Ухвала КЦС ВС № 263/3630/20

Ухвала 22 вересня 2021 року місто Київ справа № 263/3630/20 провадження № 61-15607ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вивчив касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на постанову Донецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про визнання незаконним та скасування рішення комісії, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення комісії району електричних мереж (далі - РЕМ) з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН), оформлене протоколом від 23 січня 2019 року № 420, з розгляду акта про порушення ПКЕЕН від 19 грудня 2018 року № 222606, особовий рахунок № НОМЕР_1 , щодо донарахування ОСОБА_1 вартості недооблікованої електричної енергії у сумі 94 615, 78 грн. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення комісії Маріупольського РЕМ Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), оформлене протоколом від 23 січня 2019 року № 420 щодо розрахунку обсягу та вартості недорахованої електричної енергії споживачу ОСОБА_1 за період з 19 грудня 2015 року до 19 грудня 2018 року у розмірі 94 615, 78 грн. Здійснено розподіл судових витрат. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» 14 вересня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року, залишити без змін рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2021 року. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання незаконним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення. Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом за захистом порушеного права як побутовий споживач, втім враховуючи, що позов містить вимоги немайнового характеру, застосуванню підлягає пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визначення справи як малозначної. Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Суд визнає, що справа є такою, що не становить значної складності для вирішення судами (тобто за визначенням є малозначною справою). Урахувавши предмет позову, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На переконання заявника, необхідність формування єдиної правозастосовчої практики полягає в тому, що судами першої та апеляційної інстанцій здійснюється розгляд значної кількості подібних справ, тому набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у цій справі матиме негативні наслідки під час ухвалення рішень й у інших справах. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій. Заявником не зазначено, в чому саме полягає потреба формування єдиної правозастосовчої практики, а також щодо якої норми права. Викладені доводи не можуть слугувати підставою для висновку про потребу формування єдиної правозастосовчої практики у справах такої категорії. У касаційній скарзі зазначено, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника, оскільки відповідач має повноваження перевірки споживачів електричної енергії з метою виявлення порушень, зокрема необлікового споживання електроенергії, надає послуги масового споживання та здійснює діяльність на території всієї області. Верховний Суд визнає необґрунтованим зазначений довід, оскільки у будь-якому випадку доведення факту порушення споживачами та нарахування необлікованої електричної енергії потребує дослідження судами першої та апеляційної інстанцій письмових доказів на підтвердження або спростування такої обставини. Отже, доводи заявника про наявність значного суспільного інтересу та виняткового значення із наведених заявником підстав зумовлені необхідністю переоцінки досліджених судом апеляційної інстанції доказів. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08). Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08). При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54). Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі незначної складності, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про визнання незаконним та скасування рішення комісії, за касаційною скаргоюАкціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на постанову Донецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний А. С. Олійник В. В. Яремко