Постанова 4857 № 140/3119/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3119/19 пров. № А/857/2512/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 140/3119/19 (рішення ухвалено в м. Луцьк у письмовому провадженні, головуючий суддя Денисюк Р.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), в с т а н о в и в: ОСОБА_1 22.10.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-9000-55 У. 14.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн та надано докази про підтвердження розміру понесених судових витрат. Відповідач подав суду заперечення щодо заяви про стягнення витрат на правову допомогу, у якому просив відмовити у її задоволенні з тих підстав, що позивач не надав жодного первинного документа на підтвердження понесення таких витрат, зокрема, документів, що свідчать про оплату таких витрат, доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів і витрат. Також зазначає, що розмір витрат на правову допомогу у даній справі є не співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки предметом даної справи є вимоги немайнового характеру, при цьому справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а сума понесених витрат майже відповідає сумі оскаржуваної вимоги про сплату боргу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року адміністративний позов у даній справі задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 №Ф-9000-55У; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн. Для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання 27 січня 2020 року. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3500,00 грн. В задоволенні решти заяви відмовлено. Не погодившись з ухваленням такого додаткового рішення суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині виплати 3500 грн правової допомоги та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю. ГУ ДПС у Волинській області апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення порушив норми процесуального права. Зазначає, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою, зокрема заявником необґрунтовано час, який був потрачений на складання позовної заяви, відповіді на відзив, а також збір та подання доказів. Позовна заява та відповідь на відзив не потребують такої кількості витрачених годин, як зазначає заявник, оскільки в них зазначається лише трактування норм права. Згідно договору про надання правничої правової допомоги позивач самостійно повинен був надати всі докази у справі. Необґрунтованим вважає і заявлені витрати за участь у судових засіданнях, оскільки фактично розгляд справи по суті відбувся лише 10.01.2020. Тобто, потрачений час у судових засіданнях, на думку скаржника, не є співмірним із сумою заявленої правової допомоги. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як встановлено судом, 10.01.2020 представником позивача подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі у зв`язку із неможливістю подання усіх доказів, що підтверджують їх розмір, до завершення судового процесу. 14.01.2020 позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази понесених позивачем витрат, у якій висловлено прохання щодо її задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 11000 грн. Вказана заява подана з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення судом рішення у справі, яким питання щодо розподілу цих судових витрат не було вирішено. Вказані обставини спричинили до необхідності ухвалення додаткового рішення для вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. З матеріалів справи видно, що до заяви позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу долучено Договір про надання правової допомоги від 15.08.2019, акт прийому-передачі послуг з приводу реалізації замовником права на правову допомогу від 14.01.2020 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 14.01.2020 № 1/14/01/20 на суму 11000,00 грн. Згідно акта виконаних робіт від 14.01.2020 правова допомога адвоката позивачу складається з: аналізу законодавства, попередня консультація з приводу спірних правовідносин (прийняття вимоги про сплату боргу) (1 год.) - 1000,00 грн; підготовка змісту скарги до ДФС України (3 год.) - 3000,00 грн; підготовка позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (3 год.) - 4000,00 грн; участь у судових засіданнях (3 год.) - 3000,00 грн. Загальний розмір винагороди за виконану роботу (гонорар) становить 11000,00 грн. Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Надаючи оцінку представленим позивачем доказів щодо понесених судових витрат на правову допомогу, колегія суддів з урахуванням критеріїв, що визначені частинами 7-9 статті 139 КАС України, та конкретних обставин справи, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, вважає правильним взяття до уваги судом першої інстанції обставин при вирішенні питання щодо визначення розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу, зокрема, що вказана справа є справою незначної складності, провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, численність судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові, що спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. Вказане поставило під сумнів щодо визначеного проміжку часу у підготовці позову тривалістю у 3 години та вартістю такої послуги у розмірі 4000 грн, що не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Також судом першої інстанції вірно враховано, що при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі адвокат приймав участь у судових засіданнях за фактичною їх тривалістю 1 год. 55 хв., а не 3 год., як це зазначено в акті прийому-передачі послуг, що спростовує доводи апелянта щодо заявлених витрат за участь адвоката у судових засіданнях. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Таких правових висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а. Відтак, з огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про вірне встановлення судом першої інстанції, що фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи у загальному розмірі складає 3500,00 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами, а тому такий розмір правомірно стягнено судом першої інстанції з відповідача на користь позивача. Твердження апелянта про законність прийнятих судом першої інстанції додаткового рішення щодо стягнення понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн суд апеляційної інстанції вважає спростованими наведеним вище. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи приведені норм законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення щодо судових витрат у справі повно та правильно встановлено обставини, з дотриманням норм процесуального права та прийнято законне й обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 140/3119/19- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 06.05.2020