Постанова 4856 № 560/2871/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2871/21 Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М. Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 22 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач в березні 2021 року звернулась із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, в якому просила: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області згідно прийнятого ним рішення від 10.02.2021, щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.12.2002 по 30.11.2003 на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація при обчисленні пенсії за віком та здійснити перерахунок пенсії за віком. - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок, нарахування та здійснити виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.12.2002 по 30.11.2003 на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація згідно з довідкою №118 від 04.12.2020 виданої Публічним акціонерним товариством ДЕК з 03.02.2021 з врахуванням виплачених сум пенсії за віком. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстав для зарахування заробітної плати за період роботи з 01.01.2002 по 31.12.2003 на підставі довідки №118 від 04.12.2020, видану ПАО "ДЕК" м. Владивосток, Російська Федерація немає, оскільки зазначена довідка за своїм змістом не відповідає довідкам про заробітну плату згідно з додатком 1 до Порядку 22-1, а відомості про роботу позивачки в Дальенергопостач ВАТ Дальенерго м. Усурійськ, Приморський край, Російська Федерація у трудовій книжці відсутні. Крім того, згідно відповіді ПАО "ДЕК" м. Владивосток, Російська Федерація від 16.12.2020 №72-12-535 на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про надання довідки про стаж роботи ОСОБА_1 , 1975 року народження, в Дальенергопостач ОАО "Дальенерго" за час роботи з 01.01.2002 по 26.12.2003, в якому міститься повідомлення, що в архіві філіалу ПАО "ДЕК" Дальенергопостач кадрові документи ОСОБА_1 по трудовому договору з філіалом ПАО "ДЕК" Дальенергопостач відсутні. При цьому, посилання позивача на висновок, що міститься у Постанові Верховного Суду у справі № 291/99/17 від 21.02.2020 є безпідставним, оскільки у зазначеному рішенні вирішено правовідносини щодо зарахування періоду роботи, що підтверджується записами в трудовій книжці та врахування заробітної плати за відповідний період, за який підтверджується проведення відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Російської Федерації належними та допустимими доказами: листами Пенсійного фонду Російської Федерації, випискою з особового рахунку застрахованої особи, довідками податкової. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а у разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку. Всі необхідні документи ГУ ПФУ в Хмельницькій області, а також до суду першої інстанції були надані. Зокрема, крім довідок про заробітну плату на підприємстві Дальенергозбут були надані повідомлення про стан особистого рахунку застрахованої особи за періоди з 01.01.2002 по 31.12.2003 включно, та які містяться в матеріалах справи. В даних документах чітко прописано місце роботи позивача - Дальенергозбут ВАТ Дальенерго на посаді обхідника, однак суд не проаналізував належним чином дані документи і не прийняв їх до уваги, чим допустив порушення матеріального права при прийнятті рішення. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для зарахування заробітної плати за період роботи з 01.01.2002 по 31.12.2003 на підставі довідки № 118 від 04.12.2020, виданої ПАО "ДЕК" м. Владивосток, Російська федерація немає, оскільки зазначена довідка за своїм змістом не відповідає довідкам про заробітну плату згідно з Додатком 1 до Порядку № 22-1, а відомості про роботу позивача в Дальенергопостач ВАТ Дальенерго м. Усурійськ, Приморський край, Російська Федерація у трудовій книжці відсутні. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 витребувано справу з суду першої інстанції. Ухвалою суду від 08.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 15.09.2021. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач 05.01.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про врахування заробітної плати нарахованої та виплаченої в період роботи з 01.12.2002 по 30.11.2003 на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ, Приморський край, Російська Федерація. До заяви був доданий оригінал довідки № 118 від 04.12.2020. Головним управлінням листом від 26.01.2021 № 421-117/Д-03/8-2200/21 повідомлено позивачу про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії. 03.02.2021 позивач повторно звернулася до ГУПФУ в Хмельницькій області вже з встановленою формою ПФУ заявою з таким же змістом. Однак, відповідач 10.02.2021 прийняв рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком з врахуванням заробітної плати за вищевказані періоди роботи на підприємстві ПАТ ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація, оскільки записи щодо періоду роботи позивачки з 01.01.2002 по 26.12.2003 в Дальенергозбут ВАТ «Дальєн» в трудовій книжці позивачки відсутні, а також у відповіді отриманої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з ПАТ «Далекосхідна енергетична компанія» з інформацією про те, що кадрові документи про роботу позивачки в архівах підприємства відсутні. Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі і із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 3 Угоди також встановлено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Згідно статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обрахування пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж. Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць СНД і держав, які входили в склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації. Статтею 1 Закону № 1058-IV наведено правове визначення поняття терміну страхового стажу, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Отже, обрахування розміру пенсії за віком працівнику який працював на підприємстві іншої держави проводиться за наявності інформації про сплату страхових внесків, у разі якщо внески сплачувалися до Пенсійного фонду України така інформація повинна міститися в системі персоніфікованого обліку, або така інформація повинна міститися у довідках, виданих підприємством іншої держави особі яка претендує на призначення пенсії за віком, у разі якщо облік сплати страхових внесків які сплачуються підприємствами інших держав ведеться компетентними органами таких держав. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що трудовий стаж, у т. ч. стаж, який обчислюється в пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визначається сторонами. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993). Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи. За приписом частини 3 статті 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, обрахунок пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У випадку, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Згідно записів трудової книжки від 30.11.1978 НОМЕР_1 в період з 11.06.1990 по 04.09.2006 позивач працювала в Муніципальному закладі охорони здоров`я «Центрі медичної профілактики» Російської Федерації. При цьому в трудовій книжці відсутні записи про роботу позивача за період з 01.12.2002 по 30.11.2003 на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно п. 1.1 - 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту і Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Окрім цього, у п. 2.14 цієї Інструкції зазначено: робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом. Згідно ч. 1-2 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. Так, позивач у відповідності до зазначених норм подала до пенсійного органу необхідні документи, що підтверджують факт роботи на підприємстві Дальенергозбут ВАТ Дальенерго Усурійськ, Приморський край, Російська Федерація а саме: повідомлення про стан особистого рахунку ОСОБА_1 , як застрахованої особи за період з 01.01.2002 по 31.12.2003. Також позивач, у відповідності до п. 3 Порядку № 637 для проведення розрахунку пенсії надала відповідачу довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з грудня 2002 року по листопад 2003 року включно №118 від 04.12.2020, видану ПАО "ДЕК" м. Владивосток, Російська Федерація. Крім того, позивач 14.06.2021 звернулась до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів - копій довідок. Так, Управління пенсійного фонду Російської Федерації в м. Владивосток Приморського краю направило на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області копію довідки № 19 від 19.03.2021 про заробітну плату ОСОБА_1 , копію архівної довідки від 24.03.2021 про реорганізацію, копію розрахункових листів за період з грудня 2002 по листопад 2003. Згідно довідки № 19 від 19.03.2021 про заробітну плату ОСОБА_1 загальний заробіток з грудня 2002 року по листопад 2003 року склав 34 944, 35 руб. Водночас страхові внески в Пенсійний Фонд РФ утримані і перераховані повністю у відповідності до законодавства. Окрім цього, виплата заробітної плати за період з грудня 2002 року по листопад 2003 року в сумі 34 944, 35 руб. підтверджується розрахунковими листами. Відповідно до архівної довідки від 24.03.2021 № 82-2-25-64 про реорганізацію на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Дальневосточная энергетическая компания" реорганізовано шляхом злиття у ОАО "ДЄК". Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства, та з урахуванням наявної в матеріалах справи довідки про заробітну плату позивача, та оскільки обрахування розміру пенсії за віком працівнику який працював на підприємстві іншої держави проводиться за наявності інформації про сплату страхових внесків, а тому неврахування відповідачем довідки про заробітну плату позивача на підприємстві Дальенергозбут ВАТ Дальенерго Усурійськ, Приморський край, Російська Федерація для обчислення пенсії є протиправним. Крім того, колегія суддів зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Така ж правова позиція висловлена ВС у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17. Отже, відповідач приймаючи рішення від 10.02.2021, щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.12.2002 по 30.11.2003 на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація при обчисленні пенсії за віком та здійсненні перерахунку пенсії за віком діяв всупереч закону, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. За таких обставин, судом першої інстанції був зроблений висновок, який не відповідає обставинам справи, та винесено рішення з порушенням норм матеріального права, тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Крім того, частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 2270,00 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції від 14.03.2021 № 0.0.2050054811.1 та від 12.05.2021 0.0.2120040888.1. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення від 10 лютого 2021 року, щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01 грудня 2002 року по 30 листопада 2003 року на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація при обчисленні пенсії за віком та здійсненні перерахунку пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок, нарахування та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01 грудня 2002 року по 30 листопада 2003 року на підприємстві Публічне акціонерне товариство ДЕК м. Усурійськ Приморський край, Російська Федерація згідно з довідкою №118 від 04 грудня 2020 року виданої Публічним акціонерним товариством ДЕК з 03 лютого 2021 року з врахуванням виплачених сум. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Герцена, 10 м. Хмельницький) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. судових витрат понесених на сплату судового збору. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.