Постанова 4857 № 260/3669/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3669/20 пров. № А/857/15439/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Шевчук С.М., Шинкар Т.І. з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, ухвалене суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді о 10 год 15 хв. у справі № 260/3669/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, за участі третьої особи публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0198491305 та № 0198511305 від 27.12.2018 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржила позивачка, яка просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає те, що 09.06.2008 року між позивачкою та ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір на суму 92000 доларів США. 06.12.2016 року банк анулював позивачці кредитну заборгованість в сумі 57981,36 доларів США грн., що еквівалентно, станом на день анулювання, 1514906,71 грн. За цих обставин позивачка вважає, що не має обов`язку сплати податків із цієї суми, оскільки така сума, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не є додатковим благом. Крім цього, позивачка звернула увагу на те, що банк не надсилав позивачці повідомлення про необхідність сплати податків з прощеної (анульованої) суми боргу. З цих підстав вважає, що відповідач протиправно нарахував позивачці податкові зобов`язання. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що відповідач провів документальну позапланову перевірку позивачки, про що склав акт № 1146/07-16-13-05-07/2509302109 від 14.11.2018 року. У ході перевірки відповідач встановив те, що позивачка податкову декларацію про майновий стан та доходи до органів Державної фіскальної служби не подала, суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, в розмірі 1514906,71 гривень не задекларувала; податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 272683,21 грн. та військового збору в сумі 22 723,60 грн. з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, не визначила. На підставі акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0198491305 від 27.12.2018 року, яким збільшив суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 272683,21 грн., та за штрафними санкціями в сумі 68170,80 грн. і податкове повідомлення-рішення № 019851305 від 27.12.2018 року, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 22123,60 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5680,90 грн. Крім того, суд першої інстанції встановив, що 09 червня 2008 року позивачка уклала з ПАТ «ОТП Банк» кредитний договір № ML-805/031/2008, за умовами якого банк надав позивачці кредитні кошти в сумі 92000.00 доларів США із процентною ставкою 5,49% річних, визначивши дату погашення кредиту - 09.06.2023 року. 06 грудня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та позивачкою укладено Договір № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № ML-805/031/2008 від 09 червня 2008 року, у якому сторони дійшли згоди про анулювання (прощення) банком основної суми боргу у розмірі 57981,36 доларів США. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» № 321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Підстави для застосування у цій справі правових норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України відсутні, оскільки банк не визначав розмір різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Наведені вище норми, щодо прощення основної суми боргу у іноземній валюті, вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. При цьому, кредитор в свою чергу, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. При цьому, у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Водночас, апеляційний суд встановив те, що кредитор не повідомив позичальника, в порядку визначеному підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, про прощення боргу, оскільки у матеріалах справи відсутні: рекомендований лист з повідомленням про вручення, відповідний договір, повідомлення боржника під підпис особисто. Із наданих суду документів не можливо встановити дати, з якої у позивачки виникло додаткове благо, та його розмір, а відтак і пов`язані з цим обов`язки. Суд звертає увагу не те, що, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів тієї обставини, що позивачка, як боржник за кредитним договором, повідомлена про анулювання боргу та необхідність сплати із цієї суми податків та зборів. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач неправомірно визначив податкові зобов`язання для позивачки та прийняв з цього приводу податкові повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов необхідно задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та адміністративний позов задовольнити. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року в справі № 260/3669/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 27.12.2018 року № 0198491305 та № 0198511305. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар Повний текст постанови складений 23.09.2021 року