врахував усі докази у справі та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ «А-Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору на умовах, про які вказує банк у позовній заяві, а також невиконання останнім зобов`язання за цим договором, не доведені. Посилання АТ «А-Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Т.О. Янчук А.В. Купельський О.І. Ярмолюк