Постанова 4820 № 686/7191/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/7191/21 Провадження № 22-ц/4820/1798/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року (суддя Мазурок О.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів, в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів. Позов мотивовано тим, що він перебував з відповідачкою ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2014 року розірвано. Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з відповідачкою. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/11123/18 від 10.09.2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частин заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.05.2018 року і до повноліття. Однак, відповідачка належним чином не виконувала судового рішення про стягнення аліментів та не надавала позивачу реальної матеріальної допомоги на утримання сина, внаслідок чого утворилася заборгованість із сплати аліментів в розмірі 49350,17 грн. за період з 21.05.2018 року по 28.02.2021 року. Зазначає, що заборгованість із аліментів, виникла з вини відповідача, а тому він має право на стягнення пені в розмірі, що не перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментах. Із урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 21.05.2018 року по 28.02.2021 року в розмірі 49350,17 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 49350,17 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Вирішено питання судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одержувач аліментів у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення зроблено неправильний висновок про те, що у відповідачки існує заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 49350,17 грн. Судом не враховано, що станом на 09.04.2021 року, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №60055031, а також постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11.05.2021 року, така заборгованість відсутня. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вказує, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 утворилась з незалежних від відповідачки причин та, що вона погасила існуючу заборгованість за період з 21.05.2018 року по 28.02.2021 року. Не заперечує, що відповідач погасила заборгованість зі сплати аліментів 09.04.2021 року, тобто вже після звернення його до суду з даним позовом. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2014 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 травня 2018 року і до повноліття. На виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницького перебуває виконавче провадження ВП №60055031 за виконавчим листом №686/11123/18 від 20.09.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП 60055031 заборгованість, починаючи з травня 2018 року, станом на 08 лютого 2021 року складає 49350,17 грн. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду. Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Водночас відповідно до частини першої статті 196 СК України, у редакції, чинній на час пред`явлення позову та вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідальність платника аліментів за їх прострочення обмежується 100 відсотками заборгованості, яка існувала станом на 08 лютого 2021 року. Також колегія суддів відхиляє доводи заявника про невідповідність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів нормам законодавства України, з огляду на те, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом (частина третя статті 195 СК України). Сторони зазначений розрахунок державного виконавця не оскаржили і не спростували в суді. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не взяв до уваги те, що у відповідачки була відсутня будь-яка заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина, колегія суддів відхиляє. Оскільки, як вбачається із Постанови Хмельницького міськрайонного суду від 11.05.2021 року в справі №686/5587/21, листа Першого ВДВС у місті Хмельницькому від 30.06.2021 року, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № 60055031, у відповідачки відсутня заборгованість за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 вже станом на квітень 2021 року, тобто ОСОБА_1 погасила заборгованість за аліментами вже після звернення позивача з позовом до суду. З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Т.О. Янчук А.В. Купельський О.І. Ярмолюк