Постанова 4857 № 140/3096/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3096/19 пров. № А/857/13047/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Ішук Л.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом Приватного підприємства Захід-Цемент до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення, суддя у І інстанції Смокович В.І., час ухвалення судового рішення 11 год 42 хв, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення 17 травня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року частково задоволено адміністративний позов Приватного підприємства Захід-Цемент до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 серпня 2019 року № 0008701403, від 09 серпня 2019 року № 0008711403 та № 0008781403, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0014361303 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00014351303. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 30 квітня 2021 року представник позивача подав до суду першої інстанції клопотання про стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 29419,20 грн. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 140/3096/19 клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено та стягнуто на користь Приватного підприємства Захід-Цемент за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 29419,20 грн. У апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Волинській області просило скасувати зазначене додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи потреби у проведенні судово-економічної експертизи не було, оскільки матеріали справи містили достатні докази для надання правової оцінки спірним правовідносинам. Окрім того, на думку скаржника, заявлена вартість зазначеної експертизи є завищеною та необґрунтованою. Представник Головного управління ДПС у Волинській області у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Представник Приватного підприємства Захід-Цемент у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України). Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому матеріали справи свідчать про те, що до закінчення судових дебатів у справі 29 квітня 2021 року представником позивача було заявлено клопотання про відшкодування витрат на проведення судово-економічної експертизи. Із заявою про ухвалення додаткового рішення та відповідними доказами позивач звернувся до суду 30 квітня 2021 року, тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення 29 квітня 2021 року рішення суду, яким питання щодо розподілу цих судових витрат не було вирішено. Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Приписами частин 5-8 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження понесених витрат на проведення експертизи суду було надано: акт попереднього рахунку вартості виконання висновку експерта №8192 від 30 березня 2020 року (арк. спр. 112 том 3); рахунок за проведення експертизи (експертного дослідження) від 10 квітня 2020 року №51 (арк. спр. 57 том 3) та копію платіжного доручення від 19 травня 2020 року №1095, на підставі якого ПП Захід-Цемент оплатило Львівському науково-дослідного інституту судових експертиз вартість експертизи в розмірі 29419,20 грн (двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень двадцять копійок) (арк. спр. 199 том 3). При цьому апеляційний суд зазначає, що експертиза у цій справі була призначена ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, чим спростовуються доводи скаржника про недоцільність її проведення. Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року було частково задоволено адміністративний позов Приватного підприємства Захід-Цемент до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення. Разом з тим, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що оскільки у висновку експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 грудня 2020 року № 8192 не досліджувалися порушення, у зв`язку із виявленням яких були винесені податкові повідомлення рішення від 02 серпня 2019 року № 0014311303 та № 0014341303, та такі питання не ставилися на вирішення економічної експертизи відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року про призначення експертизи, то витрати на проведення судової експертизи слід повернути позивачу в повному обсязі, Підсумовуючи наведене, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційних скарга, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 252, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 140/3096/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 23 вересня 2021 року.