LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4876904/329/21

від 22.09.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни - залишити без задоволення.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/329/21 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г. Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю. Представники сторін: від позивача: Мовчан О.В., ордер серії АЕ №1056963 від 19.02.2021 р., адвокат; відповідач не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі № 904/329/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни, м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Тимошенко Анатолія Вікторовича, м. Дніпро про стягнення 274 014,32 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач - Фізична особа-підприємець Федорова Людмила Миколаївна звернулась до Фізичної особи-підприємця Тимошенко Анатолія Вікторовича із позовом про стягнення 274 014,32 грн., з яких: основний борг у розмірі 54 000,00 грн.; штраф у розмірі 43 200,00 грн.; пеня у розмірі 168 480,00 грн.; 3 % річних у розмірі 1 381,23грн.; інфляційні втрати у розмірі 2 866,46 грн.; земельний податок у розмірі 4 086,63 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021року у справі № 904/329/21 позов Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Тимошенко Анатолія Вікторовича про стягнення 274 014,32 грн. задоволено частково. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця Тимошенко Анатолія Вікторовича на користь Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 1045 (одна тисяча сорок п`ять) грн, 16 коп., пеню у сумі 70 (сімдесят) грн 71 коп, 3% річних у сумі 26 (двадцять шість) грн. 65 коп, втрати від інфляції у сумі 67 (шістдесят сім) грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 18 (вісімнадцять) грн 16 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з даним рішенням, позивач - Фізична особа-підприємць Федорова Людмила Миколаївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021р. по справі №904/329/21 скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення 204 507 грн. 32 коп., з яких: 54 000 грн. основної заборгованості, штраф у розмірі 43 200 грн., пеня за прострочення зобов`язання у розмірі 99 036, 00 грн., інфляційні втрат у розмірі 2 866,46 грн., три проценти річних у розмірі 1 381,23 грн., земельний податок у розмірі 4086,63 грн. В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без повного та всебічного дослідження наданих доказів, без надання їм належної та об`єктивної оцінки, з порушенням норм матеріального права, якими чітко вказано, що всі додаткові угоди повинні вчинятись в тій формі в якій вчинено основну угоду та відповідно на що, повинні бути надані належні та допустимі докази. Апелянт звертає також увагу на те, що посилання суду на те, що в акті приймання-передачі приміщення зазначено, що позивач будь-яких претензій до відповідача не має, як на підставу для висновку про існування домовленості між сторонами, також не може бути достатнім та допустимим доказом такого факту. Окрім того, факт здачі приміщення 18.03.2020 року та будь-якої домовленості між позивачем та відповідачем щодо такої дати неможливий, оскільки відповідач лише 01.04.2020 року звернувся до позивача з листом про дострокове розірвання договору оренди та зобов`язання звільнити приміщення до 06.04.2020 року, на що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 року у справі № 904/329/21. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021 року у справі № 904/329/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/329/21, призначено справу до розгляду на 22.09.2021 на 09 годин 30 хвилин. Фізична особа-підприємць Тимошенко Анатолій Вікторович, м. Дніпро наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення. Фізична особа-підприємць Тимошенко Анатолій Вікторович, м. Дніпро наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив в судове засідання 22.09.2021року свого повноважного представника, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження у справі. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/329/21. В судовому засіданні 22.09.2021року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2018 року між приватним підприємцем Федоровою Людмилою Миколаївною, суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (приватним підприємцем) Федоровим Борисом Олександровичем в особі Федорової Л.М., яка діє за дорученням (орендодавець) та приватним підприємцем Тимошенко Анатолієм Вікторовичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.11.2018, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення площею 70 кв. м. за адресою: м. Дніпро, вул. Чкалова (нова назва -Святослава Хороброго), буд. 48, яке розташовано у підвалі будинку літ. А-3 для організації та здійснення в приміщенні торгівлі. Приміщення належить орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2000 (а.с.1.2. договору). Орендар набуває право володіння та користування приміщенням з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщення (п.2.1. договору). Відповідно до п. 2.3 Договору строк оренди приміщення становить 35 місяців від дня фактичної передачі приміщення до 01.10.2021. Факт передачі приміщення від орендодавця орендареві підтверджується підписанням акту приймання-передачі приміщення. Повернення приміщення здійснюється з одночасним підписанням сторонами Акту повернення орендованого майна (п.2.5. договору). На виконання умов п.2.5. договору сторони підписали Акт приймання-передачі майна по договору оренди від 01.11.2018 (а.