Ухвала КАС ВС № 300/2778/20

УХВАЛА 24 вересня 2021 року Київ справа № 300/2778/20 адміністративне провадження № К/9901/33754/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 300/2778/20 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: 09.09.2021 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник), направлена до суду поштою 06.09.2021. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави). У касаційній скарзі міститься посилання на те, що судами не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.02.2020 у справі №560/1732/19, відповідно до якого визначальним для вирішення подібних справ є дослідження та встановлення моменту узгодженості грошових зобов`язань платника, факту їх сплати чи несплати у строки, передбачені Податковим кодексом України. Однак, такі доводи скаржника спростовуються змістом судових рішень, відповідно до яких саме ці питання і були предметом дослідження судами. При цьому, суди встановили, що податковий борг виник за самостійно задекларованими відповідачем зобов`язаннями, а у відповідь на подані уточнюючі декларації позивач повідомив про їх недоліки - відсутність документальних підтверджень, які б свідчили про правомірність їх подання. Тобто, ці уточнюючі декларації були взяті до відома, але не відображені в інтегрованій картці платника. Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.11.2018 у справі №805/1005/15-а та від 31.07.2018 у справі №810/1570/16 є незмістовними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, у якій подано касаційну скаргу. Так, у справах №805/1005/15-а та №810/1570/16 позивачами були юридичні особи, які оскаржили дії контролюючого органу щодо неприйняття податкової звітності. Тобто, предмет доказування охоплював питання правомірності дій контролюючого органу, які виразилися у відмові в прийнятті податкової звітності. Однак, у справі № 300/2778/20, у якій подано касаційну скаргу, предметом спору є стягнення податкового боргу, який виник за самостійно задекларованими відповідачем зобов`язаннями. Тобто, правомірність дій контролюючого органу щодо відмови у прийнятті уточнюючих декларацій не охоплюється предметом доказування у цій справі. Доводів про те, що відповідач оскаржила дії контролюючого органу про неприйняття уточнюючих декларацій як податкової звітності, а також наявності судового рішення про визнання таких дій протиправними, касаційна скарга не містить. З урахуванням викладеного суд вважає, що доводи відповідача, які викладені у касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є такими, що наведені безвідносно до висновків судів у цій справі. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до висновків судів у справі унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 300/2778/20. Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити скаржникові, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 300/2778/20 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон