Постанова 4807 № 310/2005/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/2005/21 Головуючий в 1 інст. Кошева О.А. Провадження № 33/807/484/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника - адвоката Панченка Олександра Петровича на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Бердянського прикордонного загону, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і.н.н. НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.03.2021 року серії ОБ №10304, 06.03.2021 року о 23 годині 57 хвилин в Бердянському районі в с. Нововасилівка по вул. Горького навпроти буд. 31, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 210990 д/н НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя). Від продуття алкотестеру «Драгер» на місці та проходження медичного огляду у медичному закладі, у встановленому законом порядку для встановлення алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник адвокат Панченко О.П. вважають постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не викликав в судове засідання працівників поліції, тобто здійснив формальний розгляд справи. Вказаними діями суд позбавив сторону захисту можливості всім учасникам судового процесу отримувати відповіді для встановлення істини у справі. Також зазначають, що протокол про адміністративне правопорушення складався працівниками поліції до моменту зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Акт огляду на стан сп`яніння не містить вказівки часу початку огляду і дати огляду, не зазначено серії та номер протоколу. Також наголошують, що пояснення свідка записані рукою працівника поліції з трьома рядками пробілу до підпису свідка (а.с.6). В поясненнях свідка вказана дата 06.03.2021 без часу відібрання таких пояснень. Також зазначають, що копію протоколу не було вручено ОСОБА_1 , відсутні докази того, що ОСОБА_1 відмовився від підпису. Вказують, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Просять суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Також, просять викликати в судове засідання свідків по справі. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та показав, що у день вказаний у протоколі їздив в автомобілі разом із батьком. Батько пішов до дому, а він залишився в автомобілі, пересів на місце водія, підійшли працівники поліції, почали погрожувати притягненням до відповідальності за керування транспортним засобом в стані сп`яніння. На його зауваження з приводу того, що транспортний засіб стоїть та він не керував ним увагу не звернули. Пояснення та підписи в протоколі підроблені. Захисник на підтримання доводів апеляційної скарги пояснив, що в матеріалах провадження відсутні докази того, що ОСОБА_1 в день, час та у місці, вказаних у протоколі, керував транспортним засобом. З доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вимагав присутності свідків, яких не було. Єдиним свідком в протоколі вказаний ОСОБА_2 , але цієї особи на місці події не було. До суду він не прибув, адреса проживання вказана не повно та відрізняється від тієї, яка вказана у пояснені. Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно ст. 251 КУпАП закріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як передбачено ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд справи та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. У практиці Європейського суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня суспільної небезпеки (рішення у справі «+4 посилання» та ін.), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державною в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою винуватість. Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17. Вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався, оскільки обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував, та не перевірив правильність складання матеріалів адміністративної справи, в тому числі, і протоколу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого ОСОБА_1 був помилково визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення порушення п. 2.5 ПДР України. Разом з тим, апеляційний суд при перегляді вказаної справи дійшов до висновку, що вказані докази, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, ані окремо по собі, ані в сукупності не свідчать на наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні порушення п. 2.5 ПДР України та інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України(далі ПДР),водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння,впливу наркотичних або токсичних речовин. Ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дослідив докази в справі та встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також суд наголошує, що за положеннями ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 визначено, що особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Враховуючи вказане та матеріали справи, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. З доказів в справі встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення часу вчиненого адміністративного правопорушення, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Також, аналізуючи інші матеріали, суд встановив, що реєстрація порушення від служби «102» була здійсненна о 23 годині 36 хвилин. Зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснено о 23 годині 36 хвилин. В направленні на огляд міститься час 23 година 10 хвилин, тобто до моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Початок складання протоколу про адміністративне правопорушення відбувався о 23 годині 28 хвилин, тобто до початку виявлення ознак сп`яніння і зупинки автомобіля. Акт огляду на стан сп`яніння не містить відомостей про час початку огляду і дати такого огляду, не зазначена серія та номер протоколу. Переглядаючи відеозаписи правопорушення, які були надані на портативному носії інформації у вигляді СД-диску, не вбачається, що працівником поліції дотримано всіх процесуальних процедур під час огляду, а саме роз`яснення його прав, порядку огляду. Також на відеозаписі відсутні докази того, що водій ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем. Таким чином, враховуючи вказане, апеляційний суд доходить до висновку, що порядок виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 та складання матеріалів про адміністративне правопорушення, як того вимагає КУпАП та відомчі інструкції МВС України, поліцейським не виконано, в той час як законодавець покладає обов`язок щодо збирання доказів на посадових осіб органів внутрішніх справ. Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів в розумінні вимог ст. 251 КУпАП. Вищевказані порушення, суд першої інстанції залишив поза увагою, чим не виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП за змістом яких орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, не перевірив чи виконано поліцейськими вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП, передчасно постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Дослідивши наявність в матеріалах справи докази, апеляційний суд доходить висновку, що суддею суду першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст.294 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Панченка Олександра Петровича, задовольнити. Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження по адміністративній справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 310/2005/21