с.22). Розмір орендної плати, встановлений пунктом 3.1. Договору та Додатковою угодою без номера та дати до договору оренди від 01.11.2018, яка є невід`ємною частиною даного Договору, складає 10 800 грн. (десять тисяч вісімсот гривень), що еквівалентно 400 (чотириста) доларам США. Вказаний в даному пункті розмір орендної плати визначений з урахуванням всіх податків, які підлягають сплаті орендодавцем, індексації та є незмінним протягом 12 місяців на протязі строку дії договору. Сплата за оренду за подальші місяці відбувається за згодою сторін шляхом переговорів. Згідно п.3.2. договору, орендна плата за перший та останній місяці оренди сплачується Орендарем не пізніше трьох банківських днів з дня, наступного за днем підписання Акту прийому-передачі приміщення. Орендна плата за інші місяці оренди сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному. При достроковому розірванні договору орендарями, орендна плата за останній місяць, сплачена наперед орендодавцем не повертається (п.3.3. договору). Пунктом 5 договору оренди передбачено обов`язок орендаря: - вносити визначену даним Договором орендну плату за користування приміщенням своєчасно та відповідно до умов цього Договору; - щомісячно, до 10 числа місяця оплачувати послуги водопостачання на підставі виставлених рахунків; щомісячно оплачувати платежі за електроенергію, міжміські, міжнародні телефонні переговори, послуги пожежної охорони та вивезення побутових відходів на підставі договорів, які Орендар самостійно укладає з постачальниками відповідних послугу у строки, які встановлюються даними договорами. - до моменту укладення таких договорів Орендар до 10 числа місяця оплачує вище зазначені послуги за попередній місяць, крім платежів за міжміські та міжнародні телефонні переговори, за які оплата вноситься до 20 числа місяця на основі виставлених рахунків, -до 14.08.та 14.11. кожного року сплачувати земельний податок згідно повідомленню з податкової інспекції. Відповідальність сторін передбачена розділом 6 договору. Відповідно до пункту 6.3 Договору у разі порушення Орендарем строків передачі Орендодавцю приміщення або звільнення приміщення від майна, тобто при простроченні виконання визначеного цим пунктом обов`язку більше ніж на 5 календарних днів, орендар сплачує штраф у розмірі, що дорівнює 100% орендної плати, яка б підлягала сплаті орендарем на користь Орендодавця за період від дати передачі приміщення, визначеної цим Договором до дня фактичної передачі приміщення орендодавцю. За змістом п.6.4. договору, у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на 5 календарних днів орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 1% простроченої суми платежу. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороння відмова від виконання договору та одностороннє внесення змін не допускається, за виключенням випадків, встановлених пунктами 8.6 та 8.7 цього договору. Згідно п.8.9. договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку дії договору; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін. З акту приймання-передачі вбачається, що Відповідач повернув позивачу орендоване приміщення за актом приймання-передачі від 18 березня 2020 року (а.с.65-66). Звертаючись до відповідача- Фізичної особи-підприємця Тимошенко Анатолія Вікторовича із позовом про стягнення 274 014,32 грн., позивач фізична особа- підприємець Федорова Людмила Миколаївна, посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №1 оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2018 року щодо сплати орендної плати за період з 15.03.2020 по 18.08.2020 - дата фактичного повернення відповідачем орендованого нежитлового приміщення, що є підставою для стягнння як основного боргу, так і нарахованих на суму боргу штрафу, пені та сум, передбачених ст. 625 ЦК України, а також земельного податку у розмірі 4 086,63 грн. (1358,39грн за 2019 рік та 2728,24грн за 8 місяців 2020 року). Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 1045 грн. 16 коп., пеню у сумі 70 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 26 грн. 65 коп, втрати від інфляції у сумі 67 грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 18 (вісімнадцять) грн 16 коп., господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач та відповідач досягли згоди щодо припинення договору оренди з 18.03.2020 шляхом підписання Акту приймання-передачі 18.03.2020, оригінал якого надано суду, а тому відсутні підстави для стягнення орендної плати з 18.03.2020 по 18.08.2020 роу. Відмовляючи у стягненні на користь позвача земельного податку, суд першої інстанції входив з того, що доказів направлення позивачем на адресу відповідача рахунків про сплату земельного податку матеріали не містять, як не містять і доказів того, що позивачем сплачено земельний податок за спірний період. Крім того, позивач не є стягувачем земельного податку, він може вимагати відшкодування понесених витрат по сплаті земельного податку за період користування відповідачем нерухомим майном за наявності відповідних доказів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України, частина перша статті 173 ГК України). Спір у даній справі пов`язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення, що перебуває у власності фізичної особи-підприємця Федорової Л.М. Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За користування майном орендар сплачує орендну плату, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ст. 762 ЦК України). За приписами ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди між позивачем та відповідачем укладено 01.11.2018 на 35 місяців, та припинив свою дію достроково за домовленістю сторін з 18.03.2020 року, тобто, з дати підписання акту приймання-передачі майна позивачу, з 18.03.2020. З огляду на те, що акт приймання-передачі майна з оренди підписано сторонами 18 березня 2020 року, а позивач просить стягнути заборгованість починаючи з 15.03.2020, то господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати за три дні - з 15.03.2020 по 17.03.2020 включно (дата підписання акта приймання-передачі з оренди не вважається днем прострочки) у сумі 1045,16 грн. (10800грн/31дн (кількість днів у березні)х3дн), яка мала бути сплачена відповідачем у строк до 25.02.2020 у відповідності до п.3 договору). Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України). Так, згідно пункту 6.3 Договору, у разі порушення Орендарем строків передачі Орендодавцю приміщення або звільнення приміщення від майна, тобто при простроченні виконання визначеного цим пунктом обов`язку більше ніж на 5 календарних днів, орендар сплачує штраф у розмірі, що дорівнює 100% орендної плати, яка б підлягала сплаті орендарем на користь Орендодавця за період від дати передачі приміщення, визначеної цим Договором до дня фактичної передачі приміщення орендодавцю. У разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на 5 календарних днів орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 1% від простроченої суми платежу (п.6.4. договору оренди). З огляду на те, що договір оренди припинив свою дію достроково за взаємною згодою сторін шляхом підписання акту приймання-передачі майна 18.03.2020, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 43200,00грн. за період з 15.03.2020 по 01.01.2021 не підлягає задоволенню. За частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, пеня може бути стягнена лише виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який пеня стягується. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України). Як встановлено судом першої інстанції, прострочка виконання зобов`язання з оплати орендної плати (за три дні березня 2020 року) настає з 26.02.2020. Заборгованість зі сплати орендної плати за період з 15.03.2020 по 17.03.2020 у сумі 1045,16грн мала бути сплачена відповідачем у строк до 25.02.2020, а тому пеня, починаючи з 15.03.2020 (заявлений позивачем період) по 26.08.2020 (з урахуванням 6-ти місячного строку) (за 164 дні), складає 70,71грн. За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становить спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Позивач просить стягнути три відсотки річних у сумі 1 381,23грн за період з 15.03.2020 до 20.01.2021 та втрати від інфляції у сумі 2866,46грн за період з березня 2020 року по січень 2021 року. Оскільки суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про заборгованість за договором оренди у сумі 1045, 16 грн., то на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 15.03.2020 по 20.01.2021 у сумі 26,65грн, та втрати від інфляції за період з березня 2020 року по січень 2021 року (сукупний індекс інфляції за вказаний період - 106,5%) - 67,93грн. Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що платежі за електроенергію, водопостачання, земельний податок, міжміські, міжнародні телефонні переговори, послуги пожежної охорони та вивезення побутових відходів не включаються до складу орендної плати, розмір якої вказаний у п.3.1. даного договору та сплачується орендарем самостійно на підставі наявних наданих орендодавцем рахунків, чи відповідно до укладених прямих договорів орендарем з підприємствами про надання вказаних послуг. Обов`язок орендаря сплачувати до 14.08. та 14.11. кожного року земельний податок згідно повідомленню з податкової інспекції передбачено розділом 5 договору оренди. У якості доказів заборгованості зі сплати земельного податку позивач надав до суду податкове повідомлення-рішення № 856641-5140-0452 від 23.03.2020 про сплату 4092,36грн, адресоване ОСОБА_1 , та лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 84686-1/10/04-36-33-02-10 від 31.08.2020 на адресу ОСОБА_1 про наявність заборгованості по земельному податку у сумі 1 358,39грн. (а.с.24, 87,88). Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 856641-5140-0452 від 23.03.2020 вбачається, що платником податку з фізичних осіб у сумі 4092,36грн., є ОСОБА_1 . Оскільки позивач не надав доказів направлення на адресу відповідача рахунків про сплату земельного податку, доказів того, що саме позивачем сплачено земельний податок за спірний період, господарський суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що фактично приміщення було повернуто позивачу лише у серпні 2020 року з огляду на наступне. Так, у матеріалах справи наявний оригінал акту приймання-передачі від 18.03.2020 року, який підписано сторонами 18.03.2020 (а.с.141), з якого також вбачається, що позивач та відповідач досягли згоди щодо припинення договору оренди з 18.03.2020 шляхом підписання Акту приймання-передачі 18.03.2020. В той же час, позивач надав до позовної заяви копію даного акту, в якому міститься виправлення дати з « 03» на « 08». Про домовленість сторін щодо припинення договірних відносин 18.03.2020 свідчить також Акт приймання приміщення від ОСОБА_2 від наведеної дати, в якому зазначено про прийняття позивачем приміщення та відсутність претензій ( а.с. 66), а тому відсутні підстави вважати, що спірне прміщення було передано лише у серпні 2020 року. Доводи апелянта про те, що позивач фізично не мала можливості прийняти приміщення у березні 2020 року, оскільки знаходилась за межами України, не спростовує факт припинення орендних відносин саме з 18.03.2020 року, оскільки сторона скористалась своїм правом вільно визначити фактичне припинення правовідносин за договором. Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федорової Людмили Миколаївни - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2021 у справі № 904/329/21- залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Федорову Людмилу Миколаївну, м. Дніпро. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.09.2021року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя М.О.Дармін Суддя О.Г.Іванов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»