Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/3391/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6474/24 Справа № 215/3391/21 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/3391/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про стягнення виплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Квятковського Я.А., ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ПАТ «Страхова Група ТАС» звернулося до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» про стягнення виплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 17.03.2017р. між ПАТ «Страхова Група ТАС» та ТОВ УЛФ ФІНАНС було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №505275: транспортний засіб Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 . 27.12.2018р. о 07 год. 37 хв. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , по автошляху АД Н-11, 108 км., в Софіївському районі Дніпропетровської області, не була уважною, при виборі безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, рухаючись у неконтрольованому заносі, виїхала на смугу для зустрічного руху та допустила зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 . Транспорті засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.01.2019р. справа №215/82/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за договором-полісом ОСЦПВВНТЗ № АК82344007 в АТ СК «КРАЇНА». На підставі вищезазначеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 15 289,35 грн. виходячи з наступного 63737,61 грн. (сума страхового відшкодування потерпілому) 48 448,26 грн. (покрита сума збитків договір-поліс АК82344007 в АТ СК «КРАЇНА») =15 289,35 грн. та судові витрати у розмірі 2 270 грн. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» суму страхового відшкодування в розмірі 15 289,35 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн. Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції розглянуто справу з порушення строків передбачених ст.275 ЦПК України, позовна заява не містить відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, що свідчить про порушення позивачем вимог ч.1 ст.16 та п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України. Під час розгляду питання про відкриття провадження по справі №215/3391/21, не було з`ясовано те, чи відповідає позовна заява вимогам, викладеним в ст.ст.175, 177 ЦПК України. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що ОСОБА_1 , було укладено договір-поліс ОСЦПВВНТЗ №АК82344007 між АТ СК «КРАЇНА», де ліміт відповідальності за вищевказаним договором складає 100 000 гривень на одного потерпілого, тобто ліміт відповідальності страхової компанії у даному випадку вичерпаний не був. Позивач не є особою яка застрахувала свою цивільну відповідальність (саме потерпілий, який отримав регламентну виплату мав право звертатися з позовом до суду в порядку ст.1194 ЦК України) та в даному випадку взагалі ліміт відповідальності страхової компанії («СК «КРАЇНА») за договором-полісом ОСЦПВВНТЗ №АК82344007 не був вичерпаний. В даному випадку, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги розміри вищевказаного матеріального збитку, які визначені на підставі висновку ТОВ «АВТОГРАНД МИКОЛАЇВ». Зазначений документ не є судовою експертизою, зазначений документ виконаний не у відповідності до Закону України «Про судову експертизу», відсутнє будь яке посилання на даний закон. Крім того, відсутній підпис експерта про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС» зазначало, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен сплатити на користь позивача різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченою за договором добровільного страхування наземного транспорту №505275 в розмірі 63737 грн. 61 коп. та сумою страхового відшкодування за полісом АК82344007 в розмірі: 48448 грн 26 коп. і така різниця дорівнює 15289 грн. 35 коп. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 15 289, 35 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2018р. о 07:37 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , по автошляху АД Н-11, 108 км., в Софіївському районі Дніпропетровської області, не була уважною, при виборі безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, рухаючись у неконтрольованому заносі, виїхала на смугу для зустрічного руху та допустила зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів, в результаті чого порушено п.п.2.3 «б», 12.1 ПДР України. Транспорті засоби отримали механічні пошкодження, заподіяного матеріальні збитки. Станом на час дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СК «КРАЇНА» згідно полісу №АК8234007 (а.с. 5). Згідно договору від 17.03.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ «УЛФ ФІНАНС», застраховано майнові інтереси ТОВ «УЛФ ФІНАНС», пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума відшкодування 305 000 грн, (а.с.6, 8-14). Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, належить ТОВ «УЛФ ФІНАНС» (а.с.17, 18). 27.12.2018 року представник ТОВ «УЛФ Фінанс» звернувся до позивача із заявою про настання страхової події з участю відповідача (а.с.15, 16). Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.01.2019 у справі №215/82/19 відповідач визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАПта на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.4). Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно акту від 04.01.2019 року, який підписаний страхувальником та представником страховика, в ході огляду транспортного засобу Volkswagen Polo встановлено пошкодження ліхтарів, бампера, крил, покрилків, рамки радіатора, геометрії кузова та ін. (а.с.19, 20). Згідно рахунку №С0000002190 від 04.01.2019 року, вартість ремонтних робіт та матеріалів щодо пошкодженого автомобіля «Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , склала 62 955,69 грн. (а.с. 21). За змістом страхових актів №2079В/01/2019 від 21.01.2019 та №12719В/01/2019 від 09.04.2019 та розрахунків страхового відшкодування, позивачем визначено суми відшкодування 62 955,69 грн. та 781,92 грн., які було сплачено останнім на користь власника автомобіля для здійснення ремонту (а.с.22-25). Згідно платіжного доручення №3311 від 25.02.2019 року АТ «СК «КРАЇНА» перерахувало на рахунок АТ «СГ «ТАС» 48 448,26 грн. із призначенням платежу: «регрес за ОСОБА_1 , справа №20675/01/2018/90 стр/а №07/52397/3.2.29 від 25.02.19р., без ПДВ» (а.с.26). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Апеляційний суд погоджується з такими висновками та зазначає наступне. Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Статтею ст.9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. Положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Разом з тим, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат. У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Судом першої інстанції встановлено, що позивачем визначену суму страхового відшкодування 62 955,69 грн. та 781,92 грн., було сплачено на користь власника автомобіля для здійснення ремонту (а.с.22-25). Згідно платіжного доручення №3311 від 25.02.2019 року АТ «СК «КРАЇНА» перерахувало на рахунок АТ «СГ «ТАС» 48 448,26 грн. із призначенням платежу: «регрес за ОСОБА_1 ». Таким чином, ПрАТ «Страхова Група «ТАС», як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків. Оскільки, після настання страхового випадку АТ «Страхова група «ТАС» сплатило потерпілій стороні страхове відшкодування у розмірі 62 955,69 грн. та 781,92 грн. за ремонт автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , та отримало в порядку регресу від страховика винуватця ДТП 48 448,26 грн., то відповідно до положень статей 993, 1191 ЦК України та статті 23 Закону України «Про страхування» позивач ПрАТ «Страхова група «ТАС» має право на відшкодування заявленої в позові суми 15 289 грн. 35 коп. в порядку суброгації із відповідача ОСОБА_1 , як винної особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Отже, на думку колегії суддів, саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 15 289 грн 35 коп. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки страховиком винуватця АТ «СГ «ТАС» здійснено виплату страхового відшкодування на користь страховика потерпілого Т АТ «СК «Країна» у розмірі 48 448,26 грн, у позивача виникло право вимоги до відповідача на відшкодування невиплаченої шкоди у порядку суброгації у розмірі 15 289, 35 грн. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме: що судом першої інстанції розглянуто справу з порушення строків передбачених ст.275 ЦПК України, позовна заява не містить відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, що свідчить про порушення позивачем вимог ч.1 ст.16 та п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України. Під час розгляду питання про відкриття провадження по справі №215/3391/21, не було з`ясовано те, чи відповідає позовна заява вимогам, викладеним в ст.ст.175, 177 ЦПК України, не спростовують висновків суду першої інстанці та не призвели до неправильного вирішення спору по суті. Доводи апеляційної скарги про те, що саме потерпілий, який отримав регламентну виплату, мав право звертатися з позовом до суду в порядку ст.1194 ЦК України є безпідставними, оскільки ПрАТ «Страхова група «ТАС» має право на відшкодування заявленої в позові суми в порядку суброгації. Посилання відповідача на те, що розміри матеріального збитку, визначені на підставі висновку ТОВ «АВТОГРАНД МИКОЛАЇВ», який не є судовою експертизою, є необґрунтованими, так як не погоджуючись з висновком ТОВ «АВТОГРАНД МИКОЛАЇВ» відповідач клопотання щодо призначення судової авто товарознавчої експертизи не заявляла. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). У відповідності до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: