Постанова 4813 № 947/5070/21

Номер провадження: 22-ц/813/9455/21 Номер справи місцевого суду: 947/5070/21 Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Комлевої О.С., Цюри Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «Страхова група ТАС» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова група ТАС» про захист прав споживачів та стягнення невиплаченого страхового відшкодування, встановив: 09.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом про стягнення невиплаченого страхового відшкодування з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова група ТАС» (далі - ПрАТ СК «Страхова група ТАС»), та мотивував свої вимоги наступними обставинами (а.с.1-5). 28.12.2019 р. о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «OPEL», державний номер НОМЕР_1 , в м.Одесі, на вул. Небесної сотні, не дотримався безпечної швидкості та безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «AUDI» державний номер НОМЕР_2 , після чого водій автомобіля «OPEL», державний номер НОМЕР_1 , з місця пригоди зник. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, а транспортний засіб «ОПЕЛЬ» був оголошений у розшук; матеріали справи були передані до УПП в Одеській області до відділу розшуку. Того ж дня позивачем було направлено повідомлення про Дорожньо- транспортну пригоду (далі ДТП) до 9 страхових компаній, в тому числі до ПрАТ СК «Страхова група ТАС», що підтверджується роздруківкою з електронної адреси позивача та відповідачем дана обставина не оскаржується. 24.02.2020 року на замовлення позивача було проведено огляд автомобіля «AUDI» державний номер НОМЕР_2 , з метою визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «AUDI», державний номер НОМЕР_2 . 13.05.2020 року постановою Київського районного суду міста Одеси № 947/8143/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за скоєння вказаного ДТП. Постановою Одеського Апеляційного суду від 20.06.2020 року вищевказане рішення суду залишено без змін (а.с., 29, 30). 13.05.2020 року позивач через свого представника звернувся з заявою до ПрАТ СК «Страхова група ТАС» про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, тобто рішення за наслідками розгляду заяви про виплату страхового відшкодування мало бути прийняте не пізніше 14.08.2021 року. 9.10.2020 року ПрАТ СК «Страхова група ТАС» повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, через порушення п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2021 року позов було задоволено частково (а.с. 61-62). Стягнуто з ПрАТ «СК «Страхова Група ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 58 391,15 грн.; вартість виконання висновку експерта на суму 2 500 грн.; 3% річних та пеню в розмірі 1 351.54 грн. та 5 653.53 грн. відповідно, а також на користь держави судовий збір в сумі 908 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «СК «Страхова Група ТАС» (приватне) ставить питання про скасуваннярішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2021 року та судові витрати АТ «СГ «Страхова компанія «ТАС» (приватне), пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі 1362,00 грн. стягнути на їх користь із ОСОБА_1 . При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 20.09.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 20.09.2021 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Крім того, враховуючи, що суддя колегії суддів Цюра Т.В. в період з 05 по 24 серпня 2021 року та з 29 серпня по 17 вересня 2021 року перебувала у відпустці, підготовчі дії були проведені 20.09.2021 року, після чого розгляд справи призначено ухвалою суду від 20.09.2021 року та відбувся 20.09.2021 року. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив із того, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2019 р. о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «OPEL», державний номер НОМЕР_1 , в м.Одесі, на вул. Небесної сотні, не дотримався безпечної швидкості та безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «AUDI», державний номер НОМЕР_2 . 13.05.2020 року Позивач через свого представника звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ СК «Страхова група ТАС». 09.10.2020 року ПрАТ СК «Страхова група ТАС» повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, через порушення п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно поліса № 157864484 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «СГ ТАС», Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»). Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування. Положення статей 11, 525, 526, 629 ЦК України дають підстави для висновку, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається. З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, оскільки обставини ДТП були зафіксовані органами Національної Поліції, а рішення по справі про адміністративне правопорушення було ухвалене судом, відповідно до норм КУпАП, а тому постанова Київського районного суду № 947/8143/20 є обов`язковою, в частині обставин ДТП та винуватості особи, для відповідача при врегулюванні страхової справи. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 21 серпня 2018 року у справі N 227/3573/16-ц (провадження N 61-15026св18). Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом не взяті до уваги докази неодноразових звернень відповідача до ОСОБА_1 , та до його представника ОСОБА_3 , який згідно довіреності мав право на отримання страхового відшкодування з проханням надати документи та транспортний засіб «AUDI», державний номер НОМЕР_2 , на огляд для проведення висновку експерта №6753 від 13.06.2020 року на замовлення ОСОБА_1 . У порушення Методики товарознавчої експертизи представника АТ «Страхова група «ТАС» не було запрошено, оскільки після настання події, що має ознаки страхового випадку, позивач, на виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подав повідомлення про ДТП встановленого зразка, з копії якого вбачається, що відповідач був обізнаний про обставини ДТП та місцезнаходження пошкодженого автомобіля, однак всупереч положенням ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не направив свого представника для огляду пошкодженого майна. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду, не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «Страхова група ТАС» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда О.С. Комлева Т.В. Цюра